Ухвала суду № 41602029, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 листопада 2014 року м. Київ В/800/4985/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. - судді-доповідача,

Зайцева М.П., Кошіля В.В., Моторного О.А., Федорова М.О.,

розглянувши заяву Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі № 825/406/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен»

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» задоволено.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі № 825/406/14 скасовано, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року залишено в силі.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 74 Податкового кодексу України.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року № К/800/10128/14.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України вбачає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Встановлений статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, у пункті 1 вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Оскільки зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень ст. 74 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку допустити до провадження Верховного Суду України дану справу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Допустити до провадження Верховного Суду України справу № 825/406/14 за заявою Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

В.В. Кошіль

О.А. Моторний

М.О. Федоров