Ухвала суду № 41601838, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/800/41861/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 804/1117/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 0000072304.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковим законодавством не обмежено у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до податкового кредиту наступного звітного періоду, а також з відсутності у платника обов'язку коригувати податковий кредит за фактом виникнення у нього безнадійної кредиторської заборгованості.

Посилаючись на неправильне застосування судами, зокрема, положень підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування залишку від'ємного значення за ІІІ квартал 2012 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. За результатами цієї перевірки податковим органом було складено акт від 14.12.2012 № 5269/22-6/23943885 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 720 505 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став, зокрема, висновок податкового органу про неправомірне відображення позивачем зазначеної суми у складі залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за перевірений податковий період), після спливу 1095 днів з часу отримання платником права на таке відшкодування.

Втім суди обох попередніх інстанцій цілком правомірно відхилили зазначені доводи податкового органу як такі, що не відповідають нормам матеріального права.

Так, на час виникнення спірних правовідносин порядок повернення надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, податкове законодавство, що регулювало розглядувані правовідносини, не обмежувало у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення у податковому обліку Товариства від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі), за змістом якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже наведеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковою інспекцією розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення інспекцією податкових норм.

Іншою підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення з ПДВ згідно з оспорюваним рішенням став висновок ДПІ про необхідність виключення з податкового кредиту Товариства ПДВ у сумі 161 922 грн. за операцією з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалпрофіль» товару, який з огляду на закінчення строку позовної давності по зобов'язанням з його оплати набув ознак безоплатно отриманого.

Однак суди цілком об'єктивно не погодилися із зазначеними доводами податкового органу.

На час виникнення спірних правовідносин випадки коригування податкового кредиту були передбачені у підпункті 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Аналогічні за змістом правила містяться й у статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, викладені законодавчі положення не передбачають обов'язку платника відкоригувати податковий кредит на суму ПДВ у складі простроченої кредиторської заборгованості.

Наведене обумовлює правильність висновків судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвалених у справі судових актів та задоволення касаційних вимог відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 804/1117/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько