Ухвала суду № 41583063, 21.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 р.Справа № 554/7746/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.08.2014р. по справі № 554/7746/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві

про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому здійснити перерахунок та виплатити пенсію у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2014 року та до змін в законодавстві.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України Про Державний бюджет на відповідний рік; зобов'язано відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплату відповідно ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України Про Державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 01 січня 2014 року, з урахування проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 року, в якій просить змінити четвертий абзац резолютивної частини постанови, шляхом доповнення резолютивної частини словами - «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві подати звіт до суду першої інстанції про виконання судового рішення на протязі одного місяця з дня набрання законної сили постановою суду».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме п. 4 ч. 1 ст. 163 та ч. 1 ст. 267 КАС України.

Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 року та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме, постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України " Про Державний бюджет України на 2014 рік", що привело до невірного вирішення справи.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційних скарг.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією, та інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕ серії 7-66КА № 0060269 від 16 червня 2002 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що розміри призначених і виплачуваних позивачу пенсій не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ, а тому відмова відповідача привести їх у відповідність з цим Законом, є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з натупного.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи , його інвалідність пов'язана з виконанням обов'язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС його віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а отже має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону

Листом від 12 лютого 2014 року № 33/11-04 Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві повідомило, що розмір пенсії ОСОБА_1 визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій третій інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи -75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" колегія суддів вважає помилковими, оскільки положеннями цьго Закону не було встановлено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01 січня 2014 року має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначених постанов було розраховано на бюджетний період 2012, 2013 років, а тому у період з 01 січня 2014 року вказана постанова застосуванню не підлягала.

Крім того, слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві в період з 01 січня 2014 року застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача з 01 січня 2014 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Вимога про подання звіту не є позовною, оскільки не вирішує спір по суті та відноситься до стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Судом першої інстанції вирішено всі позові вимоги, зокрема визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу, та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії позивача згідно ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 січня 2014 р.

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України, суду який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю за виконанням постанови шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ч. 1 ст. 267 КАС України є правом суду, а не його обов'язком.

Суд першої інстанції скористався наданим йому правом та відмовив зобов'язанні відповідача подати звіт про виконання судового рішення, а тому у колегії суддів відсутні підстави для перегляду оскаржуваної постанови в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2014 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 07.08.2014р. по справі № 554/7746/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.