Ухвала суду № 41602052, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/50111/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Цуркана М.І., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 28 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року

у справі № 623/2058/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, відновлення порушеного права, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо невиконання судового рішення - постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.04.2011 у справі N 2042/2-а-2719/11 про зобов'язання вчинити дії щодо проведення перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії з 01.01.2010 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо зміни умов пенсійного забезпечення, а також нездійснення заходів щодо виділення бюджетних коштів на виплату додаткової пенсії, визначеної Законом;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити розрахунок і виплату належної до видачі на виконання судового рішення та відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю по 3 групі інвалідності, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначених частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахування виплачених сум у розмірі 7 194,40 грн. за 2011 рік; 42 959,00 грн. за 2012 рік; 30 396,00 грн. за 2013 рік, без урахування передбачених законом інших доплат, задовольнивши клопотання та прийняти поставу в цій частині позовних вимог до закінчення судового розгляду;

- стягнути з державного органу Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області грошові кошти, а саме недоплаченої державної та додаткової пенсії (з урахуванням виплачених сум) на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду від 04.04.2011 у справі N 2042/2-а-2719/11 у розмірі 77 522,74 грн.; суми боргу за період з 01.01.2010 . по 30.09.2011; 7 194,4 грн. за 2011 рік; 42 959 грн. за 2012 рік; 30 396,00 грн. за 2013 рік без урахування передбачених законом інших доплат;

- задовольнити заяву про звернення постанови до негайного виконання;

- зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 28.07.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом III групи.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.04.2011 у справі N 2042/2-а-2719/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити перерахунок і виплату пенсії.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії згідно з нормами статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області провести перерахунок та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу, з 01.01.2010 відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахування визначеного законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.08.2013 щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії з на підставі рішення суду.

Листом від 23.08.2013 N 219/Х-14 Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області відмовило у задоволенні заяви.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей адміністративний позов є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч.4 ст. 257 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Після набрання постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.04.2011 у справі N 2042/2-а-2719/11 (яка є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір із заявлених підстав) законної сили правовідносини сторін зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу.

Слід зазначити, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом V Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позовні вимоги, пов'язані з визнанням дій суб'єкта владних повноважень щодо невиконання судового рішення протиправними і зобов'язанням його виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та похідні від цього позовні вимоги (зокрема, визнання протиправними дій та визначення способу виконання судового рішення), не є встановленим способом захисту порушеного права в позовному провадженні в адміністративному судочинстві, а відтак задоволенню не підлягають.

Такі питання вирішуються в порядку, установленому статтями 257, 258, 263 КАС України.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, питання про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області подати звіт про виконання судового рішення може ставитись у межах того провадження, яким розглядається спір по суті, тобто у справі N 2042/2-а-2719/11.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості цього адміністративного позову ОСОБА_2 та відсутності підстав для його задоволення.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 КАС України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 28 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.