Рішення № 41598368, 11.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6659/14 Справа № 202/32723/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Міхеєва В.Ю.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року по справі

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про звернення стягнення,

зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») із позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), у якому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року - в розмірі 42142,23 доларів США, що за курсом НБУ складає 336842,84 грн., витребувати у відповідача ОСОБА_3 та передати в заклад (володіння) шляхом опису ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави автомобіль TOYOTA, модель: LANDCRUISER 100, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля TOYOTA, модель: LANDCRUISER 100, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3; звернути стягнення на предмет застави автомобіль TOYOTA, модель: LANDCRUISER 100, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з відповідачів солідарно 10000,00 грн.; та з відповідача ОСОБА_3 судові витрати.

У грудні 2013 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому просила розірвати Кредитний договір від 29 грудня 2005 року, стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість по процентам за кредитним договором у розмірі 419,59 доларів США, зобов'язати ПАТ «ПриватБанк» зупинити нарахування процентів за кредитним договором з 24 травня 2012 року (з дати дострокового погашення ОСОБА_3 заборгованості за Кредитним договором).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Розірвано Кредитний договір № K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 з 24 травня 2012 року. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Кредитного договору №KЗV0АK03334022 від 29 грудня 2005 року (далі - Кредитний договір) ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в розмірі 80000 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2012 року (а.с.12,13).

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором сторони 29 грудня 2005 року уклали Договір застави рухомого майна №KЗV0АK03334022 (далі - Договір застави), згідно до умов якого ОСОБА_3 надав в заставу автомобіль TOYOTA, модель: LANDCRUISER 100, рік випуску 2005, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності (а.с.14,15).

Крім того зобов'язання за вказаним Кредитним договором забезпечено порукою в розмірі 10000 грн. на підставі Договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» з поручителем Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» (а.с.3).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2 -2003/2011 р. за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по Кредитному договору №KЗV0АK03334022 від 29 грудня 2005 року станом на 06 грудня 2010 року у розмірі 52639,17 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 417755,02 грн., яка складалася із забороговності за кредитом у розмірі 43166,54 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 6906,03 доларів США, а також штрафів відповідно до договору: фіксована частина 62,97 доларів США, процентна складова 2503,63 доларів США (а.с.122-124).

У процесі виконавчого провадження з ОСОБА_5 було стягнуто повну грошову суму заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується квитанцією № к78/0/60 від 24 травня 2012 року, в результаті чого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова від 07 червня 2012 року про закриття виконавчого провадження, у якій зазначено, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом, стягнуті кошти в сумі 417755,02 грн., які перераховані на користь стягувача платіжним дорученням № 2107 від 30 травня 2012 року, стягнуто виконавчий збір в сумі 41775,5 грн. та перераховано згідно платіжного доручення 2108 від 30 травня 2012 року, а витрати в сумі 50,0 грн. перераховані згідно платіжного доручення 2111 від 30 травня 2012 року (а.с.125,126).

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року по справі № 22-ц/774/5078/13, та ухвалено нове, яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50167,53 доларів США, з яких: 43166,54 доларів США - заборгованість за кредитом, 4684,07 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1660 доларів США- заборгованість за комісії, 656,62 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року скасовано і справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором №K3V0АK03334022 від 29 грудня 2005 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 417755,02 грн. та в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_5, ОСОБА_3 судових витрат скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № K3V0АK03334022 від 29 грудня 2005 року, яка станом на 06 грудня 2010 року становить 50167,53 доларів США, що складається з: заборгованість за кредитом - 43166,54 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 4684,07 доларів США, заборгованість з комісії - 1660 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 656,62 доларів США, що за курсом 7,94 відповідно до розпорядження НБУ від 03 грудня 2010 року № 417/471 становить 398331 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо звернення стягнення на заставне майно, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки сума заборгованості за Кредитним договором була стягнута за рішенням суду, яке виконано у примусовому порядку.

З рішенням суду першої інстанції в цій частині колегія суддів погоджується, так як воно ґрунтується на нормах закону та відповідає встановленим судом обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував, що належне виконання рішення суду відбулося тільки у травні 2012 року та що за період з 07 грудня 2010 року заборгованість за договором збільшилася, колегія суддів відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

У той же час, судом встановлено, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року, яким заборгованість за тілом кредиту була стягнута достроково в повному обсязі, виконано у травні 2012 року, що свідчить про припинення правовідносин сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплати чергових платежів, сплати та нарахування відсотків.

Вимог про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України банк не заявляв.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги та розриваючи Кредитний договір з 24 травня 2012 року, суд першої інстанції посилався на положення ст. 651 ЦК України та виходив з тих обставин, що ПАТ КБ «ПриватБанк» істотно порушило умови п.2.1.6, 3.3 Кредитного договору, а також рішень Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року та апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2014 року, якими вимоги Банку про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором були задоволені.

На думку суду, розподілення Банком на власний розсуд коштів, що надійшли на погашення заборгованості, призвело до створення штучної заборгованості за тілом кредиту та нарахування процентів та штрафних санкцій, незважаючи на повне виконання судового рішення та дострокове погашення боргу 24 травня 2012 року, що є підставою для розірвання Кредитного договору.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та суд дійшов його з порушенням норм матеріального права, що у відповідності з вимогами п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом положення ч. 2 ст. 651 ЦК України істотне порушення договору другою стороною як підстава для розірвання договору за рішенням суду полягає в тому, що його наслідком є 1) завдання шкоди другій стороні договору; 2) друга сторона договору має значною мірою позбавитись того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотне порушення договору є підставою розірвання договору лише тоді, коли воно вже відбулося.

Як убачається з п.2.1.6 Кредитного договору Банк зобов'язувався направляти кошти, отримані від Клієнта при достроковому погашенні кредиту в порядку, встановленому п.3.3 та 3.11 Договору.

Розподілення Банком коштів, що надійшли від примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року про стягнення заборгованості за Кредитним договором не суперечить умовам п.3.3. Кредитного договору, а тому не може вважатися підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо розірвання Кредитного договору з 24 травня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до положень ч.5 ст. 88 ЦПК України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, рішення суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 229,43 грн. підлягає скасуванню.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо розірвання Кредитного договору № K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 з 24 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 229,43 грн. скасувати.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді