Рішення № 41602710, 17.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2014 р.Справа № 916/3594/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСС"

до відповідачів: 1. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області

2. Публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТИКА ПЛЮС"

про визнання недійсними торгів та вчинити певні дії

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: Монастирна І.О., довіреність №01/20-147 від 02.07.2014р.

Від відповідача 3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНСС", звернувся до суду із позовом до Одеської філії приватного підприємства "Спеціалізованого підприємства "ЮСТИЦІЯ", відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК", товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТИКА ПЛЮС", в якому просить:

- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - льодового катка "Умка" (м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 145-147, загальною площею 1 845,2 кв.м.), оформлені протоколом проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить боржнику ТОВ "ЮННС", №10/230/13І від 26.06.2013р. та актом про реалізацію предмета іпотеки від 27.06.2013р.;

- відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання недійсним свідоцтва публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" на льодовий каток "Умка", розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 145-147 у м. Одесі на земельній ділянці, розміром 3 310 кв.м., серії та №р.1154 від 19.07.2013р., видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2014р. позовну заяву (вх.№3662/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-3718/14), яка судом не задоволена, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

Клопотання відповідача 2 публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" про застосування строку позовної давності, судом не задоволено.

Письмове клопотання відповідача 2 публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" про продовження строку розгляду справи від 30.10.2014р. (вх.№2-4899/14) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено до 19.11.2014р.

З підстав того, що приватне підприємство "Спеціалізованого підприємства "ЮСТИЦІЯ" припинило підприємницьку діяльність, провадження у справі №916/3594/14 в частині вимог до Одеської філії приватного підприємства "Спеціалізованого підприємства "ЮСТИЦІЯ" було припинено.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, не зважаючи на те, що був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник відповідача 3 товариства з обмеженою відповідальністю "АРКТИКА ПЛЮС" в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача 2 публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№28302/14).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

13.06.2008р. між відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк", найменування якого було змінено на ПАТ „Банк „Демарк" згідно з п. 1.2 нової редакції статуту ПАТ „Банк „Демарк", погодженої Управлінням Національного банку України в Чернігівській області від 02.11.2009р., державну реєстрацію якої проведено 05.11.2009р., номер запису 10641050007001921, (Банк) та ТОВ „ЮНСС" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 117-057, у відповідності до ст. 1, п.п. 3.1 - 3.5, 3.8 якого Банк на умовах даного договору надає Позичальнику кредит, тобто позичковий капітал у грошовій формі, що надається у тимчасове користування, у розмірі 2 000 000 грн. строком по 12.06.2009р. Кредит надається Позичальнику для придбання обладнання та розрахунків з постачальниками. Кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні (іноземній валюті) відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника № 26003000650025 в банку „Демарк" з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку Позичальника. Позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк до 12 червня 2009 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.8 даного договору. Строки, передбачені даним договором, є обов'язковими для Позичальника. Позичальник за користування кредитом сплачуватиме Банку відсотки в розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Банк відкриває на ім'я Позичальника такі рахунки: позичковий рахунок № 20620001454018; рахунок для сплати відсотків № 2068500245018; рахунок для сплати прострочених відсотків № 2069600245018.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „ЮНСС" за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. між ПАТ „Банк „Демарк" (Іпотекодержатель) та ТОВ „ЮНСС" (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений 13.06.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Абу совою Г.Р., зареєстрований в реєстрі за № 1287 (далі по тексту -договір іпотеки від 13.06.2008р. № 1287), у відповідності до п.п. якого цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавця на підставі кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., за умовами якого Іпотекодавець зобов'язаний у термін до дванадцятого червня дві тисячі дев'ятого року повернути Іпотекодержателю кредит у сумі 2 000 000 грн., а також нараховані відсотки по ньому, у розмірі 26 відсотків річних, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків, штрафи та неустойку у розмірі та у випадках, передбачених в основному зобов'язанні. Строки повернення кредиту, проценти та інші умови, які передбачені кредитним договором, можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додаткових угод до кредитного договору. У відповідності до даного договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за основним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах. В забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця за основним договором Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: льодовий каток „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, будинок 145 - 147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р. (далі -Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2008р. по справі № 9/37-08-1021, зареєстрованим Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості під № 5983, в книзі 74неж-173 від 11.04.2008р. № РПВН-22881916. Сторони дійшли згоди про оцінку предмета іпотеки в сумі 12 806 396 грн. Зазначена вартість предмета іпотеки відповідає вартості, визначеній сторонами правочину згідно акту оцінки від 13.06.2008р. Оцінка предмета іпотеки проведена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією.

В подальшому, через укладення додаткових договорів до кредитного договору № 117-057 від 13.06.2008р., на підставі яких змінювався розмір наданого відповідачу кредиту та строки його повернення, сторонами по справі вносились відповідні зміни і до договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287. Так, згідно з договором про внесення змін до договору іпотеки сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 договору іпотеки від 13.06.2008р. № 1287 в наступній редакції: цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у Іпотекодавця на підставі кредитного договору. За умовами якого Іпотекодавець зобов'язаний у термін до двадцять шостого січня дві тисячі десятого року повернути Іпотекодержателю кредит у сумі 6 500 000 грн., а також нараховані відсотки по ньому, у розмірі 26 відсотків річних на кошти, що обліковуються на рахунку № 20620001454018 у сумі 2 000 000 грн., та у розмірі 27 відсотків річних на кошти, що обліковуються на рахунках № 20628003454018 у сумі 2 500 000 грн. та № 20629002454018 у сумі 2 000 000 грн., сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків, штрафи та неустойку у розмірі та у випадках, передбачених в основному зобов'язанні. Строки повернення кредиту, проценти та інші умови, які передбачені кредитним договором, можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додаткових угод до кредитного договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2012р. у справі №16/31-10-841 за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" до товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" задоволено, у зв'язку з чим стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 19, кв. 4-Б, код ЄДРПОУ 32117847) на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк" (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код ЄДРПОУ 19357516) заборгованість за кредитним договором № 117-057 від 13.06.2008р. (з урахуванням додаткових угод до нього) в загальному розмірі 14 511 167 грн. 38 коп. /чотирнадцять мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 38 коп./, яка складається з заборгованості за простроченим кредитом в сумі 6 500 000 грн. 00 коп. /шість мільйонів п'ятсот тисяч грн. 00 коп./, відсотків за користування кредитом в сумі 5 151 569 грн. 44 коп. /п'ять мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 44 коп./, пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 946 104 грн. 80 коп. /дев'ятсот сорок шість тисяч сто чотири грн. 80 коп./, пені за порушення строку погашення кредиту в сумі 1 913 493 грн. 14 коп. /один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч чотириста дев'яносто три грн. 14 коп./ шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13.06.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Абусовою Г.Р., зареєстрованим в реєстрі за №1287, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" на праві власності, а саме на льодовий каток „Умка", що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, будинок 145-147, на земельній ділянці розміром 3310 кв.м. згідно рішення Одеської міської ради № 1566 від 13.12.2007р., з реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Переможцем аукціону згідно наявного в матеріалах справи протоколу №10/230/13/І проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого майна визначено Іпотекодержателя ПАТ "БАНК ДЕМАРК".

Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.06.2013р. встановлено, що предмет іпотеки придбано ПАТ "БАНК ДЕМАРК" за 4 686 827,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що при організації та проведенні прилюдних торгів відповідачами були допущені порушення діючого законодавства України, у зв'язку з чим вважає, що прилюдні торги, оформлені протоколом №10/230/13/І мають бути визнані судом недійними, з огляду на наступне:

Так, Одеською філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "ЮСТИЦІЯ" на відповідному веб-сайті було створено та розміщено інформаційне повідомлення від 07.06.2013р. про прилюдні торги з реалізації льодового катку "Умка", що є порушенням п.3.6. Тимчасового положення, оскільки в повідомленні не було зазначено інформації відносно строків сплати гарантійного внеску, а також зазначені невірні характеристики лоту.

Як стверджує в позові позивач, дійсна площа предмета іпотеки - льодового катку "Умка" складає 1 720 м. кв., що підтверджується даними технічного паспорту ТОВ "ЮНСС" від 12.06.2008р.

Одночасно з цим, в повідомленні про призначення прилюдних торгів від 07.06.2013р., у протоколі про проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого чайна (предмета іпотеки), що належить позивачу №10/230/13/І від 26.06.2013р. та в акті державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.06.2013р. зазначено площу 1 485,2 кв.м.

В подальшому відповідачем, ПАТ "БАНК ДЕМАРК" було здійснено відчуження предмету іпотеки на користь ТОВ "АРКТИКА ПЛЮС", про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Савченко С.В.

Таким чином, на думку позивача, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області під час здійснення виконавчого провадження та Одеською філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" під час проведення аукціону з реалізації предмета іпотеки було допущено чисельні порушення вимог чинного Законодавства України, що регулює правовідносини сторін щодо здійснення виконавчого провадження та проведення аукціону з реалізації предмета іпотеки, що й зумовило в свою чергу позивача звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи,

особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про

виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

У відповідності до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Із змісту ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до змісту ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (частини 2, 3 ст.62 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вбачається із змісту п.2. Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, реалізація майна здійснюється організатором аукціону (публічних торгів), а майна державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - відповідним органом приватизації (далі - організатор аукціону (публічних торгів). Відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією майна, покладається на заставодавця.

Пунктом 4 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна визначено, що після отримання виконавчих документів організатор аукціону здійснює підготовку до збирання необхідних матеріалів з реалізації майна, визначає початкову вартість реалізації, готує і публікує інформацію про майно, що підлягає реалізації. Термін підготовки до аукціону не повинен перевищувати двох місяців з дати отримання організатором аукціону виконавчих документів.

Приписами п.5 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна передбачено, що організатор аукціону не пізніш як за 30 днів до дня проведення аукціону публікує у місцевій пресі інформацію про майно, що підлягає реалізації. Інформація повинна містити:

- назву заставленого майна, його місцезнаходження;

- відомості про майно (технічні характеристики, рік випуску, відновну вартість тощо);

- початкову вартість реалізації майна;

- суму коштів, що вносяться учасником перед початком аукціону,назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для їх внесення;

- кінцевий термін прийняття заяв;

- час ознайомлення з майном;

- час та місце проведення аукціону;

- адресу, номер телефону, час роботи служби організації аукціону.

Якщо реалізації підлягає цілісний майновий комплекс підприємства чи його структурний підрозділ, в інформації додатково зазначаються:

- обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної;

- кількість та склад робочих місць;

- баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки (для цілісного майнового комплексу підприємства);

- відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс підприємства, його структурний підрозділ.

Про час та місце проведення аукціону, початкову вартість реалізації майна організатор аукціону повідомляє заставодержателя та заставодавця в термін, установлений абзацом першим пункту 5 цього Положення.

Під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться: початкова і остаточна ціна реалізації майна; пропозиції покупців та відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (далі - переможець аукціону). Протокол підписується ліцитатором, переможцем аукціону (його представником) і в триденний термін надсилається організатору аукціону (п.12 Положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна).

Таким чином, суд, з врахуванням вищенаведеного, вважає занеобхідне зазначити, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), результат прилюдних торгів, на яких реалізовано майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу недійсним у порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України є належним способом захисту.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСС" обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судом встановлено не обґрунтованість, недоведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки - льодового катка "Умка" (м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 145-147, загальною площею 1 845,2 кв.м.), оформлені протоколом проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить боржнику ТОВ "ЮННС", №10/230/13І від 26.06.2013р. та актом про реалізацію предмета іпотеки від 27.06.2013р. та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання недійсним свідоцтва публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" на льодовий каток "Умка", розташований за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 145-147 у м. Одесі на земельній ділянці, розміром 3 310 кв.м., серії та №р.1154 від 19.07.2013р., видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О., що є підставою для суду відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНСС" у задоволенні заявлених позовних вимог у повній мірі.

Щодо заяви відповідача публічного акціонерного товариства "БАНК ДЕМАРК" про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне:

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.

Приймаючи до уваги не сплату позивачем судового збору, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСС" - відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНСС" (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Колонтаївська, буд. 56, кв. 13, код ЄДРЮОФОП 32117847) до Державного бюджету України Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний тест рішення складено 24.11.2014р.

Суддя О.В. Цісельський