Постанова № 41603085, 27.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року № 813/6809/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю позивача - ОСОБА_1;

представника від відповідачів - Клапчук Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Личаківського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області Іваночко І.Р. з участю другого відповідача Личаківського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника Личаківського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області Іваночко І.Р. про визнання неправомірним і нечинним (нікчемним) рішення про відмову у знятті з реєстрації з одночасною реєстрацією місця проживання та про зобов'язання здійснити одночасне зняття з реєстрації та реєстрацію на підставі документів, що подавались.

У відповідності до положень ч.3 ст.52 КАС України до участі у справі залучено другого відповідача Личаківського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області.

Підставою позовних вимог є те, що ОСОБА_1 був поданий весь перелік (встановлений законом) документів для одночасного зняття з реєстрації та реєстрації за новим місцем проживання, а тому відмова у здійснення таких є безпідставною та незаконною, оскільки закон, на думку позивача, не вимагає подання правовстановлюючого документу на житло саме в оригіналі.

Позивач позов підтримав, просить його задоволити.

Відповідач у запереченні на позов вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки документ що посвідчує право особи на проживання не був належним чином оформлений.

Представник відповідачів дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача та представника відповідачів, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ОСОБА_1 01.04.2014 року звернувся до Личаківського ГУДМС України у Львівській області із заявами про зняття особи з реєстрації місця проживання та заяви про зняття особи з реєстрації місця поживання.

Листом від 02.04.2014 року за №15/956 відповідач повідомив позивача про те, що йому відмовлено у реєстрації за адресою вул.Туган-Барановського, 3/1Б у м.Львові, оскільки не пред'явлено оригіналу документа, який підтверджує право на проживання в житлі та є підставою для реєстрації за місцем проживання особи.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року за №1382-IV, з наступними змінами та доповненнями, реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації, продовжується у наведеній нормі, особа або її законний представник подає:

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 за №1077 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач при поданні заяви про реєстрацію місця проживання надав відповідачу копію свідоцтва про права власності на квартиру, а не його оригінал, що і стало підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання такого.

При цьому, вимоги до оформлення документів (в даному випадку до копій) визначено п.5.27 Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.03.2003 року №55, який набув чинності 01.09.2003 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на квартиру, таке не оформлена у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи те, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не передбачено можливості для відповідача - суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, здійснювати реєстрацію місця проживання особи на підставі документів, що підтверджують право на проживання в житлі, які оформлені не у відповідності до вимог законодавства, суд приходить до висновку, що територіальним підрозділом ДМС України правомірно було відмовлено позивачу у реєстрації його місця проживання.

При цьому, суд вважає, що відповідачем не було порушено необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване його рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача, оскільки таке було спрямоване на запобігання протиправної реєстрації місця проживання особи, зокрема, на підставі підроблених документів.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на порушення його прав щодо володіння майна та вільного пересування і обрання місця проживання, оскільки спірне рішення жодним чином не обмежує перелічені права.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що наявність оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації місця проживання не позбавляє його можливості реалізувати своє право на таку реєстрацію шляхом повторного звернення з відповідною заявою із долученням оригіналів документів, що підтверджують право на проживання в житлі.

За таких обставин, позовні вимоги не можуть вважатись обґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, то такі не належить стягувати з сторін.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк