Постанова № 41583040, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 667/4524/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Скорик С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 18» листопада 2014 рокум. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицької Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 (надалі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України в м. Херсоні (надалі - Відповідач, УПФ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не переведення та не виплати позивачу пенсії за віком та про зобов'язання відповідача перевести пенсію по інвалідності на пенсію за віком та здійснювати виплату позивачу пенсії за віком з 03 травня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала у м. Херсоні до грудня 1995 року і отримувала пенсію по інвалідності. В подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії було припинено. 03.05.2014 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та переведення пенсії на інший вид - за віком, однак листом №76/А-1 від 19.05.2014 року відповідач відмовив у задоволенні заяви. Позивач вважає таку відмову відповідача неправомірною.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі особистої заяви позивача від 27.11.1995 року їй було припинено виплату пенсії по інвалідності внаслідок її виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю, і на час звернення із заявою від 03.05.2014 року позивач не перебувала на обліку в УПФ, і за документами в архівній справі позивача термін дії встановленої їй інвалідності - до 01.04.1996 року, і в подальшому цей термін не продовжувався, в зв'язку з чим відсутні підстави для поновлення виплати позивачу пенсії по інвалідності, а за призначенням пенсії за віком позивач не зверталась.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсон від 27.08.2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачаться, що в 1994 році позивачу за місцем проживання у м. Херсоні була призначена пенсія по інвалідності.

27.06.1995 року позивач звернулась із заявою про виплату їй пенсії за шість місяців в зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. Така заява була задоволена, а виплата позивачу пенсії по інвалідності була припинена.

В 2014 році представником позивача - ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від позивача була подана заява до відповідача про поновлення виплати позивачу пенсії та переведення пенсії з одного виду на інший, тобто з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Листом від 19.05.2014 року №76/А-1 (а.с.3) відповідач відмовив у задоволені такої заяви, посилаючись на те, що, по-перше - заява про поновлення раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання; по-друге - на момент подання заяви про поновлення пенсії позивач не перебувала на обліку в органах пенсійного фонду і пенсії не отримувала; по-третє - на момент припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, термін дії такої інвалідності був встановлений до 01.04.1996 року і в подальшому не продовжувався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на обліку у відповідача не перебуває, пенсію не отримує, підстави для поновлення виплати пенсії по інвалідності відсутні, і позивач не зверталась особисто із заявою про поновлення виплати пенсії.

Колегія суддів не може повністю погодитися з наведеними судом першої інстанції доводами для відмови у задоволенні позовних вимог з наступних причин.

Твердження суду першої інстанції про необхідність особистого подання позивачем заяви до органу пенсійного фонду не узгоджується з приписами ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", якою передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.34 вказаного закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Частиною 3 ст.35 Закону встановлено, що якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років.

Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Враховуючи той факт, що виплата позивачу пенсії по інвалідності в 1995 році була припинена за особистою заявою позивача внаслідок її виїзду на постійне місце проживання до іншої держави, і позивач не оспорює правомірність припинення виплати їй пенсії по інвалідності, а також те, що станом на момент звернення у 2014 році із заявою про поновлення виплаті пенсії по інвалідності термін дії документів, які підтверджували таку інвалідність, сплив ще 01.04.1996 року і докази продовження терміну їх дії відсутні, колегія суддів вважає, що у відповідача не було законних підстав для відновлення виплати позивачу пенсії по інвалідності.

Відсутність підстав для відновлення раніше призначеної позивачу пенсії по інвалідності відповідно виключає можливість переведення позивача на інший вид пенсії, тобто з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки визначальною умовою для такого переведення є перебування особи в статусі пенсіонера за інвалідністю на момент вчинення такої дії.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

Таким чином, оскільки на момент звернення із заявою до відповідача у 2014 році позивач не знаходилась в статусі пенсіонера по інвалідності і такого виду пенсії не отримувала, то підстави для переведення її на інший вид пенсії відсутні.

В той же час, не зважаючи на відсутність підстав для поновлення виплати позивачу пенсії по інвалідності з подальшим переведенням її на пенсію за віком, колегія суддів вважає, що відповідач безпричинно обмежився лише тільки цими питаннями, не розглянувши по суті можливість призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах.

В листі від 19.05.2014 року №76/А-1 відповідач зазначає, що звернення було із заявою встановленого зразка про призначення/перерахунок пенсії гр. ОСОБА_4 від 30.04.2014 року, і в цій заяві не конкретизовано ознаку звернення.

За своєю суттю звернення позивача в 2014 році до УПФ у м. Херсоні стосується не відновлення пенсії по інвалідності, оскільки позивач не вказує на наявність у неї інвалідності на даний час, а підтвердження її права на отримання пенсії за віком.

Завданням адміністративного судочинства згідно ч.1 ст.2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як територіальний орган Пенсійного Фонду України, на який покладені обов'язки по реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення, яка включає в себе надання гарантій захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, повинен був максимально повно розглянути звернення позивача не тільки з питань можливості відновлення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності, а також і в частині встановлення права позивача на отримання пенсії за віком на загальних підставах.

Оскільки відповідач не вирішив по суті питання про можливість призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах і не призначив позивачу такий вид пенсії, на який позивач претендує, колегія суддів з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти рішення за зверненням позивача щодо можливості призначення позивачу такого виду пенсії на загальних підставах.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача на призначення їй пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Така правова позиція висловлена Конституційним Судом України у Рішенні від 07.10.2009 року №25-рп/2009.

В цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини справи, що мають значення для справи та прийняв помилкове рішення про відмову у захисті у захисті прав та інтересів позивача, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.197, п.2 ч.1 ст.198, ст.201, ст.205, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 27 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні прийняти рішення за зверненням представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо можливості призначення ОСОБА_4 пенсії за віком.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М.Градовський Н.В. Вербицька