Ухвала суду № 41587113, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8182/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Будремсервіс-С» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Будремсервіс-С» (далі - позивач, ПП «Будремсервіс-С») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 року №0001352270, №0001362270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будремсервіс-С» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будремсервіс-С» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2013 року №6/22-721/31057942.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на загальну суми 119926,00 грн. і до заниження податку на прибуток у розмірах 125922,00 грн.

На підставі акту від 04.06.2013 року №6/22-721/31057942 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року №0001352270, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 157403,00 грн., з яких 125922,00 грн. - за основним платежем і 31481,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0001362270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 149907,00 грн., з яких 119926,00 грн. - за основним платежем та 29981,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентом, мають реальний характер, а тому в даному випадку наявні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат, у тому числі, для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ та розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів та коштів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності її учасників, а також визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні показники податкової звітності позивача були ним сформовані за результатами господарських правовідносин з ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» на підставі договорів підряду від 18.10.2012 року №310-12 та від 31.10.2012 року №312-12.

Реальність фінансово-господарських операцій між ПП «Будремсервіс-С» і ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними і банківськими виписками.

При цьому, перелічені первинні документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.

Крім того, у матеріалах справи також наявні документи, підтверджуючі економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності протягом періоду, за який проводилась перевірка його податкової звітності, а саме: штатний розпис, копії статуту та витягу з ЄДРПОУ відносно ПП «Будремсервіс-С», згідно з якими до основного виду діяльності позивача за КВЕД відносяться, у тому числі, - 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судова колегія також зазначає, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, підтверджується доказами, наявними у справі, та не спростовано апелянтом, метою укладання позивачем договорів підряду з ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» є забезпечення своєчасного та належного виконання ПП «Будремсервіс-С» своїх зобов'язань як підрядника за договорами з ПАТ «Київенерго».

Таким чином, результати робіт, виконаних ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» на користь позивача, були використані останнім у його господарській діяльності при виконанні обов'язків за угодами з третьою особою - ПАТ «Київенерго». Відтак, контрагент позивача - ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи», перебуваючи безпосередньо у правовідносинах з ПП «Будремсервіс-С», фактично є субпідрядником при виконанні позивачем своїх обов'язків за первісними договорами підряду з ПАТ «Київенерго».

Отже, оскільки витрати позивача при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Виробнича Компанія «Віконні Системи» у період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, рух коштів за спірними господарськими операціями підтверджується належною бухгалтерською документацією, то колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про їх фіктивність.

Посилання апелянта на неточності в податковій звітності контрагента позивача, складеної, зокрема, за результатами господарських операцій з третіми особами, судова колегія вважає не обґрунтованими і такими, що суперечать нормам чинного законодавства, з огляд на наступне.

Так, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Виходячи з цього, судова колегія вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконала судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.