Постанова № 41582175, 25.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 93060/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі за позовом Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003362300/27132 від 27.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 185 828,75 грн., з яких: 148 663,00 грн. - основний платіж, 37 165,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року позов задоволено повністю. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0003362300/27132 від 27 жовтня 2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем укладено договір купівлі-продажу з ПП «Колон-сервіс», згідно якого постачальником передано у власність ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65» будівельні матеріали та паливно-мастильні матеріали на загальну суму 891 976,13 грн. Реальність здійснення господарських операцій ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65» з його контрагентом - ПП «Колон-сервіс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, складеними відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р., довіреностями.

Суд першої інстанції вказує на те, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та, відповідно, набуття права власності на нього, що спростовує доводи відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про фіктивність чи нікчемність вказаних операцій.

Крім того, отримані будівельні матеріали та ПММ позивачем від ПП «Колон-сервіс» в подальшому використовувались для виконання робіт на замовлення третіх осіб, що підтверджується зібраними у справі доказами, та жодним чином не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірність формування податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ВАТ «ШРБУ №65» отримувало від ПП «Колон-сервіс» будматеріали (щебінь, бітум, будматеріали, цемент). ВАТ «ШРБУ №65» за відповідні періоди віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних. Згідно письмового пояснення від 05.10.11 року №307 посадових осіб ВАТ «ШРБУ №65» щодо взаєморозрахунків з ПП «Колон-сервіс» договір укладено головою правління відповідно до обов'язків. У ВАТ «ШРБУ №65» відсутні сертифікати відповідності товарів, товарно-транспортні накладні на транспортування товару, що підтверджує неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ПП «Колон-сервіс» вищевказаних ТМЦ.

Таким чином, апелянт вважає, що господарські операції, які відображені ВАТ «ШРБУ №65» в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 09.04.1997 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 11.08.1997 року.

У період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відповідно до наказу від 23.09.2011р. №969 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість у фінансово- господарських взаємовідносинах з ПП «Колон-сервіс» за період з 01.09.2009 року по 01.09.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.10.2011 р. № 2664/288/23-118/03448630, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п.7.4.4., 7.4.5. п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 663 грн.. в т.ч. за вересень 2009 р. на 75 767,00 грн., за жовтень 2009 р. на 21 179,00 грн., за листопад 2009 р. на 18062,00 грн., за грудень 2009 р. на 21586,00 грн., за березень 2010 р. на 12069,00 грн.

На підставі акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0003362300/27132 від 27.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 185 828,75 грн., з яких: 148 663,00 грн. - основний платіж, 37 165,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги № 30635/10/25-005/2502 від 21.11.2011 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скарга без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 8232/6/10-2115 від 23.12.2011 року ДПА України також відмовила у задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Встановлено, що між ВАТ «ШРБУ № 65» та ПП «Колон-сервіс» укладено договір купівлі продажу від 21.08.2009 р., на підставі якого у вересні 2009 р.-березні 2010 року ПП «Колон-сервіс» передано у власність ВАТ «ШРБУ № 65» будівельні матеріали та паливно-мастильні матеріали на загальну суму 891 976,13 грн. (в т.ч. ПДВ 148 663.00 грн.).

Реальність здійснення господарських операцій ВАТ «ШРБУ № 65» з його контрагентом - ПП «Колон-сервіс» стверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема видатковими накладними № РН-3/9 від 01.09.2009 року, № РН-3/10 від 01.09.2009 року, № РН-5/2 від 02.09.2009 року, № РН-5/4 від 03.09.2009 року, № РН-8/3 від 09.09.2009 року, № РН-6/2 від 04.09.2009 року, № РН-28 від 30.09.2009 року, № РН-29 від 30.09.2009 року, № РН-14/1 від 01.10.2009 року, № РН-41/3 від 02.10.2009 року, № РН-67/2 від 06.10.2009 року, № РН-80 від 07.10.2009 року, № РН-107/3 від 09.10.2009 року, № РН-108/2 від 10.10.2009 року, № РН-356 від 30.10.2009 року, № РН-357 від 30.10.2009 року, № РН-453 від 02.11.2009 року, № РН-454 від 03.11.2009 року, № РН-455 від 03.11.2009 року, № РН-456 від 04.11.2009 року, № РН-457 від 05.11.2009 року, № РН-776/1 від 01.12.2009 року, № РН-776/2 від 01.12.2009 року, № РН-776/3 від 01.12.2009 року, № РН-776/4 від 01.12.2009 року, РН-776/5 від 01.12.2009 року, № РН-777/1 від 01.12.2009 року, № РН-550 від 10.02.2010 року, № РН-937 від 04.03.2010 року, № РН-967 від 09.03.2010 року, № РН-986 від 10.03.2010 року, № РН-1030 від 12.03.2010 року.

Крім того встановлено, що підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ ВАТ «ШРБУ № 65» представлено податкові накладні: № 309, 3010 від 01.09.2009 р.; № 502 від 02.09.2009 р.; № 504 від 03.09.2009 р.; № 602 від 04.09.2009 р., № 803 від 09.09.2009 р.; № 28, 29 від 30.09.2009 р.; № 14/1 від 01.10.2009 р.; № 41/3 від 02.10.2009 р.; № 67/2 від 06.10.2009 р.; № 80 від 07.10.2009 р.; № 107/3 від 09.10.2009 р.; № 108/2 від 10.10.2009 р.; № 356, 357 від 30.10.2009 р.; № 453 від 02.11.2009 р.; № 454, 455 від 03.11.2009 р.; № 456 від 04.11.2009 р.; № 457 від 05.11.2009 р.; № 776/1, 776/2, 776/3, 776/4, 776/5, 777/1 від 01.12.2009 р.; № 550 від 10.02.2010 р.; № 937 від 04.03.2010 р.; № 967 від 09.03.2010 р.; № 986 від 10.03.2010 р.; № 1030 від 12.0.3.2010 р.

Представлені позивачем видаткові та податкові накладні є належними доказами факту здійснення продажу будівельних матеріалів і ПММ та тими первинними бухгалтерськими документами, па підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Всі первинні бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені у відповідності до вимог закону.

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку суду апеляційної інстанції, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням ТМЦ у ПП «Колон-сервіс», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами. Позивач підтвердив факти реальної поставки товару контрагентом та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням товару, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу. Позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій з фактичним перебуванням контрагентів за місцем реєстрації, з фактичною сплатою постачальниками ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Що стосується висновків апелянта щодо недійсності та нікчемності правочинів, укладених між ВАТ «ШРБУ № 65» з його контрагентом - та ПП «Колон-сервіс» суд апеляційної інстанції зазначає:

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем таких доказів надано не було.

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апеляційний суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а тому відсутні порушення п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вирішено всіх позовних вимог позивача, а саме не вирішено вимогу щодо скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача №0003362300/27132 від 27.10.2011 року, яка є підставною та підлягає задоволеню.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, п. 2 ч.1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі №2а-221/12/1370 змінити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0003362300/27132 від 27 жовтня 2011 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.11.2014 року.