Ухвала суду № 41601203, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/35764/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року

у справі № 2а-1970/3144/12 (180905/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» (далі - позивач, ТОВ «Тернопільхлібпром»)

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Тернопільхлібпром» звернулось серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210, № 0000231750, № 0000242250, № 0000252250, № 0000262250, № 0000122230 від 31.07.2012р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.07.2012 року № 0000231750 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5491,88 гривня, у тому числі за основним платежем - 4393,50 гривні, за штрафними (фінансовим) санкціями - 1098,38 гривень; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.07.2012 року № 0000242250 в частині збільшення грошового зобов'язання по платі за користування надрами на суму 169,00 гривень, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 169,00 гривень. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року прийнято відмову ТОВ «Тернопільхлібпром» від апеляційної скарги на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року щодо застосування штрафної санкції в розмірі 170,00 гривень на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподання розрахунку за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту за ІV квартал 2010 року, апеляційне провадження в цій частині закрито.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ «Тернопільхлібпром» задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Тернопільхлібпром» до Тернопільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 31.07.2012 року № 0000122230 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 31.07.2012 року № 0000122230. В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнання протиправними та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року за № 0000231750 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 510,00 гривень, податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року за № 0000242250 в частині збільшення грошового зобов'язання по платі за користування надрами на суму 01,00 гривня, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 01,00 гривня та в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. ст. 9, 14 Закону України «Про систему оподаткування»; ч. 1, ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»; Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493 від 03.10.1992 року; Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 року, зареєстрованого 12.04.2005 року за № 381/10661; р.8 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», зареєстрованої в Мін'юсті 19.10.1999 року за № 711/4004.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити рішення суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог без змін, та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що касатор-позивач оскаржує судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідачем дані рішення не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2012 року № 2638/22-10/30836947 та яким встановлені наступні порушення позивачем:

п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 442 536,00 гривень, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 271 426,00 гривень;

п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 144 686,00 гривень;

пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 4393,00 гривні;

п. 1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: не відображення заборгованості по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у ІІІ, ІV кварталах 2010 року, І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року, а також не відображення доходів, виплачених контрагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 (далі - ФОП) у І кварталі 2011 року, ІІІ кварталі 2011 року, ІV кварталі 2011 року, І кварталі 2012 року;

п. 2.11 глави 2, п. 7.11 глави 7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року (далі - Положення);

пунктів 6.1, 6.2, 6.5, розділу VІ, розділу VІІ «Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 231/539/118/219 від 01.10.1999 року (далі - Інструкція), внаслідок чого донараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 10 527,82 гривень та встановлено неподання розрахунку збору за ІV квартал 2010 року;

ст. 14 Закону України «Про плату за землю», пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вимог «Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності», доведених до відома листом Державної податкової адміністрації України № 1833/7/15-027 від 01.02.2006 року (далі - Методичні рекомендації), п. 9.2 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на суму 33 155,87 гривень та її завищення за 2011 рік на суму 13 439,43 гривень, за 2012 рік на суму 356,88 гривень;

пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 ПК України, не подано розрахунок плати за користування надрами за І квартал 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем 31.07.2012 року прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0000622210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 320 368,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 1 144 686,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 175 682,00 гривні;

№ 0000632210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 777 397,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 1 442 536,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 334 861,00 гривня;

№ 0000642210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 271 426,00 гривень;

№ 0000231750, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6001,88 гривня, у тому числі за основним платежем - 4393,50 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1608,38 гривень;

№ 0000242250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за користування надрами на 170,00 гривень, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 гривень;

№ 0000252250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13 329,77 гривень, у тому числі за основним платежем - 10 527,82 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2801,95 гривня;

№ 0000262250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 24 131,95 гривня, у тому числі за основним платежем - 19 305,56 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4826,39 гривень;

№ 0000122230, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 29 290,00 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, погодився з доводами податкового органу про порушення позивачем Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зокрема, у податкових розрахунках форми № 1 ДФ за І квартал 2011 року, ІІІ квартал 2011 року, ІV квартал 2011 року, І квартал 2012 року позивачем не були відображені по ознаці доходу « 157» суми доходу, виплачені самозайнятій особі фізичній особі - ОСОБА_5 та не була відображена заборгованість по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року, а тому суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00 гривень є правомірним. Крім того, суд дійшов висновку про правомірність збільшення ТОВ «Тернопільхлібпром» грошового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на суму 33 155,87 гривень через невиконання позивачем рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», а відтак дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000262250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 24 131,95 гривня, до задоволення не підлягають. Також, суд дійшов висновку про те, що позивача за неподання податкового розрахунку за користування надрами за І квартал 2011 року, що мало місце в період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року, на підставі пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України можливе застосування штрафних санкцій в розмірі 01,00 гривня, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000242250 від 31.07.2012 року підлягає скасуванню частково в частині застосованої штрафної санкції на суму 169,00 гривень. Крім цього, суд прийшов до висновку, що ТОВ «Тернопільхлібпром» допущено заниження податкового зобов'язання по платі за спеціальне використання води, та не подано за ІV квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000252250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13 329,77 гривень прийнято правомірно.

Суд апеляційної інстанції, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 31.07.2012 року № 0000122230, прийнявши в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині задовольнив повністю, а в іншій частині рішення суду першої інстанцій залишив без змін, зазначивши про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000122230 було прийнято 31.07.2012 року, тобто з пропуском річного строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин - вчинення порушення), оскільки порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки було вчинено у період з липня по жовтень 2010 року.

Колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000231750 від 31.07.2012 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми коштів (доходу) 29 290,00 гривень, наданих працівнику ОСОБА_7, яка працює у позивача комірником та має право на отримання під звіт грошових коштів, як додаткове матеріальне благо. Такі висновки зроблені на підставі авансових звітів № А-00001112 від 22.07.2010 року, № А-00001580 від 15.09.2010 року, № А-00001793 від 01.10.2010 року про видачу коштів у вказаному розмірі під звіт останній, до яких як підтверджуючі документи про їх використання долучені квитанції про сплату готівкових коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за борошно через ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення спірних відносин) загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Підпунктом 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що до загального місячного оподатковуваного доходу включається сума доходу, отримана платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті) у вигляді доходів, перелік яких визначений у підпунктах «а»-«е». Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (п. 1.1 ст. 1 цього ж Закону).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що вказані кошти надавалися ОСОБА_7 не для її особистих цілей, а як матеріально-відповідальній особі в межах її функціональних обов'язків для придбання сировини, необхідної для виробництва, такі кошти використані за призначенням для придбання борошна для позивача, проте у позивача мали місце порушення норм з регулювання готівкового обігу та ведення касових операцій. Остання не отримувала від працедавця додаткового блага, оскільки кошти були використанні для закупівлі сировини для виробництва хлібобулочних виробів, що є одним з основних видів діяльності товариства, тобто це є витрати позивача пов'язані з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правомірно визнали протиправним та скасували зазначене податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5491,88 гривня, у тому числі за основним платежем - 4393,50 гривні, за штрафними (фінансовим) санкціями - 1098,38 гривень.

Разом з тим, по даному податку відповідачем було встановлено ще одне порушення, а саме: не відображення заборгованості по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у ІІІ, ІV кварталах 2010 року, І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року, а також не відображення доходів, виплачених контрагенту фізичній особі - ОСОБА_5 у І кварталі 2011 року, ІІІ кварталі 2011 року, ІV кварталі 2011 року, І кварталі 2012 року, за яке наведеним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 гривень.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що до 01.01.2011 року неподання, подання з порушенням встановлених строків тощо податковими агентами уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку за формою № 1 ДФ, не визначалось як правопорушення.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто, за порушення, вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності ПК України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 року.

Разом з тим, в даному випадку судами було встановлено, що позивачем допущено порушення «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1020 від 24.12.2010 року, оскільки після 01.01.2011 року мало місце подання позивачем такого розрахунку з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форми № 1 ДФ).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00 гривень є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000262250 від 31.07.2012 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року позивач користувався орендованими земельними ділянками за відповідними адресами в м. Тернопіль та загальними площами, на підставі договорів, укладених з Тернопільською міською радою та зареєстрованих за № 853 від 29.07.2003 року, № 4469 від 16.08.2011 року, № 4470 від 16.08.2011 року, № 4471 від 16.08.2011 року, № 4472 від 16.08.2011 року, № 4473 від 16.08.2011 року, № 4474 від 16.08.2011 року, № 4475 від 16.08.2011 року, № 4476 від 16.08.2011 року, № 4477 від 16.08.2011 року, довідок про грошову оцінку земельної ділянки № 61 від 06.08.2010 року, № 62 від 06.08.2010 року, № 915 від 03.02.2012 року, № 913 від 03.02.2012 року.

Відповідачем встановлено заниження плати за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 33 155,87 гривень та завищення за періоди з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 13 493,43 гривні та з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року в сумі 356,88 гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заниження грошового зобов'язання по платі за землю допущене через невиконання позивачем рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», яким було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Тернополя. Дана нормативна грошова оцінка земель м. Тернополя з 01.06.2010 року використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 8 даного рішення встановлено, що в 2010 році при розрахунках плати за земельні ділянки використовувати коефіцієнт 0,5, а в пунктах 9.1 та 9.2 зазначено: суб'єктам господарювання одержати до 01.06.2010 року в Управлінні Деркомзему у м. Тернополі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та до 01.07.2010 року подати в податкову інспекцію уточнені розрахунки плати за землю з врахуванням матеріалів затвердженої оцінки землі.

