Ухвала суду № 41601703, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/43381/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача Клименка М.С.,

представника відповідача Грембовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року

у справі № 826/8/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери» (далі - позивач, ТОВ «Київ-цінні папери»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Київ-цінні папери» звернулось у грудні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 року № 0013501501 та № 0013511501.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема, пункту 4 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за результатами якої складено акт від 27.08.2012 року № 5601/15-1-23520883, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 301 639,00 гривень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 27 574 782,00 гривні.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012 року: № 0013501501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 858 479,00 гривень; № 0013511501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2 301 639,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 575 410,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Київ-цінні папери», суд першої інстанції виходив із того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України є обґрунтованими, оскільки товариством перенесено всю суму від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 року, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому, господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів, відносяться до фінансових інвестицій і можуть бути або прямими (внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою), або портфельними (купівля цінних паперів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку). Під реінвестицією маються на увазі господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Згідно з п. 153.8 ст. 153 ПК України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному ст. 150 цього розділу.

Приписами п. 150.1 ст. 150 ПК України встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України встановлено, що п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-ІV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення; у 2012-2015 роках, зокрема, таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 млн. гривень та більше станом на 01.01.2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів, починаючи з першого півріччя і наступних звітних періодів 2012 року, у розмірі 25% суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах; звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25% суми такого від'ємного значення та сум від'ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, непогашених протягом 2012-2015 років. Таке від'ємне значення погашається у першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31.12.2011 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не враховано вимоги наведеної норми, яка встановлює обмеження лише щодо перенесення спільного від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилось станом на 01.01.2012 року, оскільки негативний фінансовий результат операцій з цінними паперами не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Таким чином, це різні за своєю економічною суттю поняття, а тому вказане обмеження не може застосовуватись до від'ємного фінансового результату від торгівлі цінними паперами, оскільки до його складу входять витрати на придбання цінних паперів (тобто вартості нереалізованих цінних паперів).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується податковим органом, позивачем в додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року у рядку 1.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» зазначено показник у розмірі 24 735 931,00 гривня та у рядку 6.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» зазначено показник у розмірі 42 455 334,00 гривні.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений від'ємний фінансовий результат повністю складався з витрат на придбання цінних паперів, які знаходились у власності підприємства на вказану звітну дату, а тому, за економічним змістом цей від'ємний фінансовий результат підприємства є витратами на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012 року.

При цьому, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами, затвердженої Наказом Державної податкової служби України № 1160 від 21.12.2012 року, у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012-2015 років (починаючи із звітного періоду - першого півріччя 2012 року), у платників з доходом, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2011 рік, 1 млн. грн. та більше враховується лише по 25% суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 року в порядку, передбаченому пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX ПК України, якщо у такому від'ємному фінансовому результаті не містяться витрати на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що обмеження щодо врахування збитків застосовується лише до від'ємного значення, яке не містить витрати на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012 року.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що витрати на придбання цінних паперів, які були придбані в попередніх податкових періодах та не реалізовані станом на 01.01.2012 року, враховуються в рядку «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» Додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток у наступних податкових періодах у повному обсязі, що й мало місце у даному випадку.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі № 826/8/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. ПриходькоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.