Вирок № 41588098, 24.11.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1682/14-к

1-кп/264/138/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Іванченко А.М., при секретарі Меляник К.В, за участю прокурора Єфимцевої О.А., обвинуваченого ОСОБА_1., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя Донецької області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, працюючого за договором, не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.355, ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 30.03.2013 року приблизно о 22.30 годині, знаходячись біля магазину «Каспій», який розташований в будинку № 175 по пр. Металургів в Іллічівському районі м. Маріуполя, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин, внаслідок відмови ОСОБА_2 оплатити надані послуги, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів тупим предметом з обмеженою ударяючою поверхнею по голові ОСОБА_2, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму: дві забити рани в потилочній області, втиснутий перелом потилочної кістки з утворенням вогнища контузії в потилочній долі головного мозку (забій головного мозку), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час їх заподіяння.

Крім того, ОСОБА_1 органами досудового слідства звинувачується в тому, що 30.03.2013 року приблизно о 22.30 годині, він, який є водієм таксі служби «Шансон», за усним договором, перевіз своїх клієнтів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з Орджонікідзевського району м. Маріуполя, до магазину «Каспій», який розташований в будинку № 175 по пр.. Металургів в Іллічівському районі м. Маріуполя, де діючи умисно, почав примушувати останніх до виконання цивільно- правових відносин, а саме до сплати за проїзд в таксі, грошових коштів у розмірі 50 гривень, після чого використовуючи тупий предмет з обмеженою ударяючою поверхнею, спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму: дві забиті рани в потилочній області, втиснутий перелом потилочної кістки з утворенням вогнища контузії в потилочній долі головного мозку (забій головного мозку), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, тим самим примушував до виконання цивільно-правових відносин, поєднаних з насиллям, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та пояснив в судовому засіданні, що він працює в таксі «Шансон» два року. Так, 30.03.2013 року близько 23.00 години він знаходився в Орджонікідзевському районі у м.Маріуполі в районі кафе «Тропиканка», до нього підійшли два раніше невідомих хлопця і попросили відвезти їх до Іллічівського району м Маріуполя на вул. Покришкіна, на що він погодився і вони поїхали. Коли вони приїхали в Іллічівський район м Маріуполя, до магазину «Каспій» хлопці попросили його зупинитися і почекати їх поки вони сходяться в магазин «Каспій» за сигаретами і алкогольними напоями. Він бачив, що ці два хлопця вже перебували в стані алкогольного сп'яніння. З машини хлопці вийшли почергово і він побачив далі, як хлопці пройшли повз двері магазину «Каспій» і побігли у двори будинків за магазином «Каспій». Він відразу передав по рації оператору про те, що у нього відбулася несплата і розлютившись на хлопців побіг за ними, бо у нього виникли неприязнені особисті відносини до них за їх вчинок. Хлопці побачивши, що він біжить за ними розбіглися в різні боки, тому він погнався за одним з них. Цей хлопець, як тепер йому відомо потерпілий ОСОБА_2 послизнувся, так як погода була мокра і на землі і асфальті була сльота і пригальмував, в цей час він його наздогнав і дерев'яною палицею яку схопив по дорозі хотів нанести декілька ударів по тулубу потерпілого, проте так як ОСОБА_2 при цьому присів , то його удари припали по голові потерпілого. Коли він побачив, на руці ОСОБА_2 кров він відразу перестав йому завдавати удари і пішов до машини. Він бачив, що ОСОБА_2 свідомість не втрачав, на землю не падав, тільки присів на коліно. Далі він бачив, як ОСОБА_2 після нанесення йому ударів самостійно почав пересуватися в потрібному йому напрямку. Під час нанесення ударів з ОСОБА_2 не розмовляв, гроші за проїзд у нього не вимагав. Удари ОСОБА_2 завдав так як у нього виникло неприязне ставлення до хлопців і він розлютився, що хлопці не розплатилися за проїзд. Ні які гроші у сумі 35 гривень йому ОСОБА_4 не віддавав, оговорює його, тому що вони самі поступили не порядно. Удари палкою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 біля автомобілю не наносив. Він працює без вихідних, так як у нього на утриманні знаходяться хвора мати і сестра, яка навчається, тому він вимушен багато працювати. У скоєному розкаюється, просить не позбавляти його волі, так як у нього на утриманні знаходяться сестра яка навчається і мати, яка хворіє і періодично перебуває у лікарні. Матеріальну шкода потерпілому виплатив в повному обсязі, моральну шкоду частково у сумі 2000 гривень. Моральну шкоду буде виплачувати надалі за рішенням суду, так як одноразово виплатити велику суму не може через важкий матеріальний стан. Позов прокурора визнає і буде виплачувати .

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав себе винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст..355 КК України, і не заперечував факт, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не заплатили йому за проїзд 50 гривень, проте з його боку після того як хлопці вийшли з такси, та втекли не було ніяких дій спрямованих на примусове виконання останніх своїх цивільно-правових відносин, а саме сплати за проїзд у таксі, грошових коштів у сумі 50 гривень.

Окрім повного визнання своєї вини ОСОБА_1., вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого ч.1ст. 121КК України повністю підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 30.03.2013 року він з дружиною і дитиною були в гостях у Орджонікідзевському районі м Маріуполя, на дні народженні у одного свого друга, трохи вживали спиртні напої. Його дружина з дитиною залишилися ночувати в Орджонікідзевському районі м Маріуполя у батьків, а він з ОСОБА_4 викликали таксі для поїздки в Іллічівський район м Маріуполя, приїхав автомобіль ДЕО, світлого кольору. Вони з ОСОБА_4 поїхали на таксі, дружина дала ОСОБА_4 гроші на таксі в розмірі 35 гривень. Уже перебуваючи в Іллічівському районі м Маріуполя він попросив водія таксі зупинитися біля магазину «Каспій», щоб купити цигарок. Коли він вийшов і пішов до магазину, то почув ззаду себе крик ОСОБА_4, коли він обернувся то побачив, що ОСОБА_1 завдає ударів ОСОБА_4 якимось предметом. На його зауваження ОСОБА_1 відреагував нанесенням йому двох ударів тим же предметом. Після чого вони з ОСОБА_4 розбіглися в різні боки. Він побіг в сторону магазину «Азовочка» за ним побіг і ОСОБА_1, він тікаючи спіткнувся і впав, руками сперся на землю, на вулиці була погана погода сльота і було темно. У цей час підбіг ОСОБА_1 і почав бити його по голові якимось предметом. Він до обвинуваченого знаходився задом, присівши навпочіпки і ховав голову від ударів руками. ОСОБА_1 бив його по голові якимось предметом більш чотирьох разів, точніше не пам'ятає, з голови пішла кров, після чого ОСОБА_1 перестав наносити йому удари та пішов. Під час нанесення ударів ОСОБА_1 йому нічого не казав, та гроші за проїзд не вимагав. Вони зовсім не розмовляли. Він піднявся і пішов додому, там його чекав ОСОБА_4 і сусіди по гуртожитку. Уже в кімнаті в гуртожитку він знепритомнів. У лікарні в нейрохірургії він пролежав 24 дні, а на лікарняному перебував 60 днів. Раніше працював на заводі слюсарем- ремонтником -монтажником, його робота пов'язана була з висотою, зараз він не працює, так як йому протипоказана висота. Раніше займався боксом, зараз має постійні головні болі, паморочиться голова. Моральні страждання його заключаються в тому, що болить голова на погоду, зараз він не працює, займатися боксом не може. Просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, обвинувачений ОСОБА_1 сплатив йому матеріальну шкоду у повному обсязі у розмірі 1 291, 70 копійок, та моральну частково у розмірі 2000 гривень. Просив призначити ОСОБА_1 покарання без позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 30.03.2013 року вона з чоловіком ОСОБА_2 і дитиною приїхали в гості в Орджонікідзевський район м Маріуполя на день народження друга сім'ї, де трохи випили. Потім вона викликала таксі і її чоловік ОСОБА_2 і брат ОСОБА_4 відвезли її тут же в Орджонікідзевський район м Маріуполя до її батьків, а самі поїхали на таксі до них додому в Іллічівський район м Маріуполя. Вона дала братові ОСОБА_4- 35 гривень, що б він розплатився за таксі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 30.03.2013 року він разом з сім'єю ОСОБА_2 знаходився на дні народженні їх спільного друга в Орджонікідзевському районі м Маріуполя, де відзначали день народження та трохи вжили спиртних напоїв. Пізно ввечері визвали таксі і відвезли дружину ОСОБА_2 додому до її батьків тут же в Орджонікідзевському районі м Маріуполя. Після чого визвали собі таксі і поїхали додому до потерпілого ОСОБА_2 в Іллічівський район м Маріуполя, дружина ОСОБА_2 дала йому 35 гривень, що б він розплатився за таксі. По дорозі ОСОБА_2 попросив водія таксі зупинитися біля магазину «Каспій» і пішов за сигаретами. Після чого він вирішив таксі відпустити, і водій таксі повідомив йому, що вони повинні за проїзд 50 гривень, так як у нього було тільки 35 гривень, то він віддав їх водієві таксі, і повідомив йому, що піде за ОСОБА_2 в магазин і візьме у нього ще 15 гривень. Коли він вийшов з машини і пішов у напрямку до ОСОБА_2, то водій таксі вискочив з машини і вдарив його ззаду 2-3 рази якоюсь палицею, після чого так само завдав декелько ударів і ОСОБА_2, після чого вони розбіглися в різні боку, але в одному напрямку. Якийсь час він ще побув в районі дворів за магазином «Каспій», а потім пішов у гуртожиток - додому до ОСОБА_2, де повідомив сусідам по гуртожитку, що на ОСОБА_2 напали. Через деякий час в гуртожиток прийшов ОСОБА_2 у нього була розбита голова, йшла кров. Особисто він після ударів ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 по гуртожитку, зі слів сусіда по гуртожитку ОСОБА_9 ввечері 30.03.2013 року, йому стало відомо, що побили ОСОБА_2 і його знайомий ОСОБА_4 шукає допомогу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що працює водієм таксі «Шансон» три роки, разом з обвинувачуваним ОСОБА_1, він працює трохи менше - два роки. На весні 2013 року він працював в зміну разом з ОСОБА_1. 30.03.2013 року ввечері по рації він почув, що таксисту ОСОБА_1 не сплатили проїзд, і він знаходиться в Іллічівському районі м Маріуполя, і він поїхав до нього на допомогу. У них це прийнято, водій якому не заплатили повідомляє про це по рації, і повідомляє де знаходиться і хто з таксистів поблизу - приїжджають для підтримки. Коли він додзвонився ОСОБА_1,той йому повідомив що хлопці втекли і збирати таксистів і їхати до нього для підтримки вже не треба. У цей же вечір зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо, що він привіз двох хлопців з Орджонікідзевського району Маріуполя в Іллічівський район м Маріуполя, а вони йому гроші не сплатили.

Крім вищевикладених пояснень, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 121 ч.1 КК України підтверджується також:

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.04.2013 року, що 30.03.2013 року близько 23.00 години в Іллічівському району м.Маріуполя біля магазину «Каспій» були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_2(а.с. 9)

Довідка із міської лікарні № 5 м.Маріуполя, що ОСОБА_2 поступив до НХОМЛ № 5 - 01.04.2013 року о 20 годині 20 хвилин з діагнозом : закрита черепно-мозкова травма, втиснутий перелом потилочної кістки .(а.с. 18)

Висновком судово-медичної експертизи № 869 від 19.07.2013 року встановлено, що у ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою виявлена закрита черепно-мозкова травма: дві забиті рани в потилочній області (на момент огляду представлені у вигляді рубців), втиснутий перелом потилочної кістки з утворенням вогнища контузії в потиличній долі головного мозку (забій головного мозку) заподіяна дією тупого предмету з обмеженою ударяючою поверхнею, можливо в термін та при обставинах, зазначених потерпілим і по ступеню важкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Виключає можливість утворення вищезазначеної травми при падінні (в тому числі неодноразово) на поверхні з положення стоячи на асфальтне покриття. (а.с.44-45)

Протоколом слідчого експерименту від 29 жовтня 2013 року за участю свідка ОСОБА_4 (а.с. 49-53)

Протоколом слідчого експерименту від 29 жовтня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 49-53)

Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 869/312 від 26.12.2013 року встановлено, що морфологічні характеристики встановленої черепно-мозкової травми в достатньо повному обсязі відповідають показанням, як свідка ОСОБА_4, так і потерпілого ОСОБА_2, стосовно механізму заподіяння травми, надані при їх допиті та в ході слідчого експерименту. За винятком групових (тупий предмет з обмеженою ударяючою поверхнею), індивідуальні властивості, які дозволяють ідентифікувати травмуючий предмет, в характеристиках ушкоджень не відобразилися або не описані в історії хвороби. Має значення не довжина предмету, яка вказана в постанові, а форма і розміри саме тієї поверхні, яка контактувала з поверхнею голови потерпілого в момент завдання удару і тому вирішити питання стосовно того - яким конкретно предметом були спричинені ушкодження на голові, особливо без надання для дослідження такого, не представляється можливим. (а.с. 95)

Картою виїзду швидкої допомоги до потерпілого ОСОБА_2 за місцем мешкання (а.с. 98)

Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімкамі від 27 грудня 2013 року на якіх потерпілий ОСОБА_2 та свідки впізнали під №2 на фотознімку ОСОБА_1, як особу, яка працює в таксі «Шансон» та 30.03.2013 року знаходячись по пр.Металлургів м.Маруполя спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2. (а.с.110-121)

Протоколом огляду місця події та фото таблицями до него від 14.02.2014 року, де потерпілий показує та розповідає, де и як обвинувачений спричинив йому тілесні ушкодження. (а.с. 179-182)

Довідкою з міської лікарні № 5 де з 01.04.2013 року по 24.04.2013 року на лікуванні в нейрохірургічному відділенні знаходився потерпілий ОСОБА_2 та на нього було витрачено 3528 гривень 43 копійки. (а.с.183)

Дії ОСОБА_1 в межах пред`явленого йому обвинувачення, вірно кваліфіковані по ч. 1 ст.121 КК України, як умисні дії, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Судом встановлено, що мотивом скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення стали неприязнені стосунки між ним та потерпілим і свідком ОСОБА_4, які виникли внаслідок того, що остаточного розрахунку грошових коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за проїзд з Орджонікідзевського району м. Маріуполя в Іллічівський район м. Маріуполя в таксі у розмірі 50 гривень проведено не було.

Разом з тим, суб'єктивна сторона злочину за ст. 355 КК України характеризується прямим умислом і спеціальною метою, а саме примусити іншу сторону виконати або не виконати цивільно - правове зобов'язання саме шляхом примушування.

Будь які фактичні дані, які б свідчили, проте що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому дії, саме з цією метою, відсутні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях , а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 355 КК України.

За таких обставин суд знаходить необхідним ОСОБА_1 за ч.3 ст.355 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані характеризуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, працює по договору водієм в таксі «Шансон» з листопада 2012 року, за місцем проживання дільничим інспектором Орджонікідзевського РВ характеризується посередньо, за місцем роботи у службі таксі «Шансон» позитивно,на обліку в міському противотуберкульозному та наркологічних диспансерах м. Маріуполя не перебуває, має захворювання колених суглобів , синовит, 2 стадія. Має на утриманні хвору мати та сестру яка навчається.

Обвинувачений щиро розкаявся, у повному обсязі відшкодував матеріальну шкоду, частково моральну шкоду, потерпілий просив суд не позбавляти ОСОБА_1 волі, що суд визнає обставинами, які пом'якшують його покарання.

Обставини які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлені.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства та призначає покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних розмірах передбачених санкцією статті, оскільки саме таке покарання на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нового злочину, та не находить підстав для застосування ст.ст. 69,75, 76 КК України.

Цивільний позов прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь держави витрат за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні від злочину в міській лікарні № 5 м. Маріуполя в сумі 3528 гривень 43 копійки підлягає до задоволення, так як підтверджено документами та визнано обвинуваченим.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на стягнення моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно неї самої, членів його сім'ї близьких родичів; в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода стягується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

До суду при розгляді кримінального провадження потерпілий (позивач) ОСОБА_2 звернувся з цивільним позовом до обвинуваченого (відповідача) ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. Позивач ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 в рахунок моральної шкоди 50000 гривень, пояснивши в судовому засіданні, що ОСОБА_1 сплатив йому у повному обсязі матеріальну шкоду у розмірі 1292 гривні, та частково моральну у розмірі 2000 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог в судовому засіданні позивач пояснив, що діями ОСОБА_1 було порушено стан його здоров'я, він зазнав моральних страждань, втратив нормальний ритм життя, порушені його життєві плани, зараз він не працює, не може займатися спортом.

Суд визнає законними вимоги потерпілого ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди у відповідності до вимог ст.. 23, ст.. 1167, ст.. 1168 ЦК України, оскільки, як встановлено судом, то потерпілий зазнав моральних страждань, втратив нормальний ритм життя, порушені його життєві плани, погіршилися здібності потерпілого, по цей час потерпілий почувають себе погано, не може працювати як раніше на висоті, тому з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань, майнового стану обвинуваченого, який працює по договору, його ставлення до потерпілого, що він добровільно відшкодував повністю всю матеріальну шкоду потерпілому, та сплатив добровільно 2000 гривень потерпілому моральну шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає, що позов ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000 гривень, з урахуванням сплачених 2000 гривень у розмірі 28000 гривень.

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 за ст..355 ч.3 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі у кримінально-виконавчий установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання.

Після набрання вироком чинності затримати ОСОБА_1 та утримувати під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Міська лікарня № 5» МУ ДКСУ в м. Маріуполі в Донецькій області в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину 3528 гривень 43 копійки, р/р 35427004001709 в головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО - 01990631.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНННОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: : АДРЕСА_2, та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_4 у рахунок моральної шкоди 28000 гривень.

Речових доказів по справі не має.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Іванченко А. М.