Ухвала суду № 41601257, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/91295/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової адміністрації у Центральному районі м.Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративному суду від 16.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі №2а-8562/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІР»

до Державної податкової адміністрації у Центральному районі м.Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №0032791720/0 від 01.12.2010 в повному обсязі.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0032791720/0 від 01.12.2010 в сумі 9075,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 18150,00 грн., слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.11.2010 № 1830/23-600/36383841, про порушення п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: позивач не утримав податок в розмірі 9075,00 грн. (15 % від 60500,00 грн., як вартість рухомого майна, переданого до статутного фонду ТОВ «НІР» громадянином ОСОБА_1).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовували свої висновки тим, що внесок фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно із нормами пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11, 12 цього Закону. При здійсненні вказаної операції не виникає об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат, понесених фізичною особою у зв'язку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянином ОСОБА_1 передано до статутного фонду позивача майно - обладнання на суму 60500,00 грн.

Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у відповідності до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону, є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Інвестиційний прибуток, згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону, розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Оскільки об'єктом оподаткування, відповідно до Закону є інвестиційний прибуток, який отримує фізична особа від операцій з продажу інвестиційного активу, а не операції з придбання інвестиційного активу, то судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що позивач не зобов'язаний був виступати податковим агентом, оподатковувати дохід та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за переданий до його статутного фонду внесок - майно (обладнання) вартістю 60500 грн.

Доводи касаційної скарги правильність висновку судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Центральному районі м.Миколаєва відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративному суду від 16.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна