Ухвала суду № 41589204, 27.11.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1908/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю державного виконавця Бистрова Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську подання державного виконавця відділу ДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець ВДВС Бердянського МРУЮ у Запорізькій області Бистров Д.А.. звернувся до суду з поданням, погодженим з в.о.начальника ВДВС, в якому просив тимчасово обмежити в праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобовязань. Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі ДВС Бердянського міськрайонного управляння юстиції у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження ЄДРПО 40367824 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.02.2013 року до досягнення дитиною повноліття. 23.10.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник рішення суду не виконує, аліменти не сплачує. Згідно розрахунку заборгованості від 25.11.2014 року має борг в сумі 11748,36 грн. За отриманими відповідями на запити боржник не перебуває на обліку в ПФУ в м.Бердянську, не має на праві власності транспортних засобів та нерухомого майна, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. Наявність в особи невиконаних зобовязань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

У судовому засіданні державний виконавець Бистров Д.А. підтримав подання, доповів по його суті, додатково пояснивши на запитання суду, що в матеріалах виконавчого провадження немає даних про направлення боржнику, який відбував покарання в місцях позбавлення волі, копії постанови про відкриття виконавчого провадження, як і відправлення виконавчого листа на виконання за місцем відбування покарання.

Вивчивши матеріали за поданням, заслухавши державного виконавця, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

Статтею 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до наданих суду копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа №310/1908/13-ц, судом зясовано, що 23 жовтня 2013 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.04.2013 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2, проте даних про те, що ОСОБА_1 була отримана копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, в матеріалах подання відсутні.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що на момент ухвалення рішення по справі, відповідач відбував покарання у вигляді трьох років 6 місяців позбавлення волі за вироком суду від 03.10.2011 року. Зі слів державного виконавця, звільнився 25.01.2014 року, проте даних у підтвердження цієї обставини суду не надано. Крім цього, судом зясовано, що сам виконавчий лист було предявлено до примусового виконання через півроку після його отримання і він не направлявся на виконання за місцем відбування покарання засудженого. Відповідно до Узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховним Судом України від 01.02.2013 року за змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Аліментні зобовязання передбачають їх щомісячне утримання до повноліття дитини.

Державний виконавець, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, в поданні взагалі не посилався на факти ухилення боржника від виконання судового рішення, зазначивши лише про наявність великого розміру заборгованості по аліментам.

Проте, з наданого розрахунку заборгованості видно, що половина суми заборгованості по аліментам виникла до моменту предявлення виконавчого листа до примусового стягнення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Окрім іншого, фактично звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.

Враховуючи, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст..33 Конституції України, суд,-

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_4