Ухвала суду № 41601808, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/24608/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Стоун" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Стоун" (далі - ТОВ "Роял Стоун") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року позов ТОВ "Роял Стоун" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Шевченківському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Роял Стоун" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у період з 04.10.2013 року по 10.10.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Роял Стоун» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лізінг Сіті». За результатами перевірки складено акт від 15.10.2013 року №13/13/26-59/22-07-18/33829468.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до заниження суми податку на прибуток на суму 258312,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2012 року на суму 103285,00 грн.; пп. 185.1. ст. 185, 198.1, 198.3, 198.6. ст. 198 п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 239666,00 грн., у т.ч. по періодам: за серпень 2012 р. - 42934,00 грн., за вересень 2012 р. - 49183,00 грн., за жовтень 2012 р. - 49183,00 грн., за листопад 2012 р. - 49183,00 грн., за грудень 2012 р. - 49183,00 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 6249,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 29.10.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №006232207 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 239666,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 59917,00 грн. та №006222207 про визначення грошового зобов'язання податку на прибуток у сумі 258213,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 64553,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лізинг Сіті» укладено договір про надання послуг №17-08 від 01.08.2012 року. Відповідно до Додатку №1 до зазначеного договору Позивач (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити наступні послуги: мийка вікон, після ремонтне прибирання, генеральне прибирання, щоденне комплексне прибирання, прибирання прибудинкової території, прибирання санвузлів, мийка плитки, кахель, миття підлоги. На підтвердження виконання договору №17-08 від 01.08.2012 року позивач надав первинні господарські документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки, заявки на виконання послуг із зазначенням їх обсягу та виду.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені вимоги які повинні містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи по зазначеному договорі відповідають вимогам передбаченими Законодавством України та дають можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договором укладеним між позивачем та контрагентом.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкові повідомлення-рішення 29.10.2013 року №006232207 та №006222207 є недійсними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Роял Стоун".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров