Рішення № 41600754, 19.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6572/14 Головуючий 1 інст. - Ольховский Є.Б.

Справа № 642/4671/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: про стягнення аліментів

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Котелевець О.А.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2014 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, яка станом на 01.05.2014 року складає 117 922 грн. 80 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, на виконанні Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - Фрунзенський ВДВС ХМУЮ) знаходиться виконавчий лист № 2-321/03 від 09.02.2006 року, виданий Московський районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак відповідач не сплачує аліменти внаслідок чого станом на 01.05.2014 року утворилась заборгованість за період з 07.04.2010р. по 01.05.2014р. у сумі 17 243 грн. 34 коп.

Посилаючись на приписи ст. 196 СК України, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача неустойку, яка складає 117 922 грн. 80 коп.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 пеню за прострочу сплати аліментів у розмірі 117 922 грн. 80 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з нього неустойку у сумі не більше 30 197 грн. 72 коп. за 21 місяць прострочення із розрахунку 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а в разі застосування наслідків пропуску позовної давності або врахування судом його скрутного матеріального стану та тяжких сімейних обставин, як обставин, що пом'якшують його вину в утворенні боргу по виплаті аліментів - в сумі, що дорівнює неустойці за останні 12 місяців, що передували даті подачі позову - на суму 8 676 грн. 89 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом невірно було розраховано неустойку, оскільки належало нараховувати з квітня 2012 року по квітень 2014 року, а всього - за 25 місяців. Крім того, суд не врахував сплату 988 грн. аліментів за січень 2013 року, що становить двомісячний розмір аліментів за січень та лютий 2013 року, а також копію квитанції про сплату аліментів в листопаді 2013 року на суму 784 грн., що також становить двомісячний розмір аліментів.

Крім того, позивачем пропущений скорочений термін позовної давності в один рік для пред'явлення до суду вимог про стягнення неустойки, тому, пред'явивши позов до суду у травні 2014 року, вона мала права стягнута неустойку лише за один рік, що передував подачі позову, тобто - з травня 2013 року.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_3 є співвласником і директором підприємства «АРТ Лайн+», на власний розсуд встановлює собі офіційну заробітну плату та посилатися на фінансову скруту з метою уникнення від сплати аліментів, що не заважає йому оплачувати навчання в Ізраїлі прийомної дочки ОСОБА_6, а одноразове перерахування 988 грн., на яке він посилається, йому ж назад і повернулося, так як він зазначив неправильні реквізити. Позивач вбачає у цьому штучне створення відповідачем видимості сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.10.2003 року, мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.10.2003 року на ОСОБА_3 покладено обов'язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до її повноліття.

09.02.2006 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-321 згідно до якого з ОСОБА_3 підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, 31.07.2003 року.

Статтею 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 СК України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.

За положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Оскільки згідно з положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

В пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідач не довів, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася по незалежним від нього причинам.

В постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція щодо визначення пені по аліментам, а саме: «Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму».

Матеріалами справи підтверджується, що з квітня 2010 року відповідач не своєчасно та не в повному розмірі сплачував аліменти на утримання доньки, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам.

Згідно довідки про розмір заборгованості по аліментам, складеною державним виконавцем Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_8, станом на 01.11.2012 року заборгованість по аліментам становить 2658 грн. 09 коп., (а.с. 14), а за період з 01.11.2012 року по 01.04.2014 року - 13 597 грн. 25 коп.

Загальна заборгованість по аліментам станом на 15.05.2014 року, згідно довідки № 6085/1230 складеної, старшим державним виконавцем Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_9, становить 15 267 грн. 34 коп.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що заборгованість по сплаті аліментів сталася саме з вини відповідача. Доказів, щоб підтверджували виникнення заборгованості з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками, відповідачем не надано.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання апелянта, на те що державний виконавець при нарахуванні аліментів не врахував того, що відповідач надавав довідку з місця роботи ТОВ «Арт Лайн+» та умисно нараховував аліменти виходячи з середньомісячної заробітної плати по Фрунзенському району м. Харкова, свідчить також про намагання боржника перекласти на інших осіб відповідальність за ухилення від сплати аліментів, оскільки у передбаченому законом порядку не оспорював правильність нарахування державним виконавцем довідки про розмір заборгованості.

Посилання апелянта на те, що згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки встановлена позовна давність в один рік є помилковими, оскільки правовідносини, що склались між сторонами регулюються Сімейним Кодексом України, а саме, відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, зокрема зі ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується.

Колегія суддів судової палати апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок неустойки (пені) позивача, здійснено за правилами статті 196 Сімейного кодексу України та з врахуванням правової позиції сформованої в постанова Верховного суду України № 6-81 цс 13 від 11 вересня 2013 року та № 6-149цс14 від 01.10.2014 року, однак судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи містяться довідки державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ ОСОБА_10 які містять різні розрахунки заборгованості за період з 01.03.2012 року по 01.09.2014 року (а.с. 13, 14).

При визначенні щомісячного розміру аліментів за період з 01.03.2012 року по 01.09.2014 року суд першої інстанції керувався розрахунком аліментів, що підлягають стягненню виходячи з середньомісячної заробітної плати по Фрунзенському району м. Харкова відповідно даним Головного Управління статистики.

Поряд з цим розрахунок неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2012 року по 01.09.2014 року необхідно здійснювати відповідно до довідки державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського МУЮ, в якій було враховано розмір заробітної плати в ТОВ «Арт Лайн+» (а.с.14).

Виходячи за викладеного загальний розмір неустойки складає 108 525 грн. 66 коп.

Крім того, при вирішенні питання про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів необхідно враховувати, що законодавець передбачає застосування неустойки для забезпечення аліментних зобов'язань як компенсації втрат, викликаних невиконанням чи неналежним виконанням боржником своїх обов'язків. Оскільки пріоритетом в аліментних зобов'язаннях є сплата аліментів, тому розмір неустойки на заборговані аліменти має бути розумним та не призводити до створення заборгованості, що значно перевищує самі аліменти.

Відповідно до ч. 2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Враховуючи розмір заборгованості по аліментах, попереднє часткове погашення боргу відповідачем, а також зважуючи на ту обставину, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6, пристарілих батьків, з якими постійно проживає, що його батько ОСОБА_11 є інвалідом 2-ї групи, знаходиться на диспансерному обліку онколога, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування положень ч.2 ст.196 СК України і зменшення розміру неустойки до 50 000 грн.

Оскільки вказані обставини, яке мають значення для вирішення справи, залишилися поза увагою суду першої інстанції, його рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.1,4 ст. 309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 липня 2014 року змінити.

Зменшити розмір стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів до 50 000 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно.

Суддя -