Судами встановлено, що таке рішення було належним чином оприлюднено в газеті Тернопільської міської ради «Тернопіль вечірній» від 31.03.2010 року № 14/1541, є чинним та обов'язковим для виконання.

Однак, позивач таке рішення виконує, застосовує нову нормативну грошову оцінку землі, проте не з 01.06.2010 року, як передбачено самим рішенням, а з 01.01.2011 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання цього рішення було отримано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та 16.08.2011 року позивачем було переукладено договори оренди землі з Тернопільською міською радою, в наслідок чого збільшився розмір орендної плати, який за умовами договорів, вноситься орендарем саме з 01.06.2010 року.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі, визначеному з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі, відобразило у поданій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік, проте уточненого розрахунку орендної плати за землю за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року станом на дату проведення перевірки не подало.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю» та Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону України «Про плату за землю»).

За змістом ст. ст. 19, 23 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), а грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 27 цього Закону контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до Методичних рекомендацій форма податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та додаток 1 «Відомості із договору оренди землі» застосовуються платниками орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (суб'єктами господарювання) для подання відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки нової звітної податкової декларації (у разі виникнення обставин, що призвели до зміни податкового зобов'язання) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у якому виникли такі зміни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач уточнюючі розрахунки плати за землю за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року не подав, сплату податку в розмірі, визначеному на підставі нової нормативної грошової оцінки землі, за цей період не проводив.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про правомірність відповідного податкового повідомлення-рішення та обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000252250 від 31.07.2012 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі - збір за спеціальне використання води) та ним укладено договір про надання послуг на водопостачання та водовідведення з КП «Тернопільводоканал» № 376 від 04.03.2010 року (далі - Договір) з встановленим лімітом водопостачання води 54978м.куб/рік та використовується вода з власної свердловини, яка розташована на території підприємства на підставі дозволу на спецводокористування № УКР-367 «А»/ТЕР від 03.06.2008 року (далі - Дозвіл) із встановленим лімітом забору води - 4160м.куб.

Позивачем подано до податкового органу за ІІІ квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання води, в якому не відображено обсяги використаної води відповідно до Договору та з власної свердловини - 4500м.куб. За ІV квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання води не подавався, а обсяг використаної води згідно із Договором склав 973м.куб.

Судами встановлено, що такі обсяги використаної води були встановлені податковим органом на підставі рахунків, які виставлялися КП «Тернопільводоканал» за період липня-грудня 2010 року та відомостей Тернопільського обласного управління водних ресурсів за даними статистичної звітності за формою 2ТП (водгосп), яка подавалась позивачем за 2010 рік про використання води з міського водопроводу та з власної свердловини.

Відповідачем за результатами перевірки донараховано позивачу збір за спеціальне використання води в сумі 10 527,82 гривень на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2631,95 гривня, а на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170,00 гривень за неподання розрахунку збору за спеціальне використання води за ІV квартал 2010 року.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Водокористувачі зобов'язані, серед іншого: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства, пункти 3, 7, 9, 11 ст. 44 Водного кодексу України).

Стаття 48 цього ж Кодексу передбачає, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України.

Відповідно до п. 1.2 розділу I Інструкції вона обов'язкова до виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту.

Пунктом 2.1 розділу II Інструкції визначено, що платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (п. 4.1 розділу ІV Інструкції).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 розділу VI Інструкції водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року; збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.

Відповідно до розділу VII Інструкції платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки позивачем допущено заниження податкового зобов'язання по платі за спеціальне використання води та не подано за ІV квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, то спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13 329,77 гривень прийнято правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000242250 від 31.07.2012 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Як встановлено судами вище, в користуванні позивача знаходиться артезіанська свердловина на підставі Дозволу зі строком дії з 03.06.2008 року до 01.07.2013 року. Позивачем не було подано до податкового органу податковий розрахунок за користування надрами за І квартал 2011 року, а в подальшому такі подавалися своєчасно.

Відповідно до пп. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами.

Підпунктом 263.11.1 п. 263.11 цієї ж статті ПК України передбачено, що платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта (пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 ПК України).

Розмір штрафної санкції за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) визначена п. 120.1 ст. 120 ПК України.

Разом з тим, п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно визначили, що за неподання податкової звітності у вказаний період до платника податків може бути застосована штрафна санкція в розмірі не більше 1 гривні за таке порушення, і в такому випадку виключається відповідальність, передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що за неподання податкового розрахунку за користування надрами за І квартал 2011 року до позивача можливе було застосування штрафної санкції в розмірі 1 гривня, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині застосованої штрафної санкції на суму 169,00 гривень.

З таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром» - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 2а-1970/3144/12 (180905/12/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно