Рішення № 41602696, 17.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 р. Справа № 914/3337/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь Захід", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок Львівська область

про стягнення 210 204,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Старенький О.С.- представник (довіреність №3-ЛС від 01.08.2014р.);

від відповідача Дрогомирецька О.Р. - представник (довіреність №б/н від 28.10.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополь Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" про стягнення 200 973,74 грн. з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 23 445,68 грн. інфляційних втрат та 5 380,67 грн. 3% річних. Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5252/14 від 05.11.2014р.) до стягнення заявлено 206 179,87 грн., з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 28 086,26 грн. інфляційних втрат та 5 946,22 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 22.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.10.2014р.

Ухвалою суду від 08.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2014р. з підстав, викладених в даній ухвалі суду.

Ухвалою суду від 29.10.2014р. розгляд справи було відкладено на 10.11.2014р. з підстав, передбачених ухвалою суду.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2014р. з підстав, передбачених ухвалою суду.

В судовому засіданні 17.11.2014р. судом оголошено перерву до 17.11.2014р. до 17:00 год., для надання можливості позивачу доплатити судовий збір.

Представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5412/14 від 14.11.2014р.), у якій просить суд стягнути з відповідача 210 204,48 грн. з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 31 926,74 грн. інфляційних втрат та 6 130,35 грн. 3% річних. Додатками до вказаної заяви долучив оригінали чеків поштового відправлення на 2 аркушах; оригінали опису вкладення поштового відправлення на 2 аркушах; оригінал платіжного доручення №120 від 13.11.2014р. про сплату 40,25 грн. судового збору та оригінал платіжного доручення №133 від 17.11.2014р. про сплату 38,00 грн. судового збору.

Крім того, представник позивача подав заяву (вх.№49495/14 від 14.11.2014р.), якою просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: оригінали чеків поштового відправлення на 2 аркушах та оригінали опису вкладення поштового відправлення на 2 аркушах.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що збільшення позовних вимог пов»язане з донарахуванням 3% річних та втрат від інфляції, що не потребує дотримання досудового порядку врегулювання передбаченого ст.5 ГПК України, відповідач ознайомлений у судовому засіданні із змістом заяви, відтак суд прийняв до розгляду заяву позивача (вх.№5412/14 від 14.11.2014р.) про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5412/14 від 14.11.2014р.), підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 210 204,48 грн. боргу, з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 31 926,74 грн. інфляційних втрат та 6 130,35 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі разом із поданою позивачем заявою про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до попередньо поданого відзиву представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що виконані позивачем роботи згідно акту від 05.09.2013р. відрізняються від робіт, виконання яких передбачено договором, копію якого позивач долучив до позовної заяви. В акті не міститься жодного посилання на договір, що ставить під сумнів виконання зазначених робіт в рамках даного договору, відтак застосування умов оплати передбачених договором є безпідставним. Посилаючись на ч.2 ст.530 ЦК України відповідач зазначав, що строк оплати зобов"язання не настав. Таким чином звернення позивача до господарського суду Львівської області є передчасним, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, з огляду на те, що роботи виконано підрядником із численними порушеннями вимог будівельних норм та проектно-кошторисної документації, що призвело до виникнення недоліків щодо якості результату виконаних робіт. Відповідач вважає, що сума заборгованості в розмірі 160 020,01 грн. фактично є компенсацією на усунення відповідачем виявлених недоліків та дефектів у виконаних підрядником роботах за власний рахунок.

Представник позивача проти призначення судової будівельно-технічної експертизи заперечив з підстав викладених у письмовому поясненні (вх.№48193/14 від 10.11.2014р.).

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за виконані згідно договору підряду роботи на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт від 05.09.2013р.

Вирішення питань, що виникають у зв'язку із можливими недоліками роботи підрядника за договором регулюється умовами договору, укладеного сторонами, Господарським Кодексом України та Цивільним Кодексом України.

Відповідно до п.п.4.1. договору, замовник має право у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника здійснювати контроль за виконанням робіт, наймати технагляд для оцінки якості робіт. Такі ж права замовника встановлені і ч.1 ст.320 ГК України і ч.1 ст.849 ЦК України.

На момент виконання і завершення таких робіт замовник не мав будь-яких претензій до якості чи ходу виконання робіт підрядником, що також підтверджується відсутністю технічних актів із зауваженнями та відсутність зауважень у самих актах виконаних робіт, як це передбачено у п.п.6.8.-6.11 договору.

Положеннями п.6.14, п.6.15 договору врегульовано дії замовника, які він повинен вчинити у випадку виявлення прихованих недоліків, які не могли бути виявленні в момент прийняття виконаної роботи.

Договором встановлений інший порядок визначення вини підрядника в допущенні недоліків по якості виконаних робіт та вирішення такої ситуації - письмове запрошення представника підрядника для складення дефектного акту, призначення незалежного спеціаліста у разі нез'явлення представника підрядника та відмови від складення акту (не визнання вини) і лише після цього виникнення обов'язку у підрядника самостійного усунення недоліків, або у разі відмови підрядника від виконання такого обов'язку - виникнення права на стягнення з підрядника суми коштів, витрачених на роботу по усуненню цих недоліків, виконану іншою підрядною організацією.

Таким чином, в разі допущення з вини підрядника неналежної якості робіт, застосовується положення договору, а не п.1-3 ч.1 ст.858 ЦК України.

Відповідач не дотримався умов договору про виявлення недоліків у роботі позивача та шляхів їх вирішення.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експерти у справі.

Якщо відповідач вважає своє право порушеним, він має право захистити його шляхом подання позовної заяви про відшкодування недоліків виконаної позивачем роботи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд,-

встановив:

14.06.2013р. між Хмельницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (замовник), в особі директора Мочалюка О.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акрополь Захід" (підрядник) було укладено договір підряду №14/06-2013, за умовами якого підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт по облаштуванню внутрішньозаводських площадок, шляхів під'їзду до виробничих приміщень та складу готової продукції за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с.Слобідківці, вул.Кам'янецьке шосе, 3, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість робіт по даному договору визначається сумарною вартістю підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.5.1. договору замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок підрядника наступним чином:

- аванс 15% від загальної вартості робіт по даному договору - протягом 3-х банківських днів з дати узгодження між замовником та підрядником технічного завдання або проектно-кошторисної документації та графіка поставки матеріалів замовника;

- 85% - протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору підряду виконав на загальну суму 605 801,04 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за виконані роботи згідно договору підряду провів частково на суму 445 781,03 грн.

Відтак, у відповідача існує заборгованість, яка становить 160 020,01 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за виконані роботи, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 12 127,38 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог становлять 31 926,74 грн. інфляційні нарахування та 6 130,35 грн. 3% річних.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 210 204,48 грн., з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 31 926,74 грн. інфляційних втрат та 6 130,35 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підряду №14/06-2013 від 14.06.2013р. на загальну суму 605 801,04 грн. підтверджується актами виконаних робіт по благоустрою територій виробничого підприємства за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с.Слобідківці, вул.Кам'янецьке шосе, 3: від 08.07.2013р. на суму 95 241,39 грн., від 02.09.2013р. на суму 265 714,53 грн., від 05.09.2013р. на суму 244 845,11 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі без претензій та зауважень.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1. договору замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок підрядника наступним чином:

- аванс 15% від загальної вартості робіт по даному договору - протягом 3-х банківських днів з дати узгодження між замовником та підрядником технічного завдання або проектно-кошторисної документації та графіка поставки матеріалів замовника;

- 85% - протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, відповідач оплату за виконані роботи по договору підряду провів частково на загальну суму 445 781,03 грн., що підтверджується банківськими виписками про поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а саме: від 14.06.2013р. на суму 57 757,50 грн.; від 18.07.2013р. на суму 95 241,39 грн.; від 02.08.2013р. на суму 265 714,53 грн.; від 13.05.2014р. на суму 27 067,61 грн.

Отже, загальна заборгованості відповідача перед позивачем по договору підряду становить 160 020,01 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку боргу в сумі 160 020,01 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Безпідставним є твердження відповідача про невідповідність виконаних позивачем згідно акту від 05.09.2013р. робіт тим, що передбачені договором.

Як вбачається із предмету договору, позивач взяв на себе на себе обов'язки по виконанню робіт по облаштуванню внутрішньозаводських площадок, шляхів під'їзду до виробничих приміщень та складу готової продукції за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с.Слобідківці, вул.Кам'янецьке шосе, 3.

В акті виконаних робіт від 05.09.2013р. зазначено про виконання робіт по благоустрою території виробничого підприємства за адресою Хмельницька область Ярмолинецький район, с.Солобоківці, вул..Кам"янецьке шоссе,3.

Слід зазначити, що роботи по облаштуванню внутрішньозаводських площадок, шляхів під'їзду до виробничих приміщень та складу готової продукції є саме роботами по благоустрою території виробничого підприємства.

Твердження відповідача про відсутність посилання в акті виконаних робіт на укладений між сторонами договір№14/06-2013 від 14.06.2013р. є безпідставними, оскільки роботи виконувались позивачем за адресою, вказаною в договорі підряду від 14.06.2013р., перелік робіт відповідає умовам договору.

Відповідно до п.п.4.1. договору, замовник має право у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника здійснювати контроль за виконанням робіт, наймати технагляд для оцінки якості робіт. Такі ж права замовника встановлені і ч.1 ст.320 ГК України і ч.1 ст.849 ЦК України.

На момент виконання і завершення таких робіт замовник не мав будь-яких претензій до якості чи ходу виконання робіт підрядником, що також підтверджується відсутністю технічних актів із зауваженнями та відсутність зауважень у самих актах виконаних робіт, як це передбачено у п.п.6.8.-6.11 договору.

Відповідач надав суду складений 31.07.2014р. комісією Хмельницької філії ТзОВ «Яблуневий дар» у складі головного енергетика Дзьобаня В.В., інженера-будівельника Байталюка С.М, начальника транспортно-господарського відділу Конверського Л.В., складений за наслідками проведення візуального огляду території на якій позивачем виконувались роботи. Під час огляду було виявлено наступні порушення: 1) замість підрізання бруківки, частково було зароблено бетоном примикання загальної площі бруківки до приміщень, споруд, водовідвідних лотків та зелених насаджень загальною довжиною 337 м. п.; 2) водовідвідні лотки загальною довжиною 32 м.п. встановлені без необхідних нахилів, що призводить до застоювання води і руйнування бруківки; 3) на бруківці загальною площею 23 м. кв. утворились ями (просідання), де також застоюється вода, що спричинює руйнування бруківки; 4) неакуратно підлиті бетоном бордюри на виїзді з вагової, бетон не згладжений, видно щебінь.

Слід зазначити, що ряд виявлених комісією недоліків, зазначених у п.1,2,4 акту від 31.07.2014р. не є прихованими, їх можна було виявити в ході прийняття робіт.

Як стверджує відповідач, ним було повідомлено позивача про виявлені недоліки, з керівником підприємства позивача проводились телефонні розмови щодо їх усунення. Проте, станом на дату звернення позивача з позовом до суду, зазначені недоліки не було усунено.

В договорі сторони визначили порядок врегулювання можливих недоліків роботи підрядника. Так, зокрема у п.6.9. договору, зазначено, що акти виконаних робіт готує підрядник та передає для підписання поштою тощо. Замовник протягом 5 робочих днів після отримання акту здійснює приймання виконаних робіт, перевіряє їх на відповідність встановленим вимогам щодо якості, проектній документації та підготовленим актам. У випадку виявлення недоліків у виконаних роботах, їх невідповідності вимогам, встановленим цим договором нормативним або технічним вимогам або невідповідності даних в акті фактично виконаним роботам замовник повертає підряднику акти без підпису разом із списком зауважень. У разі, якщо протягом 5 робочих днів замовник не підписує Акт приймання-передачі виконаних робіт безпідставно (не висуває жодних зауважень) такий акт вважається підписаним для обох сторін. Після цього у замовника виникає обов'язок у повному розрахунку з підрядником.

У п.6.10. вказано, що підрядник зобов'язується усунути виявлені недоліки у строк не більше 10 днів, якщо інший строк не буде узгоджений сторонами у письмовому вигляді. У випадку невиконання підрядником обов'язку по усуненню виявлених недоліків у встановлений строк, або виконання його не в повному обсязі, замовник має право самостійно усунути виявлені недоліки або залучити іншу організацію зі зменшенням розміру оплати підряднику на суму, що буде використана на усунення недоліків.

Умовами п.4.2. договору, передбачено обов"язок відповідача негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.

Договором встановлений інший порядок визначення вини підрядника в допущенні недоліків по якості виконаних робіт та вирішення такої ситуації - письмове запрошення представника підрядника для складення дефектного акту, призначення незалежного спеціаліста у разі нез'явлення представника підрядника та відмови від складення акту (не визнання вини) і лише після цього виникнення обов'язку у підрядника самостійного усунення недоліків, або у разі відмови підрядника від виконання такого обов'язку - виникнення права на стягнення з підрядника суми коштів, витрачених на роботу по усуненню цих недоліків, виконану іншою підрядною організацією.

Таким чином, в разі допущення з вини підрядника неналежної якості робіт, застосовуються положення договору підряду.

Виявивши недоліки в роботі позивача ще 31.07.2014р. відповідач, всупереч умовам договору не звертався до позивача. В порушення положень ст.33 ГПК України відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.

Слід зазначити, що відповідач, якщо він вважає своє право порушеним, має право захистити його шляхом подання позовної заяви про відшкодування недоліків виконаної позивачем роботи.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.3. договору при затримці оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню за кожний день затримки виходячи з суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач вірно визначив період її нарахування та суму, відтак до стягнення підлягає пені в сумі 12 127,38 грн. нарахована за період з 13.09.2013р. по 13.03.2014р.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 31 926,74 грн. та 3% річних в сумі та 6 130,35 грн.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив, що останній вірно визначив період нарахування, а саме з 13.09.2013р. по 11.11.2014р., та суму інфляційних втрат 31 926,74 грн., проте дещо завищив суму 3% річних.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 6 128,11 грн. 3% річних за період з 13.09.2013р. по 11.11.2014р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5412/14 від 14.11.2014р.), до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 210 202,24 грн., з яких 160 020,01 грн. основного боргу, 12 127,38 грн. пені, 31 926,74 грн. інфляційних втрат та 6 128,11 грн. 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення 2,24 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач оплатив судовий збір у справі згідно наступних платіжних доручень: № 63 від 04.04.2014р. на суму 4072,04 грн., №120 від 13.11.2014р. на суму 40,25 грн., №84 від 28.10.2014р. на суму 52,00 грн., №133 від 17.11.2014р. на суму 38,00 грн. Всього сплачено судовий збір в сумі 4 202,29 грн.

Враховуючи, що сума позову згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог складає 210 204,48 грн., відтак сума судового збору повинна становити 4 204,08 грн. Тобто позивачем недоплачено судовий збір в сумі 1,79 грн.

Вищим господарським судом України у п.2.23. постанови пленуму господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз"яснено, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Враховуючи те що п.2.23 вказаної постанови пленуму є альтернативним, суд дійшов висновку стягнути недоплачену суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог. Недоплачена сума судового збору підлягає стягнення з відповідача доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 837 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А; код ЄДРПОУ 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь Захід" (03680, м.Київ, вул.Солом'янська, буд. 3, офіс 920; код ЄДРПОУ 37612396) 160 020,01 грн. основного боргу, 31 926,74 грн. інфляційних нарахувань, 6 128,11 грн. три проценти річних, 12 127,38 грн. пені та 4 204,04 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2,24 грн. 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А; код ЄДРПОУ 32475074) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1,79 грн.

5. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 24.11.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.