Рішення № 41582736, 27.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.14р. Справа № 904/7667/14

За позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Кривий Ріг

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИВБАСАСФАЛЬТ", с. Мар'янівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення 54 648,09 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Бершадська Т.О. доручення від 10.02.14;

від відповідача: Ковш Д.В. доручення № 26/08/2014 від 26.08.14.

СУТЬ СПОРУ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРИВОРІЗЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИВБАСАСФАЛЬТ" про стягнення 181 485,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором субпідряду № 140/05 від 04.05.11.

Під час судового розгляду справи, позивач, заявою від 19.11.14, зменшив позовні вимоги. Згідно цієї заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 15 523,00 грн., 8 169,42 грн. - пені, 30 955,67 грн. - інфляційних втрат.

Представник позивача з'явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представник відповідача з'явився, проти нарахування штрафних санкцій заперечує, надав додаткові пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 19.11.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (субпідрядник) та ТОВ "АСФАЛЬТ ЛТД" правонаступником якого є ТОВ "КРИВБАСАСФАЛЬТ" (генпідрядник, відповідач) укладений договір субпідряду № 140/05 від 04.05.11. (Договір).

Відповідно до умов Договору, субпідрядник на умовах цього договору зобов'язується на свій ризик, власними силами й засобами, виконати та здати генпідряднику в установленій та зазначеній у додатках строк закінчені будівельно- монтажні роботи, а саме роботи з монтажу металевих конструкцій і обладнання (роботи) на об'єкті "Реконструкція заводу по глибокій переробці сої зі збільшенням потужності до 500т/добу", що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, с. Нове, вул. Ливарна,10 (об'єкт), а генпідрядник зобов'язується на умовах передбачених цим договором, прийняти від субпідрядника якісно виконані роботи та здійснити їх оплату (п.1.1).Перелік об'єктів, на яких виконуються роботи субпідрядником: Реконструкція заводу по глибокій переробці сої зі збільшенням потужності до 500 т/добу"- Головний виробничий корпус-підготовче відділення №2(креслення 61208-5.3-КМ,6208-53.3-КМ,61208-5.3.5-КМ,61208-5.3.6-КМ,61208-5.3ТХ)(п.1.2). Ціна договору-вартість робіт за даним договором складає 4 280 611,00 грн. з ПДВ. Визначення вартості робіт наведена у специфікації до даного договору(п.2.1). Цей договір набирає чинності здати його підписання. Цей договір укладено на строк, перебіг якого починається з дати, з якої договір набирає чинності і закінчується датою перебігу гарантійного строку робіт (п.п. 13.1,13.2).

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу виконання умов договору підряду. Ці правовідносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, главою 61 Цивільного кодексу України, главою 33 Господарського кодексу України, а також умовами договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Зокрема, позивач у березні 2012 року виконав роботи на загальну суму 175 612,00 грн., у червні 2012 року виконав роботи на загальну суму 101 474,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 2-03 за березень 2012 (а.с. 45) та № 20-06 за червень 2012 (а.с. 49), рахунками на їх оплату, довідками про вартість виконаних робіт та витрати, специфікаціями вартості робіт (а.с. 39-57).

Згідно п. п. 31-3.1.3 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником на підставі рахунків виставлених субпідрядником, а також актів виконаних робіт (формаКБ-2в) та довідки (формаКБ-3), шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок субпідрядника, наступним чином: генпідрядник здійснює попередню оплату, в узгодженому розмірі, на закупівлю металопрокату, яка складає - 2 194 694,00 грн. на протязі 10 банківських днів після підписання сторонами цього договору та отримання рахунків від субпідрядника. Субпідрядник надає генпідряднику не пізніше третього числа місяця подальшого за звітним акти виконаних робіт на розгляд і підписання. Надалі генпідрядник проводить щомісячно платежі субпідряднику за виконані роботи на підставі наданих актів виконаних робіт протягом 5 банківських днів після їх підписання і отримання рахунку від субпідрядника. Остаточний рахунок проводиться після виконання всіх робіт.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що: акт виконаних робіт № 2-03 за березень 2012, складено 30.03.2012, рахунок за цим актом було передано відповідачу у цей же день; акт виконаних робіт № 20-06 за червень 2012, складено 29.06.2012, рахунок за цим актом було передано відповідачу у цей же день.

Відповідач в судовому засіданні заперечив факт підписання актів та отримання ним рахунків у дні вказані позивачем.

В актах виконаних робіт не зазначено дати їх складання. Копії рахунків, які містяться в матеріалах справи, не містять інформації про їх вручення відповідачу. Позивачем не надано інших доказів вручення рахунків відповідачу. Однак, з матеріалів справи вбачається, що 30.03.2012 позивачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за актом № 2-03 за березень 2012 на суму 8 780,60 грн., та 29.06.2012 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за актом № 20-06 за червень 2012 на суму 7 257,65 грн. Відповідач в судовому засіданні визнав правильність та правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, слід вважати, що на дату зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт вже настав.

Отже, строк виконання зобов'язань:

по оплаті вартості виконаних робіт за актом № 2-03 за березень 2012 - настав 30.03.2012 і відповідач повинен був його виконати протягом п'яти робочих днів (з 30.03.12 по 05.04.12);

по оплаті вартості виконаних робіт за актом № 20-06 за червень 2012 - настав 29.06.2012 і відповідач повинен був його виконати протягом п'яти робочих днів (з 29.07.2012 по 05.07.12).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідач порушив вимоги чинного законодавства України і договору, і не оплатив своєчасно вартість виконаних робіт.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, п. 11.5 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати суми залишку за виконані роботи та прийняті генпідрядником, останній сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1%, але не більше облікової ставки Нацбанку України від суми заборгованості перед субпідрядником за виконані та прийняті субпідрядні роботи за кожен день прострочення.

У зв'язку із порушенням строків виконання грошового зобов'язання:

за актом № 2-03 за березень 2012, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за період прострочки з 04.04.12 по 16.09.14 (549 днів) в сумі 3 302,99 грн.,

за актом № 20-06 за червень 2012 позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за період прострочки з 05.07.12 по 21.10.14 (366 дні) в сумі 4 866,43 грн.

Однак відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно. Так, прострочка за актом № 2-03 - настала 06.04.2012, а за актом № 20-06 - 06.07.2012. Крім того, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже нарахування пені за актом № 2-03 припиняється через 183 дні, тобто - 05.10.2012, а за актом № 20-06 - 04.01.2013.

Згідно п.1.12 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 17.12.2013, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, судом самостійно визначено суму пені яка підлягає стягненню:

за актом № 2-03 за березень 2012, за період прострочки з 06.04.12 по 06.10.2012, в сумі 2 366,22 грн.,

за актом № 20-06 за червень 2012, за період прострочки з 06.07.12 по 05.01.13, в сумі 3 533,22 грн.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не подавалась заява про застосування строків позовної давності. Крім того, після настання строку виконання зобов'язань відповідачем вчинялись дії, що свідчили про визнання ним свого боргу (оплата суми основного боргу). Тому, відповідно до п. 1 ст. 264 та п. 3 ст. 267 ЦК України, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних:

за актом 2-03, за період прострочення з 04.04.12 по 16.09.14, в сумі 5 965,79 грн.;

за актом 20-06, за період прострочення з 05.07.12 по 21.10.14, в сумі 9 557,21 грн.

Однак відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно. Так, прострочка за актом № 2-03 - настала 06.04.2012, а за актом № 20-06 - 06.07.2012. Згідно п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ N 14 від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Роботи за актом № 2-03 повністю оплачені 16.09.2014, а роботи за актом № 20-06 - 21.10.2014. Тому, нараховувати 3 % річних слід наступним чином:

за актом № 2-03 - з 06.04.2012 по 15.09.2014;

за актом № 20-06 - з 06.04.2012 по 20.10.2014.

Таким чином, судом самостійно визначено суму 3 % яка підлягає стягненню:

за актом № 2-03 - в сумі 3865,29 грн.,

за актом № 20-06 - в сумі 6 379,35 грн.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення суми богу з урахуванням індексу інфляції:

за актом № 2-03 за періоди прострочення з 04.04.12 по 16.09.14 за 821 день в сумі 12 141,28 грн.;

за актом № 20-06, за періоди прострочення з 05.07.12 по 21.10.14 за 749 днів в сумі 18 864,39 грн.

Однак відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно. Так, згідно п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ N 14 від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, інфляційні нарахування слід здійснювати наступним чином:

за актом № 2-03 - з травня 2012 по вересень 2014;

за актом № 20-06 - з серпня 2012 по жовтень 2014;

Таким чином, судом самостійно визначено суму інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню:

за актом № 2-03 - в сумі 6393,66 грн.;

за актом № 20-06 - в сумі 17 120,06 грн.

Заперечення відповідача щодо неможливості одночасного застосування пеня, 3% річних та інфляційних нарахувань не можуть бути взяті до уваги судом з наступного.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно п. 1.15 постанови пленуму N 14 від 17.12.2013, необхідно мати на увазі, що правова природа пені, згаданих нарахувань та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу, пені, згаданих нарахувань та процентів річних не суперечить законодавству України, оскільки інфляційні нарахування, 3 % річних та пеня є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором. Крім того, слід зауважити, що боржник, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити інфляційні нарахування та 3 % річних незалежного від того, чи зазначено про це в договорі, оскільки таке зобов'язання виникає в силу закону (прямо встановлено ст. 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРИВБАСАСФАЛЬТ" (Дніпропетровська область Криворізький район, с.Мар'янівка, вул. Пісочна,18, код 3131368) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (5005 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська,33, код 31123365) 5 919,02 грн. - пені, 10 229,21 грн. - 3% річних, 23 513,72 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 1 325,98 грн.

В решті позову ВІДМОВИТИ.

Повернути ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "КРИВОРІЗЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (5005 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська,33, код 31123365) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 1 803,00 грн., перерахований на підставі платіжного доручення № 51 від 29.07.14, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 24.11.14.

Суддя М.О.Ніколенко