Рішення № 41587285, 31.10.2014, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3563/13-ц

Провадження по справі № 2/129/34/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2014 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Бондар О.В.

без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» (далі КП «Гайсинська меблева фабрика») про стягнення заробітної плати, зобов'язання видати наказ про звільнення та внести записи в трудову книжку, -

Встановив:

15.10.2013 р. до суду подано позов, в якому позивач просить зобов'язати КП «Гайсинська меблева фабрика» видати наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта підприємства з 10.10.2013 р., вказавши формулювання причини звільнення - «розірвання трудового договору з працівником за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником (органом) законодавства про працю п.3 ст. 38 КЗпП України», зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача записи про прийняття на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 р. та про звільнення 10.10.2013 р., стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за 13 повних місяців роботи за період з 29.08.2012 р. по 29.09.2013 р. у розмірі 39000 грн., а також вихідну допомогу в зв'язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КЗпПУ) в сумі 9000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 29.08.2012 р. між ним та КП «Гайсинська меблева фабрика» було укладено трудовий договір, оформлений наказом № 1-к від 29.08.2012 р. голови правління КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8, за яким ОСОБА_2 було прийнято на роботу юрисконсультом з посадовим окладом 3000 грн. з 29.08.2012 р., проте запису про прийняття його на роботу в трудову книжку ОСОБА_2 не здійснено; працюючи на посаді юрисконсульта вказаного підприємства, позивач представляв інтереси підприємства в ДВС Гайсинського РУЮ Вінницької області, в управлінні ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області, в Гайсинському районному суді Вінницької області, у Вінницькому окружному адміністративному суді, оскаржував рішення посадових осіб державних органів в інтересах підприємства, однак заробітної плати за період своєї роботи не отримував, в зв'язку з чим 7.10.2013 р. звернувся до директора ОСОБА_8 із заявою про звільнення його з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 10.10.2013 р. у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України; вказану заяву ОСОБА_8 отримав 10.10.2013 р., проте наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта директор КП «Гайсинська меблева фабрика» не видав, запису в його трудову книжку ні про прийняття на роботу, ні про звільнення з роботи здійснено не було. За період з 29.08.2012 р. по 10.10.2013 р. заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, відповідачем не були виплачені всі належні позивачу суми розрахунку ні в день його звільнення, ні по день розгляду справи, чим грубо порушені його трудові права.

29.10.2014 р. позивач вимоги позову змінив, вказував на те, що відповідач не провів з ним розрахунку по теперішній час, не звільнив його з роботи, тому збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просив стягнути з відповідача на його користь 78 000 грн. заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, решту позовних вимог залишив без змін.

Позивач в судове засідання не з`явився, в поданій до суду 29.10.2014 р. заяві просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 вимоги позову заперечила повністю, в судовому засіданні та в поданих до суду запереченнях вказала на те, що ОСОБА_2 ніколи не працював юрисконсультом на КП «Гайсинська меблева фабрика», наказ про його прийняття на роботу від 29.08.2012 р. № 1-к директором підприємства ОСОБА_8 не видавався і не підписувався, позивач сам його надрукував, підробив підпис ОСОБА_8 на вказаному наказі, а також на довідці від 17.07.2013 р. про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.08.2012 р. працює юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» з посадовим окладом 3000 грн. згідно наказу від 29.08.2012 р., книги наказів на підприємстві не ведуться, підприємство на теперішній час не працює та не отримує прибутків, документообігу не забезпечено, бухгалтерський облік також не ведеться, з ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду про надання підприємству деяких юридичних послуг, на підставі якої йому було доручено від імені підприємства виступати в державних органах.

В судові засідання 12.08.2014 р., 31.10.2014 р. представник відповідача не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення судових повісток (а.с.а.с. 150,), клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи на іншу дату від 30.10.2014 р. не містить причини відкладення, тому суд визнає неявку представника відповідача повторно в судове засідання 31.10.2014 р. без поважних причин, що дає підстави суду ухвалити по справі заочне рішення.

З'ясувавши позиції сторін, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Достовірно встановлено, що 29.08.2012 р. було укладено трудовий договір між ОСОБА_2 та КП «Гайсинська меблева фабрика», оформлений наказом № 1-к від 29.08.2012 р. голови правління КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 (обраного головою правління КП «Гайсинська меблева фабрика» на підставі протоколу зборів учасників від 24.07.2012 р.) про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 р.

ОСОБА_2 представляв інтереси підприємства в ДВС Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, в управлінні ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області, в Гайсинському районному суді Вінницької області, у Вінницькому окружному адміністративному суді, оскаржував рішення посадових осіб державних органів в інтересах підприємства, однак заробітної плати за період своєї роботи не отримував, в зв'язку з чим 7.10.2013 р. звернувся до директора ОСОБА_8 із заявою про звільнення його з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 10.10.2013 р. у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України; вказану заяву ОСОБА_8 отримав 10.10.2013 р., проте наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта директор КП «Гайсинська меблева фабрика» не видав, запису в його трудову книжку ні про прийняття на роботу, ні про звільнення з роботи здійснено не було. За період з 29.08.2012 р. по 10.10.2013 р. заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, чим грубо порушено право працівника на отримання заробітної плати, керівником КП «Гайсинська меблева фабрика» умови трудового договору не виконувались, що є передбаченою ч.3 ст. 38 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов трудового договору.

Вказані правовідносини регламентуються:

- ч.4 ст.24 КЗпП України, за якою укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого

ним органу про зарахування працівника на роботу; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи;

- ч.1 ст. 21 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- ч.3 ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору;

- ст. 44 КЗпП України, за правилами якої при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;

- ч.1 ст.116 КЗпП України, за якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення;

- ч.1 ст.117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення;

- п. п. 11,20 цієї ж Постанови встановлено, що при припиненні трудового договору на вимогу працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, вихідна допомога стягується на його користь у розмірі тримісячного середнього заробітку, коли колективним договором не передбачено більшого її розміру; встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, за положеннями ст.117 КЗпП обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Такої правової позиції в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд України в Постанові №6-64-цс13 від 3.07.2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Оскільки, відповідачем в період дії трудового договору з 29.08.2012 р. по 10.10.2013 р., укладеного між ОСОБА_2 та КП «Гайсинська меблева фабрика» та оформленого наказом № 1-к від 29.08.2012 р. голови правління КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 (обраного головою правління КП «Гайсинська меблева фабрика» на підставі протоколу зборів учасників від 24.07.2012 р.) про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 р. з посадовим окладом 3000 грн., його умови та вимоги трудового законодавства в частині виплати працівнику заробітної плати за період з 29.08.2014 р. по 10.10.2012 р. не виконувались, відповідачем наказ про звільнення з посади юрисконсульта ОСОБА_2 з 10.10.2013 р. на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за його заявою від 7.10.2013 р. протиправно не винесено, позивачу не були виплачені належні йому від КП «Гайсинська меблева фабрика» суми розрахунку в день звільнення і по день винесення судом рішення, то за таких обставин для захисту порушених відповідачем трудових прав позивача необхідно в примусовому порядку зобов'язати керівника колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» видати наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта підприємства з 10.10.2013 р., вказавши формулювання причини звільнення - «розірвання трудового договору з працівником за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником (органом) законодавства про працю п.3 ст. 38 КЗпП України», внести до трудової книжки позивача записи про прийняття його на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 р. відповідно до наказу директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 №1-к від 29.08.2012 р., та про звільнення з 10.10.2013 р. , а також стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену йому заробітну плату за період з 29.08.2012 р. по 10.10.2013 р. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.10.2013 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 78 000 грн. (26 міс. *3000 грн.=78000 грн.), а також вихідну допомогу в зв'язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КЗпПУ) в сумі 9000 грн. (3 міс. *3000 грн.)., а також вихідну допомогу в зв'язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КЗпПУ) в сумі 9000 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 870 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України.

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

- наказом директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 №1-к від 29.08.2012 р., за яким ОСОБА_2 з 29.08.2012 р. прийнято на роботу юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» з посадовим окладом 3000 грн. (а.с.6);

- довідкою КП «Гайсинська меблева фабрика» б/н від 17.07.2013 р. про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 29.08.2012 р. працює юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» з посадовим окладом 3000 грн. згідно наказу від 29.08.2012 р. (а.с.26);

- наказом директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 №5-к від 22.08.2013 р. про надання ОСОБА_2 чергової щорічної відпустки за період роботи з 01.01.2013 р. по 01.08.2013 р. тривалістю 18 календарних днів з 27.08.2013 р. по 21.09.2013 р. (а.с.27);

- копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, де відсутні записи про його прийняття та звільнення з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» (а.с.28, 28 зв.);

- заявою юрисконсульта ОСОБА_2 від 7.10.2013 р. про звільнення його з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 10.10.2013 р. у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України (а.с.8);

- чеком відділення поштового зв'язку №4 Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» про відправлення 7.10.2013 р. рекомендованого листа № 2100421695700 директору КП Гайсинська меблева фабрика» та повідомленням про вручення адресатом цього листа особисто 10.10.2013 р. (а.с.29);

- копією скарги від 5.10.2012 р. представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту заволодіння майном КП «Гайсинська меблева фабрика» шляхом шахрайства (а.с.а.с.34-35);

- копією скарги від 6.09.2013 р. ОСОБА_2 про те, що його не повідомлено про результати додаткової перевірки за його заявою про неправомірне призначення директором КП «Гайсинська меблева фабрика» Бортника В.В. (а.с.40);

- копія звернення представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 від 10.07.2013 р. до Вінницького окружного адміністративного суду в справі № 802/2299/13-а за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Ладижинської міської ради Репенко Н.Л.про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів третя особа - КП «Гайсинська меблева фабрика» (а.с.42);

- запитами представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 від 19.07.2013 р. та 19.04.2013 р. до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області та начальника УДВС ГУЮ у Вінницькій області (а.с.а.с.43,44);

- заявою ОСОБА_2 від 3.09.2012 р. начальнику Гайсинського РВ УМВС України, поданою в порядку ст.95 КПК України, зі змісту якої вбачається, що заяву подано юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 (а.с.а.с.77-79)

- довіреністю від 22.01.2013 р. ОСОБА_2 на представництво інтересів КП «Гайсинська меблева фабрика» з будь-яких питань, що виникають в процесі його діяльності (а.с.90).

Заперечення представника відповідача, показання свідків ОСОБА_8 про те, що з ОСОБА_2 трудової угоди він не укладав, ОСОБА_7 про те, що вона особисто на міському базарі в місті Гайсині платила ОСОБА_2 за його юридичні послуги підприємтву, загальна сума коштів становить близько 18 000 грн., - суд до уваги не бере через їх недоведеність наданими суду документами, які в сукупності з матеріалами справи лише підтверджують факт наявності пароведеної ОСОБА_2 роботи в інтересах КП "Гайсинська меблева фабрика", цивільно-правової угоди ж, на яку, як на підставу виконання ОСОБА_2 обов`язків юрисконсульта посилається відповідач, суду не надано, як і будь-яких доказів встановлення факту підроблення позивачем поданих до суду документів.

Керуючись ч.4 ст. 24, ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 38, ст. 44, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, п.п.6,11,20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати керівника колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» видати наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта підприємства з 10.10.2013 р., вказавши формулювання причини звільнення - «розірвання трудового договору з працівником за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником (органом) законодавства про працю п.3 ст. 38 КЗпП України».

Зобов'язати колективне підприємство «Гайсинська меблева фабрика» внести до трудової книжки ОСОБА_2 записи про прийняття його на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 р. відповідно до наказу директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_8 №1-к від 29.08.2012 р., та про звільнення з 10.10.2013 р. відповідно до наказу, винесеного на підставі цього рішення суду.

Стягнути з колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» (код ЄДРПОУ 05486548):

- на користь ОСОБА_2 (ідент.код НОМЕР_1): заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2012 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 78 000 грн. без утримання з ОСОБА_2 прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів, а також вихідну допомогу в зв'язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КЗпПУ) в сумі 9000 грн. ;

- на користь держави - судовий збір в сумі 870 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Гайсинський районний суд.

Суддя: