Рішення № 41582711, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19190/14 20.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" до Фізичної особи-підприємця Арзамасцевої Анастасії Вікторівни про стягнення 141 855,08 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Биструхін А.Г. (директор)від відповідача Авраменко С.В. (дов. б/н від 21.10.2014 року) Муравський С.В. (дов. б/н від 13.09.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Фізичної особи-підприємця Арзамасцевої Анастасії Вікторівни (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 141 855,08 грн., в тому числі 128 936,14 грн. основного боргу, 6 446,81 грн. штрафу, 6 472,14 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за Договором оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/19190/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

21.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 12.09.2014 року.

21.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву. У поданих запереченнях представник відповідача зазначив, що позивачем не підтверджено право на отримання будь-яких коштів за укладеним між ними Договором оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року, оскільки позивачем не підтверджено право на укладення спірного договору та його дійсність на час виникнення спірних правовідносин. Відповідач зазначає, що позивач не зробив жодних намагань вирішити спір шляхом переговорів між представниками сторін, чим порушив умови договору та права відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що спірний договір припинив свою дію, оскільки на адресу позивача факсом направлений лист в якому повідомлялося про закриття магазину та призупинення дії Договору оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року з 01 лютого 2014 року.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.09.2014 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом задоволено заявлене клопотання.

Відповідно д статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.2014 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

20.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 20.11.2014 року представники відповідача проти позову заперечили, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг", як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Арзамасцевою Анастасією Вікторівною, як орендарем укладено Договір оренди № У/32/Р (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме - квартиру площею 89,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 10, кв. 10 та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення, що орендується належить орендодавцеві на праві користування на підставі договору оренди № В/01/У від 30.12.2010 року (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 1.3. Договору приміщення, що орендується належить власнику - Ясинській Тетяні на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко Л.А. 05 09.2003 року за реєстровим № 1839.

Відповідно до пункту 2.1. Договору приміщення, що орендується передається орендареві для здійснення представницької діяльності.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що приміщення що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом трьох днів з моменту підписання договору. Передача приміщення в оренду здійснюється уповноваженими особами сторін за Актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, строк оренди з 01.02.2012 року до 31.01.2015 року.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, орендар оплачує орендодавцю щомісячну орендну плату в гривнях в розмірі, еквівалентному 1 704 доларів США 85 центів, що на момент укладення договору складає 13 604,70 грн., в тому числі ПДВ 2 267,45 грн.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується в безготівковій формі орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця, за офіційним курсом НБУ на день оплати, але не меншому ніж на дату укладення договору.

Орендар, окрім щомісячної орендної плати, щомісячно компенсує орендодавцеві фактичні видатки останнього на комунальні послуги, послуги зв'язку, опалення, воду (гарячу та холодну) та інші спожиті орендарем послуги відповідно рахунків, які виставляться орендодавцеві організаціями, що надають такі послуги. Орендодавець надає рахунки по компенсації своїх витрат на вказані вище послуги орендарю, який зобов'язаний оплатити їх протягом 3-х банківських днів з дня надання таких рахунків. Видатки орендодавця та послуги електрозабезпечення відшкодовуються шляхом попередньої оплати згідно заявленої потужності за наступний місяць на підставі рахунку, що виставляється орендодавцем. Рахунок, наданий орендодавцем має бути оплачений орендарем до 15 числа місяця, в якому його було виставлено (пункт 5.4. Договору).

За Актом приймання - передачі приміщення від 01.02.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування нерухоме майно згідно умов Договору.

Позивач зазначає, що починаючи з 01.02.2014 року відповідачем не було здійснено жодного орендного платежу. Станом на 18.08.2014 року заборгованість по орендній платі відповідача становить 128 936,14 грн. Також, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивачем нараховано 6 446,81 грн. штрафу, 6 472,14 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено право на отримання будь-яких коштів за укладеним між ними Договором оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року, оскільки позивачем не підтверджено право на укладення спірного договору та його дійсність на час виникнення спірних правовідносин. Відповідач зазначає, що позивач не зробив жодних намагань вирішити спір шляхом переговорів між представниками сторін, чим порушив умови договору та права відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що спірний договір припинив свою дію, оскільки на адресу позивача факсом направлений лист в якому повідомлялося про закриття магазину та призупинення дії Договору оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року з 01 лютого 2014 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами Договір оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року є договором піднайму.

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 5. статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі в користування приміщення виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату орендної плати не здійснив.

Посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено право на отримання будь-яких коштів за укладеним між ними Договором оренди № У/32/Р від 01.02.2012 року, оскільки позивачем не підтверджено право на укладення спірного договору та його дійсність на час виникнення спірних правовідносин спростовується наступним.

30.12.2010 року між громадянкою США Ясинською Тетяною, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг", як орендарем укладено Договір оренди № В/01/У, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове оплатне користування нерухоме майно, а саме - квартиру площею 89,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 10, кв. 10 та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 4.2. Договору оренди № В/01/У від 30.12.2010 року строк оренди з 30.12.2010 року по 31.12.2012 року. В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди, відповідно до яких строк оренди продовжено до 31.12.2014 року.

За Актом приймання - передачі приміщення від 30.12.2010 року громадянка США Ясинська Тетяна передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" прийняло у тимчасове оплатне користування нерухоме майно а саме - квартиру площею 89,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 10, кв. 10.

Листом від 23.01.2012 року громадянка США Ясинська Тетяна надала згоду про передачу в оренду Фізичній особі-підприємцю Арзамасцевій Анастасії Вікторівни приміщення площею 89,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 10, кв. 10.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору з огляду на наступне.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року, вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що спірний Договір припинив свою дію з 01.02.2014 року, враховуючи наступне.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В свою чергу, суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів, що між сторонами було підписано акт приймання - передачі на повернення приміщення площею 89,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 10, кв. 10.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 128 936,14 грн. заборгованості по виплаті орендної плати підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 6 446,81 грн. штрафу, 6 472,14 грн. пені.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених Договором 1 та Договором 2 є порушенням зобов'язання, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, передбачених пунктами 5.1.,5.3., 5.4. Договору, строком 10 календарних днів і більше, орендар сплачує штраф у розмірі 5 % від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання , а також неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу та пені, який наданий в додатках до позовної заяви, тому вимоги про стягнення 6 446,81 грн. штрафу, 6 472,14 грн. пені підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Фізичної особи-підприємця Арзамасцевої Анастасії Вікторівни в частині стягнення 128 936,14 грн. основного боргу, 6 446,81 грн. штрафу, 6 472,14 грн. пені, позовні вимоги визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Арзамасцевої Анастасії Вікторівни (02206, м. Київ, вул. Малишка, буд. 21-А, кв. 133, ідентифікаційний код 3129008047) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інвестиційний холдінг" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 6, літера «А», ідентифікаційний код 36336201) 128 936 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 14 коп. основного боргу, 6 446 (шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 81 коп. штрафу, 6 472 (шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн.14 коп. пені, 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 10 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк