Рішення № 41602661, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18596/14 19.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд»

до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича

про стягнення 253 356, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лабатюк Я.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича про стягнення заборгованості за договором поставки № 515 від 20.08.2010 р. у розмірі 226 330, 10 грн., а також 6 789, 95 грн. - 3 % річних та пені у розмірі 20 235, 95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/18596/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що спірним договором не передбачено сплату пені за прострочення грошового зобов'язання, а отже нарахування пені на суму основної заборгованості є безпідставним.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» та Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем укладено договір поставки товару № 515, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати та оплачувати товар на умовах договору в асортименті та за ціною, вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

При цьому, суд відзначає, що договір № 515 від 20.08.2010 р. сторонами підписано з протоколом розбіжностей від 20.08.2010 р.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору вартість партії товару визначається в накладних, виписаних на підставі замовлення згідно з цінами, затвердженими сторонами в специфікації. Відповідач перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 6.6. (в редакції, погодженій у протоколі розбіжностей) за порушення умов розрахунку за товар, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент невиконання за кожен день прострочення платежу.

Договір, відповідно до п. 7.1., діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2011 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.12.2011 р. договір № 515 від 20.08.2010 р. діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2012 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік - у разі відсутності заперечень сторін за місяць до закінчення терміну його дії.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів наявності заперечень сторін проти пролонгації договору № 515 від 20.08.2010 р., суд дійшов висновку, що він неодноразово продовжувався та є чинним на час розгляду даної справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 515 від 20.08.2010 р., позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 364 743, 69 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Актів ЛТД» частину товару на суму 6 542, 16 грн., що підтверджується накладними на повернення товару.

Крім того, наявними у справі виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів ЛТД» підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів за алкогольні вироби на загальну суму 134 409, 37 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором № 515 від 20.08.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 226 330, 10 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 515 від 20.08.2010 р., щодо порядку розрахунків за поставлений товар, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманого відповідачем товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення договору № 515 від 20.08.2010 р. в частині розрахунків за поставлений товар, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 515 від 20.08.2010 р. на суму 226 330, 10 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6 789, 95 грн. - 3 % річних та пені у розмірі 20 235, 95 грн.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 515 від 20.08.2010 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 10.06.2013 р. (дата виникнення заборгованості за товар, поставлений 23.05.2013 р.) до 04.06.2014 р. (дата визначна позивачем самостійно) з урахуванням частково оплаченого та повернутого товару становить 20 235, 95 грн., 3 5 річних від простроченої суми за вказаний період - 6 789, 95 грн.

В той же час, за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суду, зробленого за період з 10.06.2013 р. (дата виникнення заборгованості за товар, поставлений 23.05.2013 р.) та виходячи із граничного періоду нарахування пені за кожною сумою заборгованості за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені становить 9 017, 96 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідач визнав позов та такі дії не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд»з задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, кв. 36, ідентифікаційний код 2625110834), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, л. А, код ЄДРПОУ 36184176) заборгованість у розмірі 226 330, 10 (двісті двадцять шість тисяч триста тридцять грн. 10 коп.) грн., 6 789, 95 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 95 коп.) грн. - 3 % річних, пеню у розмірі 9 017, 96 (дев'ять тисяч сімнадцять грн. грн. 96 коп.) грн. та 4 842, 76 (чотири тисячі вісімсот сорок дві грн. 76 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.