Ухвала суду № 41587762, 19.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3865/14-к

Провадження №11-кп/772/746/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Каленяк Р. А.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Сілакова С.М., Федчука В.В.

при секретарі Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010390002500 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2, апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 по обвинуваченню

ОСОБА_4,

народження ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця с. Осолинка Вінницької області,

громадянина України, українця, приватного

підприємця, інваліда 2 групи, раніше несудимого,

жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Миколайчука Д.Г.,

захисників ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з доповненнями, просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Провадження призначити до нового судового розгляду судом першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, просили вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року скасувати, закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України в зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просила змінити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року та засудити ОСОБА_4 до трьох років позбавлення волі.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки; згідно ст.76 п.2, 3, 4 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 76 коп. витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення наступного.

Так, 07 червня 2013 року приблизно о 15.30 год., перебуваючи в приміщенні тур-фірми «Світлана-Люкс» по вул. Зодчих, 36 в м. Вінниці. між ОСОБА_4 та раніше йому знайомою ОСОБА_3 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, у ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на нанесення умисного тілесного ушкодження ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 умисно схопив ОСОБА_3 за шию та почав стискувати її викликаючи таким чином механічну асфіксію, при цьому, вдаривши її декілька разів об стіну головою, внаслідок чого спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою мозку легкого ступеню, ротаційного підвивиху 1-го шийного хребця, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови, крововиливів на передній поверхні шиї та передній поверхні грудної клітки.

Відповідно до висновку експерта №1304 дані тілесні ушкодження у ОСОБА_3 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 07 червня 2013 року не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки забій головного мозку легкого ступеню, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я (п.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995 року).

Не погодившись із вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з доповненнями, мотивуючи свої вимоги тим, що при призначенні ОСОБА_4 покарання суд не виконав вимоги закону та не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого і призначив покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, оскільки суд не врахував, що останній вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи, свою вину не визнав, завдану потерпілій шкоду не відшкодував, внаслідок умисних дій обвинуваченого, потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, ротаційний підвивих 1-го шийного хребця спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я, тому вважає призначення такого м'якого покарання ОСОБА_4 нівелює високе значення цих понять та права людини на життя та здоров'я, а тому є несправедливим і таким, що суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст.50 КК України та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Також зазначив, що судом порушено вимоги ст.345 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та є підставою для призначення нового судового розгляду, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про права та обов'язки не роздано, згідно журналу судового засідання такі права не роз'яснювались.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій виклали доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вважають, що жодного доказу на підтвердження обвинувачення за ст.122 ч.1 КК України, яке суд визнав доведеним, ні прокурором, ні потерпілим суду не представлено.

ОСОБА_4 на протязі з 03 червня по 15 липня 2013 року не приїздив в м. Вінницю взагалі та не перебував у тур-фірмі «Світлана - Люкс» по вул. Зодчих, 36, поскільки постійно доглядав за важкохворою матір'ю, яка потребувала постійного стороннього догляду, який обвинувачений здійснював особисто, оскільки інших родичів не має. Документи, зокрема, заяву про погодження схеми маршруту, до ДАІ він передав через знайомого ОСОБА_7, який перебував в Літині з приводу ремонту автомобіля та ввечері повертався додому в м. Вінницю. Також, звернули увагу на те, що обвинувачений не зазначав, що ОСОБА_7 є водієм, який працює у нього на підприємстві.

Однак, судом у вироку наведений край короткий виклад показань обвинуваченого, який не в повній мірі відповідає фактичним. Хоча свідчення ОСОБА_4, які він давав в судовому засіданні є логічними, послідовними, незмінними, а також повністю підтверджуються доказами, які були досліджені в ході судового розгляду.

ОСОБА_4 вважає, що дана кримінальна справа є надуманою прокурором та ОСОБА_3, оскільки на даний час слідчим відділом Хмільницького МВ проводиться досудове розслідування кримінального провадження відносно потерпілої за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.358 та 190 КК України, відомості про яке внесені за його заявою, розслідування якого триває з 2010 року, а потерпіла написала на нього дану заяву з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, також неодноразово йому погрожувала. Взагалі він ОСОБА_3 бачив останній раз в 2010 році при проведенні слідчої дії, свідомо уникав від зустрічей з нею, щоб не було провокацій з її боку.

Суд в оскаржуваному вироку не повністю навів зазначені показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, обмежившись викладенням кількох речень. Пороте, свідчення зафіксовані на технічному носії, який знаходиться в матеріалах судового провадження. Показання цих свідків, які як вважають захисник та обвинувачений, не зацікавлені у розгляді справ, повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого та іншими доказами, однак суд, незрозуміло чому відкинув ці докази, та прийняв як доказ вини ОСОБА_4 показання свідків ОСОБА_6 - доньки потерпілої, ОСОБА_10 - чоловіка потерпілої та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 - подруг доньки потерпілої, які насправді є зацікавленими особами.

Окремо звернули увагу на те, що суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_13, який запрошувався за клопотанням сторони обвинувачення, але який на час події 07.06.2013 року не працював, особисто від ОСОБА_4 ніяких документів не отримував та йому не видавав. Крім того, наголосивши на обов'язковості особистої присутності перевізника під час наданні у відділ схеми маршрутів та в подальшому отриманні погоджень, не зміг пояснити, яким нормативно-правовим актом це передбачено.

Також, при визнанні доведеним обвинувачення суд послався на висновок експерта №1304, проте частково змінив п.2 висновку. Зокрема, експерт зазначив, що тілесні ушкодження у ОСОБА_3 «не являлись небезпечними для життя в момент спричинення», однак, суд визнав наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження такими, що «являються небезпечними для життя в момент спричинення», при цьому, такий висновок, який фактично є зміною обвинувачення, жодним чином не обґрунтував.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлений факт, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тривалий час існують неприязнені стосунки і сторона захисту наполягала, що заява ОСОБА_3 про заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 є завідомо неправдивим повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а також засобом тиску на останнього з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене відносно нього кримінальне правопорушення. Однак суд, долучивши надані підтверджуючі цей факт документи, долучивши їх до матеріалів провадження, у вироку не надав їм жодної оцінки.

Захисник та обвинувачений також вказали на істотні порушення вимог кримінального та процесуального закону, які напряму вплинули на об'єктивність та законність прийнятого рішення по даному кримінальному провадженню. Зокрема, судом відмовлено в задоволенні відводу прокурору ОСОБА_2., хоча останній зацікавлений в справі, так як у них з ОСОБА_4 неприязні стосунки через неповернення обвинуваченому позичених коштів. Також зазначили про необґрунтоване відхилення клопотання про повернення обвинувального акту в ухвалі від 13.03.2014 року про проведення підготовчих дій.

Потерпіла ОСОБА_3 свої вимоги мотивувала тим, що вона не погоджується з встановленою мірою покарання. Суд, не знайшовши будь-яких пом'якшуючих обставин у діях засудженого ОСОБА_4, не врахувавши того факту, що злочин було скоєно стосовно жінки, серед білого дня в приміщенні приватної фірми, що свідчить про цинізм, агресивність та навмисність його дій, призначив занадто м'яке покарання обвинуваченому.

Незважаючи на наявність беззаперечних доказів вини ОСОБА_4 всякими способами намагався уникнути відповідальності, під час досудового та судового розгляду справи, висував різноманітні безпідставні версії подій. Крім того, згідно з матеріалами справи ОСОБА_4 є неврівноваженою та конфліктною особою, схильною до вчинення дій які йому інкримінуються, дачі неправдивих свідчень.

Вважає, що поскільки ОСОБА_4 не розкаявся у вчиненому, не усвідомив своїх злочинних дій та їх наслідків, застосування до засудженого ст.75 КК України є незаконним.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2, просив задоволити, оскільки вважає, що істотне порушення кримінального процесуального закону, призвело до порушення п.15 ч.1 ст.7, ч.2 ст.22 КПК та послався на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме на ухвалу від 03.04.14 р. по справі щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 за ч.1 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу свою та захисника просив задоволити, захисника ОСОБА_5, яка заперечувала проти призначення нового розгляду в суді першої інстанції, просила закрити кримінальне провадження, потерпілої ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляційну скаргу, просила задоволити, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора, апеляційні скарги потерпілої, обвинуваченого та його захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 345 КПК України визначає обов'язок судового розпорядника роздати особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, надати можливість ознайомитися з ними, після чого головуючий з'ясовує чи зрозумілі права їм, і у разі необхідності роз'яснює їх.

В порушення зазначених вимог закону матеріали провадження не містять даних про те, що учасникам судового провадження було належним чином вручено пам'ятку про права та обов'язки, а саме відсутні відповідні розписки про таке вручення, згідно журналу судового засідання такі права не роз'яснювались.

Так, в матеріалах кримінального провадження містяться пам'ятки про права та обов'язки обвинуваченого, потерпілої, свідків, хоча зазначені пам'ятки мають бути роздані та у подальшому зберігатися у вказаних осіб.

За таких обставин наявні підстави вважати, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.20 КПК України фактично позбавлено обвинуваченого, потерпілу особисто реалізовувати весь обсяг прав, наданих їм законом, оскільки захисник обвинуваченого, представник потерпілого, які беруть участь у кримінальному провадженні, надаючи їм юридичну допомогу і сприяючи у здійсненні їх прав, не замінюють цих осіб.

Відсутні дані в матеріалах провадження про те, що пам'ятку було вручено прокурору, захиснику, представнику потерпілої, чим порушено вимоги ст.22 КПК України та позбавлено учасників кримінального провадження можливості реалізувати їхні процесуальні права з метою ефективного виконання на засадах змагальності функцій обвинувачення та захисту.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження, забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам встановленим КПК України, є згідно ст.412 КПК України істотними і тягнуть за собою скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому вимоги прокурора щодо скасування вироку через невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості потерпілої в частині призначення покарання, захисника та обвинуваченого щодо недоведеності обвинувачення задоволенню не підлягають.

При новому розгляді суду першої інстанції слід усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 412, 419 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора задоволити частково.

Апеляційні скарги обвинуваченого, захисника, потерпілої задоволити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2014 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Провадження призначити до нового розгляду в суді першої інстанції.

Судді:

С.В.Мішеніна С.М.Сілаков В.В.Федчук

Згідно з оригіналом: