Постанова № 41601458, 13.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 листопада 2014 року (о 11 год. 50 хв.) Справа № 808/6311/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Сахно О.О.,

представника відповідача Іваниці Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, відповідач), в якому просить суд:

скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іваніци Ю.О. від 12.02.2014 серії ВП №42068752 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);

зобов'язати Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 26.07.2013 у справі №808/4231/13-а за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 про стягнення з ТОВ «Айро» суми податкового боргу у розмірі 10 850,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що постанова від 12.02.2014 серії ВП №42068752 винесена з порушенням встановленого ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» строку. Вважає, що оскаржувана постанова винесена неправомірно, оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні. Так, у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» була здійснена реорганізація Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби шляхом приєднання до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Факт реорганізації органів державної податкової служби та створення, відповідно, органів Міністерства доходів і зборів є загальновідомим та висвітленим у засобах масової інформації. Крім того, разом із заявою про відкриття виконавчого провадження позивачем було надано докази правонаступництва. Зазначає, що виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, однак, згідно приписів ст. 264 КАС України суд може змінити лише сторону виконавчого провадження, а виконавче провадження не відкрито, тому у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вимогою про зміну стягувача. На підставі викладеного, вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 31.10.2014 №б/н. Зокрема, зазнає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження, а в даному випадку згідно виконавчого документа стягувачем є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби з кодом ЄДРПОУ 20523125, а заяву на відкриття виконавчого провадження подає ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області з кодом ЄДРПОУ 38732204, отже змінилась не тільки назва а й ідентифікаційний код юридичної особи. Зазначає, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття до його закінчення, державний виконавець не в змозі звернутись до суду про зміну сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження з вищезазначеного виконавчого документа не підлягає відкриттю, а тому позивачу запропоновано звернутися до відповідного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. У зв'язку із викладеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Листом від 04.02.2014 №286/10/08-30-25-020 позивачем на адресу Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ передано на виконання виконавчий лист, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом 26.07.2013 у справі №808/4231/13-а за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 про стягнення з ТОВ «Айро» суми податкового боргу у розмірі 10 850,00 грн. Крім того, повідомлено, що з 28.08.2013 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацію органів державної податкової служби функціонує як ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області. До вказаного листа позивачем додано виконавчий лист по адміністративній справі №808/4231/13-а, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 відпосно позивача, копію змін до положення про ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.09.2013 відносно позивача.

31.03.2014 на адресу податкового органу разом із супровідним листом від 12.02.2014 №1863/10 надійшла постанова головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іваніци Ю.О. від 12.02.2014 серії ВП №42068752 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), згідно якої відповідачем визнано, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області є правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби та позивачу запропоновано звернутися до суду про заміну сторони виконавчого провадження, з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження вищевказаного виконавчого документа.

Не погоджуючись із прийнятою постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іваніци Ю.О. від 12.02.2014 серії ВП №42068752 позивачем до начальника Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ подано скаргу на дії державного виконавця від 09.04.2014 №9126/08-30-10-024, проте постановою від 17.04.2014 №б/н у задоволені вимог викладених у скарзі відмовлено.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області подано до Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області скаргу від 07.05.2014 №11414/08-30-10-024 на постанову про відмову у задоволенні скарги.

Згідно листа Управління ДВС ГУЮ у Запорізькій області від 27.05.2014 №281-10-14/09-40 позивачу також запропоновано звернутися до суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області звернулась із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

За приписами ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Згідно із п.1 ч.2 ст. 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV).

За приписами статті 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами у виконавчому провадженні згідно ст. 8 Закону № 606-ХІV є стягувач і боржник (ч. 1 ст.8 Закону № 606-ХІV).

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч. 2 ст.8 Закону № 606-ХІV).

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5 ст.8 Закону № 606-ХІV).

Із змісту виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 26.07.2013 у справі №808/4231/13-а за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 про стягнення з ТОВ «Айро» суми податкового боргу у розмірі 10 850,00 грн., судом встановлено, що у виконавчому документі стягувачем зазначено «Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби».

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Крім того, п.3 зазначено постанови визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Таким чином, висновок відповідача, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області є неналежним стягувачем суд вважає передчасним та не може вважатись передбаченою законом обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження в розумінні п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІV.

Суд вважає, що відмовивши у відкритті виконавчого провадження, відповідач позбавляє можливості позивача виконати судове рішення - постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 по справі №808/4231/13-а.

У судовому засіданні представник Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ посилається на те, що позивач, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 606-ХІV зобов'язаний був звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а лише потім подавати заяву про відкриття виконавчого провадження.

Вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що за змістом ч. 5 ст. 8 Закону № 606-ХІV та ст. 264 КАС України суд може замінити лише сторону виконавчого провадження її правонаступником. Особи набувають статусу сторін виконавчого провадження після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, заінтересовані особи та державний виконавець мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження лише після винесення державним виконавцем відповідного процесуального документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги в частині скасування постанови головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Іваніци Ю.О. від 12.02.2014 серії ВП №42068752 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 26.07.2013 у справі №808/4231/13-а за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 про стягнення з ТОВ «Айро» суми податкового боргу у розмірі 10 850,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття відповідної постанови є дискреційними повноваженнями відповідача та виключною функцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою ВАСУ від 21.10.2010 р. № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково

Скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського Відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Іваниці Юрія Олександровича від 12.02.2014 серії ВП №42068752 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак