Постанова № 41583002, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3050/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (далі - Позивач, ТОВ «Агрікор Холдинг») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач, Прилуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014 року №0001772201/374.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів безтоварності господарських відносин Позивача з ПП «Приват Агро», на підставі яких ТОВ «Агрікор Холдинг» було сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

У судовому засіданні повноважний представник Позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у червні 2014 року працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі наказу від 23.06.2014 року №524 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Приват Агро» за листопад 2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 69 301,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 01.07.2014 року №436/22/36279482. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014 року форми «Р» №0001772201/374, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 103 951,50 грн. (у тому числі за основним платежем - 69 301,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 34 650,50 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ПП «Приват Агро» договору та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Приват Агро» (Продавець) та ТОВ «Агрікор Холдинг» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2012 року №04/011 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю макуху/шрот соняшниковий, а Покупець прийняти та оплатити його в кількості, по цінам та у строки, зазначені у додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість товару, що поставляється по цьому договору, враховуючи його специфіку обмовляється в додатках, які є невід'ємною його частиною, до кожної поставки з підписами з обох боків та остаточно фіксується в актах прийому-передачі.

Згідно п. 1.3 Договору якість товару, що поставляється, повинна підтверджуватися з боку Продавця сертифікатом якості (протоколом випробування, якісним посвідченням).

Сторони домовилися, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад покупця, розташований за адресою, який зазначений у додатку), згідно вимог «Інкотермс-2000», за виключення застережень, прямо передбачених цим договором (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору товар вважається прийнятим за кількістю та якістю з моменту передачі товару Покупцю (його уповноваженому представнику) відповідно з «Інструкцією про порядок прийму продукції виробничо-технічного призначення товарів народного користування за якістю», узгоджений постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 24.04.1966 року №П-7 та з «Інструкцією про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення товарів народного призначення за кількістю», узгодженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатків до договору (а.с. 43-51), видаткових накладних (а.с. 52-56), податкових накладних (а.с. 57-63), платіжних доручень (а.с. 64-66), оборотно-сальдової відомості (а.с. 67); реєстру податкових накладних (а.с. 68), інвентарної картки (а.с. 69).

При цьому суд першої інстанції зазначив, що подальше використання товару підтверджується копіями: відомостей витрат кормів на відгодовування великої рогатої худоби (а.с. 81-88), актів виготовлення комбікормів (а.с. 89-116), станами тваринництва за 2012 рік (а.с. 117-124).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладеного Позивачем з ПП «Приват Агро» договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Крім іншого, Чернігівський окружний адміністративний суд наголосив на тому, що посилання в акті перевірки акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро», а також певні несуттєві недоліки при оформленні первинних документів як на підстави для висновку про безпідставність формування Позивачем даних податкового обліку, є необґрунтованим з огляду на підтвердження первинними документами факту реальності здійснення господарських операцій.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ПП «Приват Агро», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані Позивачем копії видаткових накладних (а.с. 52-56) не містять відомостей, які б могли дати змогу ідентифікувати посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку ТОВ «Агрікор Холдинг», а також інформації щодо місця складання первинної документації.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що наявна у матеріалах справи копія договору від 06.03.2009 року (а.с. 72-73) купівлі продажу нежитлової будівлі - будівлі зерносховища за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький районі, с. Сергіївна, вул. Ярошівська, 52, свідчать про здійснення транспортування отриманого від ПП «Приват Агро» товару, оскільки матеріали справи жодним чином не підтверджують рух такого товару зі складу Продавця до складу Покупця, з огляду на відсутність, по-перше, у додатках до Договору адреси поставки, як то прямо передбачено п. 3.1 Договору, по-друге, складених у встановленому законом порядку актів прийому-передачі (п. 1.2 Договору), по-третє, товарно-транспортних накладних та маршрутних листів.

Крім іншого, як було встановлено раніше, пунктом 4.2 Договору сторонами було передбачено нормативні акти, якими врегульовувалася процедура прийняття товару.

Так, відповідно до затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (далі - Інструкція №П-7) приймання продукції здійснюється уповноваженим на це представником (п. 13). Приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також згідно супроводжуючої документації, що посвідчує якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо (п. 14).

Крім того, приписи п. 12 затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965 року №П-6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (далі - Інструкція №П-6) визначають, що приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, описи, пакувальні ярлики тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. У такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказуються документи, які відсутні.

Пунктом 23 Інструкції №П-7 та пунктом 21 Інструкції №П-6 передбачено, що представнику, уповноваженому для участі у прийманні продукції за кількістю, якістю і комплектністю видається належним чином оформлена і завірена печаткою підприємства разова довіреність за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару від імені ТОВ «Агрікор Холдінг» ветеринарному лікарю, а також складання інших документів, як того вимагали приписи Інструкції №П-7 та Інструкції №П-6, положення яких були визнані обов'язковими сторонами Договору. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази використання Позивачем у власній господарській діяльності начебто отриманого від ПП «Приват Агро» товару, оскільки ними не підтверджується виготовлення комбікорму з сировини, документально поставленої Позивачу його контрагентом за Договором.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Агрікор Холдинг», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, судова колегія погоджується з критичною оцінкою, даною судом першої інстанції посиланню податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента товару, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження Черкаського окружного адміністративного суду про наявність у ТОВ «Агрікор Холдинг» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ПП «Приват Агро».

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити повністю.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.