Ухвала суду № 41602804, 04.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9139/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Кримський титан» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві: від 12.06.2014 р. № 0000071152 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн.; від 12.06.2014 р. № 0000070152 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн., та нарахування штрафних санкцій 33 070,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Кримський титан» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Кримський титан» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, ПрАТ «Кримський титан» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 р. на 132 280,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 26.05.2014 р. № 45/2655-15-02/32785994 та прийнято: податкове повідомлення - рішення від 12.06.2014 р. № 0000071152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 р. № 0000070152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 132 280,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 070,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Промінвестгрупп СН» (Продавець) та Філіал «Іршанський горно-збагачувальний комбінат», який діє від імені Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (Покупець), укладено договір № СН 1/10 від 01.10.2013 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити трубну продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціну, строки та умови поставки якої вказані в Специфікаціях до даного договору.

Відповідно до Специфікацій до договору № СН 1/10 від 01.10.2013 р. (№ 1 від 02.10.2013 р., № 2 від 06.11.2013 р., № 3 від 11.12.2013 р., № 4 від 25.12.2013 р., № 5 від 29.01.2014 р., № 6 від 03.03.2014 р., № 7 від 29.03.2014 р.) Продавець зобов'язується поставити Покупцю на умовах Інкотермс-2000, СРТ, Житомирська обл., смт Нова Борова, вул. Заводська, 1 труби сталеві.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано товарно-транспортні накладні (а.с. 104- 108 Том І).

На підтвердження видаткових операцій та передачі товару Покупцю позивачем надано видаткові накладні: № 5 від 21.01.2014 р., № 3 від 15.01.2014 р., № 4 від 17.01.2014 р., № 6 від 22.01.2014 р.

На підтвердження оприбуткування товару позивачем надано суду прибуткові ордера, інвентарні карточки (а.с. 112- 120 Том І).

Податкові зобов'язання відображено у виданих ТОВ «Промінвестгрупп СН» податкових накладних (а.с. 121-124 Том І).

Про рух активів між Покупцем та Продавцем свідчать надані позивачем платіжні доручення (а.с. 125-135 Том І).

Розвантаження товарно-матеріальних цінностей проводилось за допомогою крану КДЭ -161, крану козлового ККС-20/5-32. Наявність у філії «ІГЗК» зазначеної техніки підтверджується інвентарними карточками обліку основних засобів № 7738, № 3976.

Відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб підтверджується лімітно-забірними картками, в яких зазначено, коли відпущено ТМЦ, для яких цілей буде використовуватися ТМЦ.

Також, ТОВ «Промінвестгрупп СН» (Продавець) та Приватне акціонерне товариство «Кримський титан», від імені якого виступає Філія «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський титан» (Покупець) уклали договір поставки № 14/10 від 14.10.2013 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність (продати), а Покупець прийняти та оплатити труби сталеві б/в в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Ціна товару, його якісні а кількісні характеристики встановлюються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ - м. Вільногірськ, вул. Степова, 1 (згідно Інкотермс- 2000). Витрати по транспортуванню оплачуються за рахунок Продавця.

Відповідно до Специфікацій до договору № 14/10 від 14.10.2013 р. (№ 1 від 14.10.2013 р., 3 2 від 10.01.2014 р., № 3 від 04.03.2014 р.) Продавець зобов'язується поставити Покупцю труби сталеві.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні (а.с. 142-145 Том І).

На підтвердження здійснення видаткових операцій та передачі товару Покупцю позивачем надано суду видаткові накладні: № 1 від 14.01.2014 р., № 2 від 14.01.2014 р.

Про прийняття товару та погодження їх якості для використання комісією свідчать акти прийняття труб від 14.01.2014 р. № 1, від 14.01.2014 р. № 2.

Про оприбуткування товару свідчать надані позивачем прибуткові ордера, інвентаризаційні карточки (а.с. 155- 155 Том І).

Розвантаження ТМЦ проводилось за допомогою крану козлового МККС-32М. Наявність у філії вказаного крану підтверджується інвентарною карточкою обліку основних засобів № б/н.

Відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб підтверджується лімітно-забірними картками, в яких зазначено, коли відпущено, для яких цілей буде використовуватися ТМЦ. Використання отриманого товару в господарській діяльності філії «ВГМК» підтверджується актами списання ТМЦ (а.с. 156-161 Том І).

Податкові зобов'язання за вищевказаними господарськими операціями відображено в податкових накладних, виписаних ТОВ «Промінвестгрупп СН» (а.с. 161-162).

Оплата за ТМЦ здійснювалася на підставі платіжних доручень (а.с. 163-164 Том І).

Дослідивши зазначені вище документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 165, 200, 205, 206, 212, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.