Ухвала суду № 41600874, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 року

справа № 811/3801/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПолФа" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача №0000981500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000991500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000981500 від 06 серпня 2013 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “ПолФа” збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000991500 від 06 серпня 2013 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ПолФа” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу, якою скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ПолФа" зареєстроване 23.09.1997 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровградської області в якості юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 476896.

Посадовими особами Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі направлень №000023, №000024 від 18.07.2013 р. відповідно до наказу №34 від 17.07.2013 р. 18.07.2013 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “ПолФа” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Шоковіта” за період з 01.07.2012 р. по 30.11.2012 р., за результатами якої складено акт №20/2204/23695803 від 23.07.2013 р.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78 421,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 2 793,00 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 75 628,00 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим завищено податковий кредит у сумі 74 686,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року у сумі 2 660,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 25 707,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 46 319,00 грн. ч.1,5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ПолФа" з зазначенням у акті перевірки постачальниками.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000981500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93 357,50 грн., у тому числі 74 686,00 грн. основного платежу та 18 671,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000991500 від 06.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 98 026,25 грн., у тому числі 78 421,00 грн. основного платежу та 19 605,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Винесені податкові повідомлення – рішення були оскаржені до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 11.10.2013 року оскаржувані податкові повідомлення – рішення були залишені без змін, а скарга – без задоволення.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначених вище донарахувань став висновок податкового органу, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "ПолФа" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже – є недійсними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з ТОВ "Шоковіта".

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору №040912-тр від 04.09.2012 р. ТОВ “Шоковіта” надало ТОВ “ПолФа” послуги з організації перевезення вантажним транспортом вантажу замовника, зокрема, у вересні 2012 року на суму 15 960,00 грн., у тому числі ПДВ – 2 660,00 грн., у жовтні 2012 року на загальну суму 321 575,00 грн., у тому числі ПДВ – 25 707,00 грн., у листопаді 2012 року на загальну суму 277 915,00 грн., у тому числі ПДВ – 46 319,13 грн., що підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Оплату послуг ТОВ “ПолФа” здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями.

За вказаними господарськими операціями позивачем віднесено до складу валових витрат суми: 13 300,00 грн. – за ІІІ квартал 2012 року, 360 130,84 грн. – за ІV квартал 2012 року, а також до складу податкового кредиту суми ПДВ: 2 660,00 грн. – за вересень 2012 року, 25 707,00 грн. – за жовтень 2012 року, 46 319,16 грн. – за листопад 2012 року.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ “Шоковіта” на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7206/229/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України товариства з обмеженою відповідальністю “Шоковіта” під час здійснення господарських відносин з БПП “Сура” та ТОВ “Компанія “Хімагросервіс”, яким встановлено відсутність у ТОВ “Шоковіта” об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках та зроблено висновок щодо здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків акту Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7206/229/33421689 для встановлення порушень з боку ТОВ “ПолФа” податкового законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Також вірним є висновок суд першої інстанції щодо безпідставності визнання податковим органом договору, укладеного позивачем з його контрагентом нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб’єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим