Постанова № 41582098, 24.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 5/192/06Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сидоренка М.В.,

суддів Аленіна О.Ю., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Галузінському Н.О.

за участю представників сторін:

від АТВТ "Фірма "АУРА" - Єрмаков А.М.

від ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - не з'явився

від ТОВ "Кіфа" - не з'явився

від Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - не з'явився

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - не з'явився

від Заводського районного центру зайнятості - не з'явився

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - не з'явився

від ОСОБА_4 - не з'явився

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - не з'явився

від ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - не з'явився

від ЗАТ "Бавовнопрядильна фабрика" - не з'явився

від Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області Державної податкової служби - не з'явився

від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв - не з'явився

від Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - не з'явився

від арбітражного керуючого Тимофєєвої Тетяни Петрівни - не з'явився

від керуючого санацією Лєдовської О.В. - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "АУРА"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 р.

у справі № 5/192/06

боржник: акціонерне товариство відкритого типу "Фірма "АУРА"

кредитори:

1. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України",

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Кіфа",

3. Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва,

4. фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

5. Заводський районний центр зайнятості,

6. фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

7. ОСОБА_4,

8. фізична особа-підприємець ОСОБА_5,

9. товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції",

10. закрите акціонерне товариство "Бавовнопрядильна фабрика",

11. Державна податкова інспекція у Березанському районі Миколаївської області Державної податкової служби

12. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв,

13. Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

розпорядник майна: арбітражний керуючий Тимофєєва Тетяна Петрівна

керуючий санацією: голова правління боржника Лєдовська О.В.

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 р. (суддя Адаховска В.С.) відмовлено у задоволенні клопотання акціонерного товариства відкритого типу "Фірма "АУРА" (далі також - АТВТ „Фірма „АУРА", Товариство, Боржник, Скаржник) за вих. № 5/192/06-9/2 від 05.12.2013 р. про залишення без розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" (далі також - ТОВ „ФК „Приватні інвестиції", Компанія) про визнання кредиторських вимог; визнано кредиторські вимоги ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" до АТВТ „Фірма „АУРА" частково в сумі 1 983 342,14 грн., які забезпечені заставою майна Боржника, з включенням їх до першої черги реєстру вимог кредиторів останнього окремо, як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника; зобов'язано розпорядника майна Товариства - арбітражного керуючого Тимофєєву Тетяну Петрівну внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів АТВТ „Фірма „АУРА"; в іншій частині кредиторські вимоги Компанії до Товариства відхилено.

Ухвала мотивована обґрунтованістю кредиторських вимог ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" щодо сум основної заборгованості за кредитами та заборгованості за відсотками станом на 15.05.2006 р. У задоволенні кредиторських вимог щодо визнання сум нарахованої пені відмовлено через те, що, згідно витягу з Додатку № 1 до договору застави майнових прав від 29.11.2011 р. „Перелік Заборгованостей, відповідно до договору факторингу шляхом продажу", а також витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1 від 29.11.2011 р. („База даних"), права вимоги до АТВТ „Фірма „АУРА" сум нарахованої пені за кредитними договорами від 03.12.2004 р. № 62-2004 та № 63-2004 від ПАТ „Кредобанк" (далі також - Банк) до ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" не передавались.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, АТВТ „Фірма „АУРА" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням наданих в подальшому уточнень, просить її (ухвалу) скасувати та припинити провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 25 та п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В обґрунтування апеляційною скарги АТВТ „Фірма „АУРА" посилається на те, що ПАТ „Кредобанк" було відмовлено у включенні його вимог до реєстру кредиторських вимог Боржника, при цьому стороною по справі вже було ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" (заміна відбулась 05.03.2013 р.), як правонаступник, відповідно до ст. 25 ГПК України, у зв'язку з чим Скаржник вважає відмову у задоволені вимог Банку обов'язковою для Компанії, так як спір стосовно заявлених вимог вже був розглянутий судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. представник Скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу, припинивши провадження у даній справі. Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника Скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення п. п. 1, 11 розділу Х „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство) та дату порушення провадження у справі про банкрутство АТВТ „Фірма „АУРА" ухвалою місцевого господарського суду 15.05.2006 р., в даному проваджені судовою колегією застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції, яка діяла станом до 19.01.2013 р.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 4-1 ч. 2 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2006 р. за заявою Боржника - АТВТ „Фірма „АУРА" порушено провадження у справі № 5/192/06 про його банкрутство в порядку ст. 53 Закону про банкрутство. Цією ж ухвалою введено процедуру санації та призначено керуючого санацією - голову правління Боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Тимофєєву Тетяну Петрівну.

06.06.2006 р. в газеті „Голос України" № 102 (3852) було опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство АТВТ „Фірма „АУРА".

У липні 2006 р. відкрите акціонерне товариство „Кредобанк" (далі також - ВАТ „Кредобанк") звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 2 552 956,52 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за кредитними договорами № 62-2004 від 02.12.2004 р. (далі також - Договір-1) та № 63-2004 від 02.12.2004 р. (далі також - Договір-2), укладеними між цими сторонами, та просило внести ВАТ „Кредобанк" до першої черги реєстру вимог кредиторів АТВТ „Фірма „АУРА", оскільки його вимоги забезпечені заставою майна Боржника, що підтверджується договорами іпотеки від 03.12.2004 р., від 18.03.2005 р. та договорами застави від 03.12.2004 р., від 14.01.2005 р. та від 20.12.2005 р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.07.2011 р. замінено кредитора ВАТ „Кредобанк" його правонаступником - ПАТ „Кредобанк" та затверджено складений розпорядником майна Тимофєєвою Т.П. реєстр вимог кредиторів Боржника на загальну суму 6 143 738,48 грн., до якого, зокрема, були включені вимоги Банку в сумі 399 587,70 грн. як такі, що забезпечені заставою майна Боржника (І черга). Інші вимоги Банку були залишені господарським судом без розгляду, так як суд дійшов висновку, що вони є поточними та можуть бути заявлені під час ліквідаційної процедури, якщо Боржника буде визнано банкрутом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р. вищевказану ухвалу від 07.07.2011 р. залишено без змін.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2011 р. згадані вище судові рішення в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Кредобанк" в розмірі 2 459 727,70 грн., які забезпечені заставою майна Боржника, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

29.05.2012 р. ПАТ „Кредобанк" звернулось до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просило визнати його кредиторські вимоги до АТВТ „Фірма „АУРА" у сумі 2 461 105,20 грн., з яких: заборгованість зі сплати кредиту за Договором-1 - 951 500 грн., зі сплати відсотків - 18 237,08 грн., пені по сплаті відсотків - 32 550,12 грн., пені по сплаті кредиту - 32 550,12 грн.; за Договором-2 заборгованість зі сплати кредиту - 1 410 000 грн., зі сплати відсотків - 27 025 грн., пені по сплаті відсотків - 1 163,62 грн., пені по сплаті кредиту - 20 496,44 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2013 р. кредиторські вимоги Банку визнані частково, в загальному розмірі 2 458 216,98 грн., з яких: заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004 р. - 951 500 грн., зі сплати відсотків - 18 237,08 грн., пені по сплаті відсотків - 244,72 грн., пені по сплаті кредиту - 32 550,12 грн.; заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р. - 1 410 000 грн., зі сплати відсотків - 27 025 грн., пені по сплаті відсотків - 1 163,62 грн., пені по сплаті кредиту - 20 496,44 грн. Також, іншою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2013 р. (в цьому ж судовому засіданні, що вбачається з протоколу судового засідання від 05.03.2013 р.) здійснено процесуальне правонаступництво, а саме: замінено кредитора у справі ПАТ „Кредобанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Приватні інвестиції". Дана ухвала не оскаржувалась, а отже, є чинною.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р. вищезазначену ухвалу від 05.03.2013 р. про часткове задоволення кредиторських вимог Банку скасовано; у визнанні грошових вимог ПАТ „Кредобанк" до АТВТ „Фірма „АУРА" у сумі 2 461 105,20 грн., які забезпечені заставою майна Боржника, - відмовлено; справу повернуто до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

08.10.2013 р. ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" звернулося до місцевого господарського суду з заявою (вих. № 747-748/і/2012 від 30.09.2013 р.) про визнання кредиторських вимог до Боржника в сумі 2 965 697,22 грн., яку прийнято до розгляду ухвалою суду від 21.10.2013 р.

Клопотанням від 12.06.2014 р. Компанія уточнила розмір заявлених кредиторських вимог та просила їх визнати в загальній сумі 2 037 797,32 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника, а саме:

- за Договором-1 - 579 112,26 грн., з яких: 528 080,34 грн. - сума заборгованості за кредитом з урахуванням проведених Боржником після 15.05.2006 р. погашень, 18 237,08 грн. - сума заборгованості за відсотками, 32 794,84 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках;

- за Договором-2 - 1 458 685,06 грн., з яких: 1 410 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками, 21 660,06 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках.

Також Компанія просила зобов'язати розпорядника майна включити зазначені вимоги в реєстр вимог кредиторів до першої черги, як вимоги забезпечені заставою майна Боржника.

Боржник звернувся до господарського суду Миколаївської області з клопотанням (вих. № 5/192/06-9/2 від 05.12.2013 р.), в якому просив суд залишити заяву ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" про визнання кредиторських вимог без розгляду, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 25 та п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв'язку з тим, що на розгляді даного господарського суду вже є заява ПАТ „Кредобанк" (правонаступником якого є ТОВ „ФК „Приватні інвестиції").

Розглянувши зазначене клопотання АТВТ „Фірма „АУРА", місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити, але при цьому суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість мотиву такої відмови, виходячи з наступного.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи, послався на те, що, як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2011 р. між ПАТ „Кредобанк" та ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, за умовами якого Банк продає та відступає новому кредитору (ТОВ „ФК „Приватні інвестиції"), а останній купує права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку № 1 до договору. Отже, вже на дату подання Банком клопотання про визнання його кредитором АТВТ „Фірма „АУРА" з грошовими вимогами до Боржника у сумі 2 461 105,20 грн. (29.05.2012 р.), його вимоги вже не були забезпечені заставою майна Боржника. Однак, місцевий господарський суд обставин щодо правового статусу заставного майна по договорам, що укладались у забезпечення виконання АТВТ „Фірма „АУРА" зобов'язань по вищезгаданим кредитним договорам, не з'ясував та дійшов помилкового висновку, що станом на 05.03.2013 р. ПАТ „Кредобанк" є заставним кредитором АТВТ „Фірма „АУРА", в той час як Банк вже фактично вибув з правовідносин і судом була здійснена його заміна на правонаступника. Враховуючи викладене, як вище згадувалось, суд апеляційної інстанції постановою від 13.08.2013 р. скасував ухвалу господарського суду Миколаївської області від 05.03.2013 р. та відмовив у визнанні вищевказаних грошових вимог Банку до Боржника саме з наведених вище підстав, тому що Банк вже не знаходиться у правовідносинах з Боржником. Таким чином, право вимоги до АТВТ „Фірма „АУРА" з 29.11.2011 р. перейшло від ПАТ „Кредобанк" до ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції", як правонаступника ПАТ "Кредобанк", саме яка і повинна була визнаватись кредитором у даній справі ухвалою господарського суду Миколаївської області 05.03.2013 р. У зв'язку з наведеними вище встановленими обставинами, ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" і звернулось до господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання саме його кредиторських вимог до АТВТ „Фірма „АУРА", які забезпечені заставою майна Боржника.

Частиною 2 статті 25 ГПК України передбачено, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання Боржника, зазначивши, що в провадженні господарського суду Миколаївської області вже не перебуває заява ПАТ „Кредобанк".

Між тим, апеляційна інстанція акцентує увагу, що Одеським апеляційним господарським судом було відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ „Кредобанк" саме через те, що станом на 05.03.2013 р. останній вже не був заставним кредитором АТВТ „Фірма „АУРА", оскільки на цей час вже було здійснено процесуальне правонаступництво - замінено Банк на Компанію, до якої й перейшли права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями, відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у додатку № 1 до договору, тому до неї також перейшло й право вимагати визнання грошових вимог, в тому числі за вищезгаданою заявою Банку, з внесенням змін чи уточнень до неї (заяви) у разі необхідності.

Відповідно до заяви ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" (з урахуванням клопотання б/н від 12.06.2014 р.) Компанія просила визнати його кредиторські вимоги в загальній сумі 2 037 797,32 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна Боржника, а саме:

- за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004 р. - 579 112,26 грн., з яких 528 080,34 грн. - сума заборгованості за кредитом з урахуванням проведених Боржником після 15.05.2006 р. погашень, 18 237,08 грн. - сума заборгованості за відсотками, 32 794,84 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках;

- за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р. - 1 458 685,06 грн., з яких 1 410 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками, 21 660,06 грн. - сума нарахованої пені по кредиту та відсотках.

Заявлені вимоги підтверджуються наступними доказами, які містяться в матеріалах справи.

02.12.2004 р. між АТ „Кредит Банк (Україна)", яке з 23.12.2005 р. змінило назву на ВАТ „Кредобанк" та правонаступником якого, як вище зазначалось, в подальшому стало ПАТ „Кредобанк") та АТВТ „Фірма „АУРА" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 62-2004.

Згідно з п. 1 Договору-1 (з наступними змінами та доповненнями) Банк надає Позичальнику кредит в сумі 939 400,00 грн. терміном до 02.09.2007 р. зі сплатою 18 % річних.

Відповідно до п. 2.1. Договору-1 виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору забезпечується іпотекою та заставою.

В подальшому, 10.01.2005 р., 14.10.2005 р., 30.11.2005 р., 20.12.2005 р. та 30.05.2007 р., між названими вище сторонами укладено додаткові угоди до Договору-1.

02.12.2004 р. між АТ „Кредит Банк (Україна)" та АТВТ „Фірма „АУРА" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 63-2004.

У відповідності до п. 1 Договору-2 (з наступними змінами та доповненнями) Банк надає Позичальнику терміновий кредит в сумі 1 420 000,00 грн. терміном до 30.11.2007 р. зі сплатою 23 % річних.

Згідно п. 2.1. Договору-2 виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору забезпечується іпотекою та заставою.

30.11.2005 р. між вказаними вище сторонами укладено додаткову угоду до Договору-2.

У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника по вищезазначеним кредитним договорам між названими сторонами укладено наступні договори:

- договір іпотеки від 03.12.2004 р. (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 р. та № 2 від 04.06.2007 р.), предметом якого є нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться в м. Миколаєві, вул. Севастопольська, 136, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 2 272 835,00 грн.;

- договір застави від 03.12.2004 р. (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 р. та № 2 від 04.06.2007 р.), предметом якого є майно (обладнання), вказане в додатку до цього договору, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 478 000,00 грн.;

- договір застави від 14.01.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 р. та № 2 від 04.06.2007 р.), предметом якого є майно (обладнання), вказане в додатку до цього договору, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 616 410,00 грн.;

- договір іпотеки від 18.03.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами № 1 від 30.11.2005 р. та № 2 від 04.06.2007 р.), предметом якого є нерухоме майно: нежитловий об'єкт, що знаходиться в м. Миколаєві, вул. Млинна, 21, заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 2 491 025,00 грн.;

- договір застави від 20.12.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором № 1 від 30.05.2007 р.), предметом якого є майно (обладнання), заставною вартістю, визначеною сторонами, в сумі 750 000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість заставного майна АТВТ „Фірма „АУРА" перед ПАТ „Кредобанк" склала 6 608 270,00 грн.

Банк свої зобов'язання за кредитними договорами № 62-2004 та № 63-2004 від 02.12.2004 р. виконав у повному обсязі, а Боржником умови кредитних договорів належним чином не виконано, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Зі змісту ст. 551 ЦК України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Як передбачено ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, та у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги, забезпечені заставою.

Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та правонаступництва.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Згідно положень п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 р. та ст. 512 ЦК України, якою визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, в тому числі й грошовому, законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2011 р. між ПАТ „Кредобанк" та ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" укладено договір факторингу (далі також - Договір), за умовами якого Банк продає та відступає Новому кредитору (ТОВ „ФК „Приватні інвестиції"), а Новий кредитор купує та приймає від Банку права вимоги, визначені у Додатку № 1 (п. 3.1 Договору).

Право вимоги означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення прав вимоги за цим договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок Банку акт прийому-передачі Портфеля Заборгованостей. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за Портфелем Заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набирає чинності з моменту підписання даного акту, який було підписано сторонами договору 14.12.2011 р. З даного акта вбачається, що відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 р. ПАТ „Кредобанк" передає Портфель Заборгованостей, а ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" приймає його, згідно Додатку № 1 до Договору.

Портфель Заборгованості означає сукупність невиконаних (несплачених) позичальниками грошових зобов'язань перед Банком, нарахованих відповідно до умов кредитних договорів і ще не сплачених на день підписання цього Договору, зокрема, пов'язаних із сумою основного боргу по кредиту, процентами, комісіями, штрафними санкціями тощо.

Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору застави майнових прав від 29.11.2011 р. „Перелік Заборгованостей, відповідно до Договору факторингу шляхом продажу", а також витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 29.11.2011 р. („База даних"), загальна заборгованість АТВТ „Фірма "АУРА" перед ПАТ „Кредобанк", яку останній передає ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" становить:

- за кредитним договором № 62-2004 - 580 732,09 грн., з яких: основна сума боргу - 528 080,06 грн., відсотки - 52 652,03 грн.;

- за кредитним договором № 63-2004 - 2 384 964,85 грн., з яких: основна сума боргу - 1 410 000,00 грн., відсотки - 974 964,85 грн.

Отже, загальна сума права вимоги до АТВТ „Фірма „АУРА", яку ПАТ „Кредобанк" передав ТОВ „ФК "Приватні інвестиції", склала 2 965 696,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що права вимоги до АТВТ „Фірма "АУРА" сум нарахованої пені за вказаними вище кредитними договорами від Банку до Компанії не передавались.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи між собою правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, зі змісту наведеної вище статті слідує, що при укладенні договору про заміну кредитора в зобов'язанні сторони в будь-якому разі повинні погодити умову про перелік документів, які засвідчують права, що передаються. Такі документи є доказами переходу прав нового кредитора в зобов'язанні та підтверджують правове становище останнього перед третіми особами.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" не має права вимоги сум нарахованої пені по кредитам та відсоткам за Договором-1 - у сумі 32 794,84 грн., за Договором-2 - у сумі 21 660,06 грн. (в загальній сумі - 54 454,90 грн.), у зв'язку з чим підставно відхилив заявлені вимоги в цій частині.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41310281 від 22.07.2013 р. стосовно майна АТВТ „Фірма „АУРА", 19.12.2011 р., 20.12.2011 р. та 26.12.2012 р. державним реєстратором вносились зміни до реєстру, а саме вилучено обтяжувача ПАТ „Кредобанк" за договорами застави від 03.12.2004 р., 14.01.2005 р. і 20.12.2005 р. та додатковим договором від 30.11.2005 р. до договору застави майнових прав від 10.12.2004 р. та додано нового обтяжувача - ТОВ „ФК „Приватні інвестиції".

Наведене підтверджується наданим представником Скаржника на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 29.10.2014 р. витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 45557559 від 07.11.2014 р. щодо обтяжень Боржника.

Крім того, за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек № 7636518 від 07.08.2013 р., іпотекодержателем нерухомого майна АТВТ „Фірма „АУРА" (майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 136 та нежитлового об'єкта, розташованого у м. Миколаєва по вул. Млинній, 21) є також ТОВ „ФК „Приватні інвестиції", і відповідні відомості були внесені державним реєстратором до реєстру 23.12.2011 р.

За змістом ст. 1 Закону про банкрутство, конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно ч. 2 ст. 14 вищеназваного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Разом з тим, частиною 6 цієї статті визначений обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, законодавством, що регулює правовідносини банкрутства, вимоги заставних кредиторів віднесені до привілейованих, обов'язок включення їх до реєстру вимог кредиторів покладено на розпорядника майна незалежно від того, чи звертався заставний кредитор із заявою про визнання його грошових вимог, оскільки такі вимоги випливають з встановлення обставин наявності у боржника заставного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржник частково погасив заборгованість перед ПАТ „Кредобанк" за Договором-1, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, Додатком № 1 до договору факторингу („База даних"), в якому зазначено, що прострочена кредитна заборгованість по договору № 62-2004 від 02.12.2004 р. складає саме 528 080,06 грн., а також листами ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" № 578 від 26.11.2012 р. та № 10-120112 від 12.01.2012 р. на адресу АТВТ „Фірма „АУРА".

Таким чином, станом на 29.11.2011 р. (дату укладення договору факторингу), як і станом на дату звернення ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог до АТВТ „Фірма „АУРА", загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами склала 2 965 696,94 грн., право вимоги якої Банком було передано Компанії.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Статтею 33 вищезгаданого Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Частинами 1, 2 статті 1, частиною 2 статті 11 Закону України „Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відтак, якщо боржник не виконав або неналежно виконав основне зобов'язання, грошові вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника, відповідно до частини 6 статті 14 та підпункту „а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу.

Як свідчать матеріали справи, вартість заставного майна була визначена сторонами при укладенні відповідних договорів застави та іпотеки, що узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 5 Закону України „Про іпотеку", ст. 582 ЦК України.

Так, загальна вартість заставного майна АТВТ „Фірма „АУРА", відповідно до договорів іпотеки та застави, становить 6 608 270,00 грн.

Кредитор у своїй заяві (з урахуванням клопотання б/н від 12.06.2014 р.), як згадувалось вище, просить, зокрема, визнати його вимоги: за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004 р. - у сумі 528 080,34 грн. - заборгованість за кредитом з урахуванням проведених Боржником після 15.05.2006 р. погашень, 18 237,08 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 р. (порушення провадження у даній справі); за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р. - у сумі 1 410 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 р. (порушення провадження у даній справі).

При визначенні сум основної заборгованості за кредитами, господарський суд першої інстанції виходив саме з тих сум, які були передані від ПАТ „Кредобанк" до ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" згідно Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 р. („База даних"). При цьому, судом виявлено наявність арифметичних помилок у наданих ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" розрахунках, а саме: замість суми 528 080,06 грн. (сума основного боргу за Договором-1), яка визначена в Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 р. („База даних"), вказано суму 528 080,34 грн.

Також, місцевий господарський суд перевірив розрахунки сум нарахованих відсотків, які подавалися як первісним кредитором, так і його правонаступником, та дійшов обґрунтованого висновку, що сума нарахованих відсотків підлягає визнанню у заявлених сумах. Будь-який спір щодо суми між сторонами правовідносин відсутній.

За таких обставин, суд правомірно визнав вимоги ТОВ „ФК „Приватні інвестиції" до АТВТ „Фірма „АУРА" частково - у сумі 1 983 342,14 грн.:

- за кредитним договором № 62-2004 від 02.12.2004 р.: 528 080,06 грн. - заборгованість за кредитом з урахуванням проведених Боржником погашень, згідно Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 р. („База даних"), 18 237,08 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 р. (порушення провадження у даній справі);

- за кредитним договором № 63-2004 від 02.12.2004 р.: 410 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, згідно Додатку № 1 до договору факторингу від 29.11.2011 р. („База даних"), 27 025,00 грн. - заборгованість за відсотками станом на 15.05.2006 р. (порушення провадження у даній справі), які забезпечені заставою майна Боржника.

Доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали -відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу „Фірма „АУРА" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.09.2014 р. - без змін.

Постанова підписана 26.11.2014 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Т.А. Величко