Ухвала суду № 41587178, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12646/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.14р. у справі №826/12646/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, вимог про сплату боргу та рішення про сплату штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.14р. № Ф -246; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.14р. № Ф-580; рішення № 579/26-59-17-01 від 07.07.14 р. про сплату штрафних санкцій єдиного внеску; податкового повідомлення-рішення форми від 20.05.14р. № 243/26-59-17-01; податкового повідомлення-рішення форми від 20.05.14р. № 242/26-59-17-01; податкового повідомлення-рішення форми від 07.07.14р. № 578/26-59-17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Медіапрінт», ТОВ «Шульце Поліформ» та ТОВ «Проф Континент», оскільки позивачем не надано до перевірки договорів з вказаними Товариствами; стан платника ТОВ «Шульце Поліформ» - «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», відсутні основні фонди. Окрім того, податковим органом при перевірці встановлені і інші порушення, що потягло за собою донарахування єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, на які, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування позивачем в період з 01.01.11р. по 31.12.13р., за результатами якої складено акт від 30.04.14р. №192/17-01/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 20.05.14р. №246 у розмірі 47 596,30 грн.;

податкове повідомлення - рішення від 20.05.14р. №243/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 37 163,74 грн., в т.ч. основний платіж - 24 775,76 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 12 387,88 грн.;

податкове повідомлення - рішення від 20.05.14р. №242/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 32 294,21 грн., в т.ч.: основний платіж - 25 835,37 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6 458,84 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень, податковим органом прийнято наступні рішення:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 07.07.14р. №580 у розмірі 9 435,34 грн.;

податкове повідомлення - рішення від 07.07.14р. №578/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 12 145,86 грн., в т.ч. основний платіж - 8 097,24 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 4 048,62 грн.;

рішення від 07.07.14р. №579/26-59-17-01, яким застосовано до позивача штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4 323,96 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень та вимог, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог:

п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок завищення валових витрат в 2011 році на загальну суму 2 674,30 грн., в 2012 році на загальну суму 79 514,75 грн., в 2013 р. - 82 167,25 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 25835,37 грн. за 2011 - 401,15 грн., за 2012 - 12 720,14 грн., за 2013 - 12 714,08 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 24775,76 грн. у 2011 р. на суму 535 грн., в тому числі у звітних періодах: за лютий - 25 грн., березень - 50 грн., вересень - 200 грн., жовтень - 120 грн., листопад - 140 грн., у 2012 р. на суму 15 904 грн., в тому числі у звітних податкових періодах: за травень - 317 грн., червень -792 грн., липень- 607 грн., серпень - 2 579 грн., вересень -1422 грн., жовтень -1 649 грн., листопад - 4 566 грн., грудень - 1 117 грн., у 2013 р. на суму 16 434 грн., в тому числі у звітних періодах: за січень - 693 грн., лютий - 857 грн., березень - 1 449 грн., квітень - 3 987 грн., травень - 1 545 грн., червень - 2 629 грн., липень - 3011 грн., серпень - 2 133 грн., грудень - 130 грн.;

п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок не сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 47 596,30 грн., в тому числі у 2011 році на суму 928,23 грн., лютий - 43,38 грн., березень -86,75 грн., вересень -347,00 грн., жовтень -208,20 грн., листопад -242,90 грн., у 2012 р. - 19 160,60 грн., травень -5503,45 грн., червень - 1 374,12 грн., липень - 1 052,62 грн., серпень - 4 474,27 грн., вересень -957,72 грн., жовтень - 2 860,60 грн., листопад - 1000,52 грн., грудень - 1 937,30 грн., у 2013 р. - 27 507,47 грн., січень - 1202,23 грн., лютий - 1486,32 грн., березень - 2 513,74 грн., квітень - 3 305,59 грн., травень - 2 680,26 грн., червень -3746,68 грн., липень - 2 940,83 грн., серпень - 3 701,36 грн., грудень - 5 930,46 грн.

Висновок про заниження ПДВ ґрунтується на тому, що позивачем під час перевірки не було подано договорів за господарськими операціями з ТОВ «Медіапрінт», ТОВ «Шульце Поліформ» , ТОВ «Проф Континент»; згідно висновків акта від 23.04.14р. №16/26-54-22-04-30554960 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Шульце Поліформ» стан платника ТОВ «Шульце Поліформ» - «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», відсутні основні фонди.

Також в ході перевірки було встановлено, що за даними перевірки чистий дохід, отриманий позивачем у перевіряємий період, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб складає: в 2011 році - 88 665,30 грн., в 2012 році - 168 406,20 грн., в 2013 році - 157 089,86 грн., у зв'язку з чим встановлено його заниження в 2011 році на суму 2 674,30 грн., в 2012 році - 79 514,75 грн., в 2013 році - 82 167,25 грн. та як наслідок донараховано податок з доходів фізичних осіб всього на суму 25 835,37 грн., в т.ч.: за 2011 рік - 401,15 грн., за 2012 рік - 12 720,14 грн., за 2013 рік 12 714,08 грн. та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 47 596,30 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону та розкривають зміст і обсяг господарських операцій. Судом при розгляді справи не встановлено завищення позивачем валових витрат, та, відповідно заниження чистого доходу, а відтак позивачем у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в повному обсязі нараховувався, утримувався та перераховувався до бюджету єдиний внесок із сум чистого доходу

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємий період сформував податковий кредит за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Медіапрінт», ТОВ «Шульце Поліформ» та ТОВ «Проф Континент».

