Ухвала суду № 41583014, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8883/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.14р. у справі №826/8883/14 за позовом Компанії «Роналор Інтертеймент ЛТД» в особі Представництва «Роналор Інтертеймент ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.14р. №1326552202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Медіа-Трейд Україна» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в силу відсутності у контрагента позивача фактичних та економічних можливостей для здійснення такого роду операцій, що встановлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа-Трейд Україна».

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з ТОВ «Медіа-Трейд Україна» за період з 01.10.12р. по 31.10.12р., за результатами якої складено акт від 08.01.14р. №2/26-55-22-02/26611296.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.01.14р. №1326552202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2012 року на суму 238 779 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 238 779 грн.

Такий висновок ґрунтується на висновках акта №1149/26-59-22-01-18/34819946 від 04.10.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа-Трейд Україна» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.10р. по 31.10.12р.», яким встановлено відсутність Товариства за місцезнаходженням; відсутність фактичних та економічних можливостей (основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення такого роду операцій. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від контрагентів-продавців до контрагентів-покупців по ланцюгу поставки з врахуванням реального часу таких поставок.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (виконавець) було укладено договір поставки та виконання робіт № 27 выд 15.10.12р., за умовами якого виконавець поставляє та передає у власність замовника, а замовник приймає і оплачує на умовах даного договору товар, повний перелік якого визначений у специфікації.

Згідно специфікації до договору, під товаром слід розуміти: проектор, лінза до проектору, комп'ютер контролер для проектора тощо.

На підтвердження факту придбання товару, матеріали справи містять податкову та видаткову накладну, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Медіа-Трейд Україна».

Матеріали справи містять докази використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ «Медіа-Трейд Україна» товару, монтаж та налагодження якого здійснювався ТОВ «Юніс-С» відповідно до договору поставки та виконання робіт від 01.03.13р.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Медіа-Трейд Україна» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на акт №1149/26-59-22-01-18/34819946 від 04.10.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіа-Трейд Україна» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.10р. по 31.10.12р.» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства контрагентом позивача, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

У будь-якому разі, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.14р. у справі №826/8883/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.14р. у справі №826/8883/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 27.11.2014р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.