Рішення № 41595892, 26.11.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9997/14-ц

Провадження №2/761/3881/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

26 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги, які були уточненні в ході розгляду справи, обґрунтовані тим, що 20.02.2007 р., між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) був укладений кредитний договір №CNL-007/024/2007 (далі - кредитний договір), згідно з яким Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99% річних на споживчі цілі. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.02.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL-007/024/2007, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_1 Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року Банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, позивач просив суд : звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № PCL-007/024/2007 від 20.02.2007 року, посвідченого 20.02.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за реєстровим №603, а саме : квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 08.08.2002 року №2135, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підст аві оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CNL-007/024/2007 від 20.02.2007 року для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі 5704132,81 грн., що складається з залишку заборгованості за кредитом в розмірі 87539,94 доларів США, що еквівалентно 908331,93 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 30682,07 доларів США, що еквівалентно 318363,29 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 4477437,59 грн.; на період реалізації предмета іпотеки : квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 08.08.2002 року №2135, передати його в управління ТОВ «ОТП Фактринг Україна» з метою його збереження; виселити з квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 08.08.2002 року №2135 : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 3897,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі, треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заперечення на позовну заяву не надавали.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2007 р., між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) був укладений кредитний договір №CNL-007/024/2007 (далі - кредитний договір), згідно з яким Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 100000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99% річних на споживчі цілі. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.02.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL-007/024/2007, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_1 Згідно з умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року Банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до розрахунку по кредитній заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 25.03.2014 року, загальна заборгованість становить 5704132,81 грн., що складається з залишку заборгованості за кредитом в розмірі 87539,94 доларів США, що еквівалентно 908331,93 грн., суми несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 30682,07 доларів США, що еквівалентно 318363,29 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 4477437,59 грн.

Офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України станом на 25.03.2014 р., становив 10,376200 за 1 долар США.

Відповідач ОСОБА_1 кредитні зобов'язання належним чином не виконав, на досудову вимогу позивача від 25.03.2014 року не відреагував.

Згідно довідки ЖБК «Техніка» №60 від 10.10.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані : ОСОБА_1 з 2011 року, ОСОБА_3 - з 2004 року, ОСОБА_2 - з 2002 року, ОСОБА_4 - з 2002 року.

25.03.2014 року позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги про добровільне звільнення квартири.

Також судом було встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.02.2010 року у цивільній справі №2-1809/10 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №CNL-007/024/2007 від 20.02.2007 року загальним розміром 860752,39 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача вищезазначене рішення суду не виконано, звернення стягнення на майно не проведено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст. 6 договору іпотеки позивач має право задовольнити із вартості предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. (ч.1, ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Проте, відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_1 отримано споживчий кредит у валюті (долари США), загальна площа квартири, що є предметом іпотеки становить 55,1 м.кв., при розгляді справи не було встановлено, що у власності відповідача ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно, на час розгляду справи діють вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212, 213, 215, 223-228 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 624, 1049, 1054, ст..ст. 33, 35, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Відділ опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя