Рішення № 41582819, 25.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа № 914/4004/14

За позовом: Фабрики фарб і лаків АТ «Снєжка», м. Любзіна, Республіка Польща

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка Україна», м. Яворів Яворівського району Львівської області

про: стягнення 435 664, 85 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви становить 6870 434,69 грн. заборгованості за Договором про відступлення права вимоги від 18 травня 2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Чорненький В.І. (довіреність від 07.10.2014 року)

від відповідача: Лісний В.Д. (довіреність від 30.01.2014 року)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 25.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фабрики фарб і лаків АТ «Снєжка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка Україна» про стягнення 435 664, 85 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви становить 6870 434,69 грн. заборгованості за Договором про відступлення права вимоги від 18 травня 2011 року.

Ухвалою суду від 13.11.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.11.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору про відступлення права вимоги від 18 травня 2011 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2014 року подав через канцелярію суду клопотання (вх.№51085/14 від 25.11.2014 року) про долучення до матеріалів справи документів, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, визнав позовні вимоги в усному порядку.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана» (Цедент), Фабрикою фарб і лаків АТ «Снєжка» (Цесіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» (Боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги (Договір).

Згідно з п.1. Договору цей Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за Договорами відчуження транспортних засобів від 18.05.2011 року, Договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 18.05.2011 року реєстраційні №618, 619 та Договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18.05.2011 року реєстраційні № 619, 620 між Цедентом та Боржником.

У відповідності до п.2. Договору за цим Договором до Цесіонарія за згодою Боржника переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання його обов'язків за договорами, визначеними 2 п. 1 цього Договору, а саме сплати грошових коштів у сумі 435664,85 доларів США (чотириста тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири долари вісімдесят п'ять центів), що на момент підписання цього Договору становить 3475952,00 (три мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні за курсом Національного банку України.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги від 18.05.2001 року, позивач просить суд стягнути з нього на свою користь 435664,85 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 11.11.2014 (дату подання позову) становить 6 870 434,69 грн. (шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні 69 коп.).

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судами України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 9 Договору про відступлення права вимоги від 18 травня 2011 року передбачено, що всі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується, в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підставі укладеного між сторонами Договору про відступлення права вимоги від 18 травня 2011 року до Фабрики фарб і лаків АТ «Снєжка» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка Україна» належного та реального виконання його обов'язків за договорами, визначеними 2 п. 1 Договору, а саме сплати грошових коштів у сумі 435664,85 доларів США (чотириста тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири долари вісімдесят п'ять центів), що на момент підписання цього Договору становить 3475952,00 (три мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні за курсом Національного банку України

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Пунктом 8.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 435664,85 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 11.11.2014 (дату подання позову) становить 6 870 434,69 грн. (шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні 69 коп.) є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Перевіривши вимоги позивача та визнання відповідачем вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси згідно приписів статті 22 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 73080,00 грн. слід покласти на відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка Україна» (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Привокзальна, 1а; код ЄДРПОУ 30648854) на користь стягувача - Фабрики фарб і лаків АТ «Снєжка» (39102, Республіка Польща, м. Любзіна, 34а, внесений державний судовий реєстр районного суду в Жешові - ХІІ Господарський відділ ДСР №60537; ідентифікаційний номер REGON 690 527 477) 435664,85 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 11.11.2014 (дату подання позову) становить 6 870 434,69 грн. (шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні 69 коп.) та 73080,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.11.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А