Позивачем на підставі рахунків-фактури придбавались у вказаних суб'єктів господарювання канцелярський товар, зокрема папір, чорнила, прапорці, фурнітуру тощо.

На підтвердження факту придбання товару, матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, підписані уповноваженими на те особами та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунки ТОВ «Медіапрінт», ТОВ «Шульце Поліформ» та ТОВ «Проф Континент».

Як свідчать обставини справи, придбаний товар безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача, оскільки одним із видів господарської діяльності позивача за КВЕД є друкування продукції.

Матеріали справи містять докази обліку придбаного товару на складських приміщеннях позивача.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Медіапрінт», ТОВ «Шульце Поліформ» та ТОВ «Проф Континент» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Медіапрінт» анульоване 17.02.14р., тоді як господарські відносини мали місце з 04.05.12р.; ТОВ «Проф Континент» - 19.09.13р., тоді як господарські відносини у періоді з 20.09.11р. по 07.02.13р.; ТОВ «Шульце Поліформ» - 01.07.13р., тоді як господарські відносини мали місце з 10.02.11р. по 31.03.11р.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на акт 23.04.14р. №16/26-54-22-04-30554960 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Шульце Поліформ» та стан платника ТОВ «Шульце Поліформ» - «внесено запис про відсутність підтвердження відомостей» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства контрагентами позивача, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

У будь-якому разі, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Відсутність письмових договорів не спростовує факту придбання товару на підставі рахунків-фактури, що не суперечить вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 20.05.14р. №243/26-59-17-01 та від 07.07.14р. №578/26-59-17-01.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.14р. № Ф -246; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.14р. № Ф-580; рішення № 579/26-59-17-01 від 07.07.14 р. про сплату штрафних санкцій єдиного внеску; податкового повідомлення-рішення форми від 20.05.14р. № 242/26-59-17-01, колегія суддів виходить з того, що, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат за перевіряємий період.

Акт перевірки не містить жодних відомостей щодо висновку про завищення валових витрат в 2011 році на загальну суму 2 674,30 грн., в 2012 році на загальну суму 79 514,75 грн., в 2013 р. - 82 167,25 грн. у розрізі конкретних господарських операцій щодо яких податковим органом встановлено порушення.

Не містить цієї інформації і апеляційна скарга. Більше того, апелянт у апеляційній скарзі не наводить жодних доводів в частині правомірності донарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску з відповідним застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.03.13р. №395, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.04.13р. за №607/23139, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 1.5, 1.6. та 1.7. Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, всупереч вказаним правовим нормам, при виявленні порушення позивачем вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України податковим органом в акті перевірки не зазначено обставин щодо порушення, зокрема: первинних та інших документів, з яких встановлено завищення валових витрат та заниження оподаткованого доходу; не наведено, які саме господарські операції та з якими конкретно суб'єктами господарювання призвели до завищення валових витрат, що у свою чергу унеможливлює дослідити обґрунтованість донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску за перевіряємий період.

Представник апелянта в судовому засіданні не навів жодних доводів з цього приводу та не зміг суду пояснити, які саме господарські операції вплинули на донарахування вказаних грошових зобов'язань.

Між тим, відповідно до ч.2 ст. 7 та ч.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників підприємців, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи з фізичних осіб та встановлюється у розмірі 34,7 відсотків бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується апелянтом, позивач у період 2011 - 2013 роки працювала на загальній системі оподаткування та сплатила єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7% відповідно до ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від суми доходу (прибутку) отриманого від відповідно задекларованого, від здійснення підприємницької діяльності за вказаний період. До перевірки були надані квитанції про сплату єдиного внеску за 2011 рік 23 999,97 грн., за 2012 рік - 30 846 грн., 2013 рік - 31 141 грн. відповідно до задекларованого чистого (оподаткованого) доходу в сумі 85 991 грн. - 2011 рік., 88 891,45 - 2012 рік., 74 922,61 грн. - 2013 рік.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За відсутності доказів заниження позивачем у перевіряємому періоді доходу, з якого нараховується податок з доходів з фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.14р. № Ф -246; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.14р. № Ф-580; рішення № 579/26-59-17-01 від 07.07.14 р. про сплату штрафних санкцій єдиного внеску; податкового повідомлення-рішення форми від 20.05.14р. № 242/26-59-17-01.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.14р. у справі №826/12646/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.14р. у справі №826/12646/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 27.11.2014р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.