Ухвала суду № 41603274, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Львів Справа № 9104/122747/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника відповідача - Джоголика Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі № 2а-1046/12/0970 за позовом Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (далі - ПАТ «ВТКФ «Ласощі») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 06 квітня 2012 року № 0000392303.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 06 квітня 2012 року № 0000392303.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 21 березня 2012 року № 1148/22-6/00382102, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність цього податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 21 березня 2012 року № 1148/22-6/00382102, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ВТКФ «Ласощі» з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника в банку по декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2010 року та з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року № 0000392303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість на суму 71567.46 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме непідтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість через неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу до виробника.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак, заявлені позивачем суми податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 0.46 грн. та за листопад 2010 року в розмірі 71567.00 грн., фактично сплачені ним, як отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів та послуг, підлягають бюджетному відшкодуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Такі ж норми щодо порядку визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачені і статтею 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Отже, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на податковий кредит у позивача виникає у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується податковими накладними. При цьому, датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати ним коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів безпосередньо до бюджету.

Відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сері АЖ № 274432 одним з видів діяльності ПАТ «ВТКФ «Ласощі» є виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий кредит та право на заявлене у лютому та листопаді 2010 року бюджетне відшкодування, виникло в позивача у зв'язку з оплатою на користь ТзОВ «Камелот-2008» та ТзОВ «Стач» вартості придбаних у них товарів.

Так, між позивачем та ТзОВ «Камелот-2008» було укладено договір поставки від 28 листопада 2008 року № ПР-00019, згідно з яким останнє зобов'язувалось передати у власність позивач, а позивач прийняти та оплатити цукор-пісок, упакований в поліпропіленові мішки масою 50 кг кожний, ціна, кількість і строки поставок якого визначаються в додаткових домовленостях до даного договору. Відповідно до додаткової домовленості від 18 січня 2010 року ТзОВ «Камелот-2008» зобов'язувалось 20 січня 2010 року поставити позивачу 20000 тонн цукру білого кристалічного на загальну суму 152200.00 грн., місце поставки - склад позивача.

З ТзОВ «Стач» позивачем укладено договір від 22 жовтня 2010 року № 22/10-10-№5, за умовами якого ТзОВ «Стач» зобов'язувалось на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС поставити позивачу цукор-пісок, а позивач - прийняти та оплатити його. Згідно з додатками до вказаного договору, ТзОВ «Стач» зобов'язувався поставити 80000 тонн цукру-піску на загальну суму 575400.00 грн.

Реальність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів прийому-передачі, актів надання транспортно-експедиційних послуг.

Фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість за згаданими вище господарськими операціями відповідачем не заперечується.

Крім цього, придбаний у ТзОВ «Камелот-2008» та ТзОВ «Стач» цукор-пісок використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи калькуляцією виготовлення напівфабрикатів та готової продукції у січні, лютому і жовтні 2010 року (начинка «Ромашка», «Десерт новий», «Жіноча примха», «Ромашка лісова», «Насолода шоколадна», «Пташине молоко» та інших кондитерських виробів), журналом руху сировини, звітами про витрати сировини, актами інвентаризації виробництва, лімітно-забірними картками, матеріальними звітами карамельного і цукеркового цехів, шоколадної дільниці, пролінової лінії, приймально-здавальними накладними, матеріальними звітами по кількості продукції за січень, лютий і жовтень 2010 року, а також остаточними калькуляціями вартості виробництва продукції позивача.

Чинним законодавством не ставиться право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), допущені ними певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Таким чином, з огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 71567.46 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є вірним.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року по справі № 2а-1046/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 24 листопада 2014 року.