Ухвала суду № 41594027, 27.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4459/14 Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.Провадження № 22-ц/780/6499/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 26 27.11.2014

У Х В А Л А

іменем України

27 листопада 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Приватного підприємства «Фірма Мізан», Приватного підприємства «Амік», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ПАТ «Банк Київська Русь» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 14 квітня 2011 року між банком і ПП «Фірма Мізан» було укладено кредитний договір з наступними змінами і доповненнями, згідно яких банк надав підприємству кредит для придбання сировини і матеріалів в розмірі 4 млн. грн. терміном до 31 грудня 2014 року із розрахунку 23 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за його користування. Поручителями позичальника за кредитним договором є відповідачі ПП «Амік», ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_6, які за договорами поруки з наступними змінами від 14 квітня 2011 року та від 31 липня 2012 року зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту.

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник ПП «Фірма Мізан» мав повертати кредит щомісячними платежами згідно графіку зменшення ліміту кредитування, однак не виконує цих обов'язків, починаючи із 2 жовтня 2012 року має прострочену заборгованість. Вимога банку про дострокове погашення кредиту, направлена позичальнику та поручителям 12 березня 2014 року, залишена ними без задоволення. Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку кредитні кошти станом на 7 жовтня 2014 року в розмірі 2646008,70 грн., з яких тіло кредиту - 1846351,73 грн., відсотки - 291844,16 грн., пеня за несплату тіла кредиту - 247760,01 грн., пеня за несплату процентів - 16117,20 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 44112,74 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції - 209822,86 грн. та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно із відповідачів на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 2402073,10 грн. та судові витрати в розмірі 3317,14 грн.

В решті позовних вимог про стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та заборгованості з урахуванням індексу інфляції відмовлено.

Представник відповідачів ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів та пені і ухвалити нове, яким зменшити розмір стягуваних процентів за користування кредитом та зменшити розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Зокрема вказує, що банком неправильно обраховано ромір процентів за користування кредитом, бо умови кредитного договору щодо розрахунку річних процентів із 360 днів, а не 365 днів є несправедливими для позичальника як споживача кредитних послуг в розумінні ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, при стягненні пені судом не враховано, що мають обставини непереборної сили, зокрема ПП «Мізан» уклало зовнішньоекономічні контракти із рядом підприємств Казахстану, які в результаті бойових дій на Україні бояться перераховувати в Україну грошові кошти та направляти свій автотранспорт. Також, судом не враховано, що поручителі фізичні особи є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «Банк Київська Русь», суд обгрунтовував свої висновки тим, що позичальник ПП «Фірма Мізан» не виконує обумовлених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права кредитодавця і відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для дострокового стягнення з позичальника і поручителів як солідарних боржників на користь банку суми кредиту в повному обсязі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 квітня 2011 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» і ПП «Фірма Мізан» було укладено кредитний договір (з послідуючими змінами і доповненнями), згідно якого банк надав підприємству кредит для придбання сировини і матеріалів в розмірі 4000000 грн. терміном до 31 грудня 2014 року із розрахунку 23 % річних, а підприємство зобов'язалося повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за його користування. Повернення кредиту згідно п.4.1 кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування. Відповідно до пункту 2.6.1 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Поручителями позичальника ПП «Фірма Мізан» за вказаним кредитним договором є співвідповідачі ПП «Амік», ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_7, ОСОБА_6, які за договорами поруки від 14 квітня 2011 року та від 31 липня 2012 року (з наступними змінами) зобов'язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту.

Також, судом встановлено, що позичальник ПП «Фірма Мізан» не виконує обов'язків по щомісячному поверненню кредиту, покладених на нього умовами договору, із жовтня 2012 року має прострочену заборгованість.

Письмові повідомлення банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки їх невиконання у вигляді дострокового стягнення кредиту, направлені позичальнику та поручителям 12 березня 2014 року, залишені відповідачами без задоволення.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов і достроково стягнув солідарно із позичальника і поручителів на користь банку борг за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного обрахування банком процентів за користування кредитом з розрахунку 360 днів у році, поскільки рік має 365 днів, не грунтуються на умовах договору та вимогах закону.

Згідно п.4.2 укладеного між банком і ПП «Фірма Мізан» кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи із загальної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Такі умови договору відповідають положенням закону щодо свободи договору, визначеним ст.627 ЦК України, яка зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а також відповідають приписам ч.1 ст.10561 ЦК України, яка вказує на те, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі.

З викладених підстав необгрунтовані і доводи апелянта, щодо необхідності призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру процентів і пені, як неправильно обрахованих із розрахунку 360 днів у році, поскільки саме такі умови містить п.4.2 кредитного договору між банком і ПП «Фірма Мізан», який не визнаний судом недійсним. Відповідно до приписів щодо презумпції правомірності правочину, встановленим ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані посилання апелянта на те, що умови кредитного договору про обрахунок процентів виходячи із 360 днів у році є несправедливими для позичальника ПП «Фірма Мізан» як споживача кредитних послуг в розумінні ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п.22 ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» споживачем у розумінні даного закону є лише фізична особа, а поскільки позичальником, тобто отримувачем кредитних коштів і відповідно фінансових послуг, в даному спорі є юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Фірма Мізан», то вказаний закон не регулює спірних відносин, пов'язаних із укладенням кредитного договору між банком і підприємством, яке є суь'єктом підприємницької діяльності.

Доводи апелянта про наявність обставин непереборної сили, що у свою чергу дає підстави суду для зменшення розміру процентів і пені не знайшли свого підтвердження. Ні ПП «Фірма Мізан», ні підприємства Казахстану, з якими приватне підприємтво уклало зовнішньоекономічні контракти, не перебувають у зоні бойових дій. Крім того, значна частина східного кордону України (за виключенням частини Луганської і Донецької областей) вільна від проведення АТО.

Колегія суддів вважає, що наявність у поручителів фізичних осіб статусу потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС не позбавляє та не впливає на їх обов'язок нести відповідальність за укладеними ними договорами поруки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :