Постанова № 41582887, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 925/830/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 19.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 (повний текст підписано 01.08.2014)

у справі № 925/830/14 (суддя Довгань К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1

про стягнення 200 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 у справі №925/830/14 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 про стягнення 200 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 27.08.2014 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/830/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Гаврилюк О.М.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Разом з цим, представник позивача брав участь у судових засіданнях 17.09.2014, 22.10.2014, 12.11.2014, в яких надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 скасувати і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 укладено договір субпідряду №43-0813 (далі - договір).

За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався виконати та здати в установлений в графіку виконання робіт (додаток №3 до договору) позивачу роботи з вертикального планування, улаштування пальового поля та монолітних залізобетонних фундаментів на об'єкті будівництва «Підприємство з виробництва кормів за адресою вул. Залізнична 44 в м.Красногорівка, Маріїнського району Донецької області».

Як вбачається із тексту договору, з боку позивача його було підписано з протоколом розбіжностей. Направлений на адресу відповідача протокол розбіжностей останній не підписав та позивачу не повернув. Однак, після підписання тексту договору позивач платіжними дорученнями №4691 від 09.08.2013 та №227 від 04.09.2013 перерахував відповідачу 200 000,00 грн. з призначенням платежу «Аванс на будівельні роботи, м. Красногорівка, згідно договору №43-0813 від 08.08.2013».

Позивач, вважаючи договір не укладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, 14.01.2014 направив відповідачу вимогу про повернення коштів, сплачених як аванс по договору. Дана вимога була отримана відповідачем 24.01.2014. Однак відповідач добровільно кошти позивачу не повернув.

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 про стягнення 200 000,00 грн., як безпідставно сплачених коштів.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 про стягнення 200 000,00 грн. є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, матеріально-правову вимогу та обставини, якими підтверджується її правомірність. Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити наявність саме тих обставин, які є істотними для даної справи, виходячи з заявлених позовних вимог, їх правового характеру.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»), на які покликався позивач, є складовою частиною Книги п'ятої Цивільного кодексу України «Зобов'язальне право».

Господарськими судами, враховуючи предмет та підстави поданого позову, що полягають у зверненні позивача як стороною за договором до відповідача - контрагента за договором з вимогою про повернення безпідставно одержаних коштів, вірно визначено, що спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, таким чином їх регулювання має здійснюватися згідно з правилами регулювання зобов'язальних відносин, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Нормами статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання умов договору сторонами. Так, актами виконаних робіт за вересень 2013 року від 07.10.2013 (а.с. 130-147) та листом позивача №137 від 16.10.2013 (а.с. 184) підтверджується той факт, що відповідач приступив до виконання робіт.

Також, під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» платіжними дорученнями №4691 від 09.08.2013 та №227 від 04.09.2013 перераховано відповідачу 200 000,00 грн. з призначенням платежу «Аванс на будівельні роботи, м. Красногорівка, згідно договору №43-0813 від 08.08.2013».

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що договір є неукладеним.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. були сплачені позивачем відповідно до умов договору та прийняті в якості попередньої оплати підрядником субпідряднику.

При зверненні до суду із позовом про стягнення з ТОВ «Дніпро» 1 безпідставно набутих коштів в сумі 200 000,00 грн. ТОВ «Станіславська торгова компанія» керується нормами статті 1212 ЦК України.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Безпідставність набуття або збереження майна відповідно до ст. 1212 ЦК України полягає в тому, що його придбання відбувається за рахунок іншої особи за відсутності правової підстави для набуття або збереження майна.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами було укладено договір субпідряду, а кошти, які ТОВ «Станівславська торгова компанія» просить стягнути з ТОВ «Дніпро» 1, отримано останнім як попередня оплата за будівельні роботи відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочину недійсним або його розірвання не надано, Київської апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 02.10.2013 №6-88цс13, від 17.06.2014 у справі №13/096-12.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 30.07.2014.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 у справі №925/830/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2014 у справі №925/830/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, офіс 19, код ЄДРПОУ 32873692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» 1 (20000, Черкаська область, Христинівський район, м. Христинівка, вул. Калініна, 37-а, код ЄДРПОУ 24418721) 2000,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

5. Справу №925/830/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

О.М. Гаврилюк