Рішення № 41595134, 18.11.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19485/13-ц

провадження № 2/753/1089/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого Шклянка М.П.

при секретарях Яківчук К.А., Каланіченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 в листопаді 2013 року звернувся з позовом до ОСОБА_3 з вимогами про визнання недійсними договору позики від 23.05.2012 року, відповідно до якого позивач отримав від відповідача позику в розмірі 460021 грн., договору наступної іпотеки від 23.05.2012 року, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.05.2012 року відповідно до яких відповідач прийняв, а позивач передав з метою забезпечення виконання договору позики нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. При цьому позивач посилався на те, що фактично він дані правочини не підписував та згоди на їх укладення не надавав. Крім того, просив зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу виключити вказану квартиру з реєстру іпотек та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане майно.

В свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він 28.12.2012 року набув право власності на вказану квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.05.2012 року. Він неодноразово звертався до відповідачів про звільнення належної йому на праві власності квартири, однак відповідачі на його вимоги не реагують.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 позов підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував.

Позивач, в своїх поясненнях в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що ні він, ні його рідні ніколи не заключали з відповідачами ніяких договорів і позику від відповідача він не отримував.

Представник відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримала в повному обсязі просила його задовольнити, проти первісного позову заперечувала, просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні вимоги свого зустрічного позову підтримав, пояснив, що ОСОБА_2 йому представив знайомий, як особу, якій необхідно отримати певну суму коштів у позику. Він погодився і зустрівся з ОСОБА_2 та його родиною у нотаріуса, де особисто всі сторони підписали спірні угоди. Позику ОСОБА_2вчасно не повернув, в зв'язку з чим він отримав право на задоволення вимог іпотекодержателя та оформив право власності на квартиру, яка була передана позивачем ОСОБА_2 в іпотеку.

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, були попереджені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка являється приватним нотаріусом, яка посвідчувала вказані спірні угоди, пояснила, що при підписанні вказаних угод були присутні безпосередньо всі сторони угоди особисто, їх особи, дієздатність та вільне волевиявлення було встановлено. Сумнівів щодо особистості відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у неї не виникло.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він раніше працював в компанії «Народна позика». До них звернувся ОСОБА_2 з проханням про отримання позики, однак йому було відмовлено, оскільки у нього була непогашена кредитна заборгованість перед іншою особою. Тоді він запропонував ОСОБА_2 познайомити його з людиною, яка може надати йому необхідну суму коштів в борг. ОСОБА_2 погодився, наслідком чого були укладені спірні угоди, а саме договір позики, договір наступної іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. При підписанні вказаних договорів у нотаріуса були присутні особисто всі сторони та особисто ставили свої підписи на оформлених договорах.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору позики від 23.05.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній отримав у ОСОБА_3 - позикодавця грошову суму в розмірі 460021 грн.43 коп. (а.с.5,6). Сторони домовились, що вказана сума коштів, що за курсом ПАТ КБ «Правекс Банк» станом на 23.05.2012 року становила 56870 дол.США, повинна бути повернута відповідно до встановленого п.2.1 договору графіку але не пізніше 23.11.2012 року в гривневому еквіваленті 56870 дол США за курсом ПАТ КБ «Правекс Банк», станом на момент повернення коштів.

Відповідно до п.6вказаного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторони зобов'язались укласти договір іпотеки відповідно до якого позичаьник ОСОБА_2 та майнові поручителі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, передають в іпотеку ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

23.05.2012 року був укладений договір іпотеки між ОСОБА_3 з одної сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з іншої сторони (а.с.7), відповідно до якого з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за договором позики від 23.05.2012 року ОСОБА_3 приймає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.3.2, 3.3 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцями, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зобов'язання за договором позики в цілому або в частині, іпотекодержатель - ОСОБА_3 має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому длговором. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені договором позики у повному обсязі.

Тоді ж, 23.05.2012 року між сторонами був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.13,40), відповідно до якого ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зобов'язались передати ОСОБА_3 у власність нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.4.1 вказаного договору, право власності на квартиру виникає у ОСОБА_3 після відкладальної обставини, визначеної п.6.2 даного договору. П.6.2 передбачено, що права і зобов'язання сторін за цим договором виникають з моенту виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання, тобто на 31 день після документально підтвердженого надіслання на адресу іпотекодавців письмової вимоги пр усунення порушень основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.41).

Вказані вище спірні договори були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в її присутності особисто, особи сторін були встановлено, їх дієздатність перевірено, про що нотаріус повідомила суду під час дачі пояснень в якості свідка.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено витягом про державну реєстрацію прав №37045843 від 28.12.2012 року (а.с.17,42), ОСОБА_3 набув право власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 28.12.2012 року, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.05.2012 року.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1,3 ст.203 ЦК країни, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 посилався на недійсність вказаних договорів, оскільки позивач категорично заперечує факт підписання даних угод. Однак, представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а саме того, що позивач не підписував особисто вказаних договорів. Також на спростування позовних вимог свідчать покази свідків, які в судовому засіданні підтвердили, що позивач ОСОБА_4 разом із членами його сім'ї - відповідачам за зустрічним позовом були присутні особисто при підписанні спірних угод.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача була призначена судова почеркознавча експертиза, яка не була проведена, в зв'язку з тим, що стороною позивача не була оплачена вартість експертизи та не виконано вимоги клопотання експертів.

Крім того, представником ОСОБА_3 в судовому засіданні було надано копію претензії/вимоги від імені ОСОБА_2, підписаної його представником, відповідно до тексту якої вбачається, що ОСОБА_2 погоджується та підтверджує укладання між ним та ОСОБА_11 договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також вимагає відшкодування 90 відсотків перевищення вартості предмета іпотеки.

Із наданих та досліджених судом доказів вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають оскільки не знайшли свого підтвердження та не були доведені в судовому засіданні, та крім того, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями свідків. Отже, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними необхідно відмовити.

В той же час, суд вважає за можливе задовольнити зустрічні позовні вимоги, виходячи з наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 правомірно набув право власності на майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.05.2012 року.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В статті 40 закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок передбачено ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР, а саме звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Встановлений вказаними правовими нормами порядок повідомлення відповідачів про виселення було позивачем дотримано, що підтверджується копією повідомлення про вручення вимоги про виселення (а.с43) .

Виходячи з викладеного, суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 щодо виселення відповідачів є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 203, 215, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.40 ЗУ «Про іпотеку», ст.109 ЖК Української РСР т.ст. 10, 60, 61,79, 88, 209, 212-218 ЦПК України, , суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати по 60 грн.90 коп з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя