Ухвала суду № 41602134, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2014 р. м. Київ К/800/54012/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Роменська ОДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014

у справі № 818/738/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - Товариство)

до Роменської ОДПІ,

за участю третьої особи - дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (далі - Підприємство),

про звільнення майна з податкової застави.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Роменської МДПІ щодо складення актів опису майна у податкову заставу від 14.06.2011 № 1 та від 22.02.2012 № 1, яке знаходиться у користуванні Підприємства (його відокремленого підрозділу - Роменської нафтогазорозвідувальної експедиції) та є власністю Товариства;

зобов'язати відповідача звільнити спірне майно Товариства з податкової застави та вчинити дії щодо виключення майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено належності йому на праві власності майна, включеного до вказаних актів опису.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; скасовано акти опису майна у податкову заставу від 14.06.2011 № 1 і від 22.02.2012 № 1 та зобов'язано Роменську ОДПІ звільнити майно Товариства, що перебуває у користуванні відокремленого підрозділу Підприємства, з податкової застави з виключенням цього майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що податковим органом не доведено належності описаного майна саме Підприємству.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Роменська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильну та обґрунтовану постанову Сумського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що у зв'язку з виникненням у Підприємства податкового боргу (який станом на 11.04.2013 становив 556 733,94 грн.) Роменською ОДПІ було складено акти опису майна у податкову заставу від 14.06.2011 № 1 та від 22.02.2011 № 1.

За твердженням позивача, до цих актів опису було включено майно, яке належить Товариству та було передано у користування Підприємству за актом приймання-передачі від 05.09.2007.

В силу вимог пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК) право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 цієї ж статті Кодексу з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Підпунктом 87.3.2 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

У розгляді цієї справи суди дійшли різних висновків при встановленні правовласника майна, включеного до оспорюваних актів опису майна у податкову заставу. Так, суд першої інстанції зазначив, що акт приймання передачі майна від 05.09.2007, право користування яким внесено національною акціонерною компанією «Надра України» до статутного фонду Підприємства, жодним чином не підтверджує факту включення до цих актів опису майна, переданого у користування Підприємству (його відокремленому підрозділу Роменській нафтогазорозвідувальній експедиції).

Однак при цьому суд не встановив, яке саме майно було включено до вказаних актів опису та не перевірив наявності (або відсутності) цього майна в акті приймання-передачі від 05.09.2007.

Апеляційний суд, в свою чергу, послався на недоведеність податковим органом належності описаного майна, на яке поширено податкову заставу з метою його подальшого використання для погашення податкового боргу Підприємства, саме Підприємству.

Втім такий висновок зроблено апеляційний судом з порушенням розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок з доведення тих чи інших обставин розподіляється між учасниками процесу в залежності від матеріального права, що регулює спірні відносини, особливостей конкретного позову та змісту обставин, які підлягають доказуванню.

Відповідно до пункту 4 статті 7 КАС одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрито в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести в судовому процесі правомірність прийнятого рішення, своєї дії чи бездіяльності не звільняє суд від дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що обумовлено публічним характером адміністративного спору, необхідністю його вирішення з врахуванням публічного інтересу.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, як того вимагає статті 159 КАС.

У справі, що переглядається, висновок податкового органу про належність спірного майна Підприємству мотивований посиланням на лист керівника Роменської нафтогазорозвідувальної експедиції Підприємства від 14.06.2011 № 561, в якому названий платник надав перелік активів, що перебуває у власності Підприємства станом на 01.06.2011, для включення до опису у податкову заставу.

Надання ДПІ доказів стосовно підстав для включення спірного майна до оспорюваних актів опису в силу принципу змагальності вимагало від Товариства подати докази, які б спростовували ці твердження відповідача.

Такими доказами є документи бухгалтерського та податкового обліку, за якими зазначене майно обліковується на Підприємстві (Товаристві) та\або складенням яких опосередковувалося придбання (набуття) відповідних об'єктів.

Неподання позивачем з власної ініціативи таких доказів зобов'язувало суд запропонувати йому їх надати або витребувати їх від інших осіб, у яких такі докази можуть бути, враховуючи фактичні обставини справи. Тільки після того, як усі процесуальні засоби, передбачені законом, будуть вичерпані, а отримані в судовому процесі докази не дають підстав для висновку стосовно того чи іншого юридичного факту, суд має право з посиланням на частину другу статті 71 КАС визнати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржуються.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим та відповідно до частини другої статті 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вичерпно встановити перелік об'єктів, включених до актів опису, та правовласника цих об'єктів, і в залежності від встановлених обставин і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 у справі № 818/738/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько