Рішення № 41581991, 04.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20849/14 04.11.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 22 948 541,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: Войченко С.В. - представник за договором про надання адвокатських послуг № 01-2014/юо від 05.02.2014 року;

від відповідача: Соляник Н.В. - представник за довіреністю № ЦХП-15/69 від 11.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення 22 948 541,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.08.2013 року між ним та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" укладено договір поставки №ЦХП-05-02313-01.

Позивач на виконання умов договору протягом жовтня 2013 року - лютого 2014 року відвантажив продукцію відповідачу на загальну суму 22 023 600,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 22 023 600,00 грн. та суму пені в розмірі 924 941,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.10.2014 року.

20.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2014 року.

У судове засідання 20.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30794536, але 20.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2014 року розгляд справи відкладено на 04.11.2014 року.

04.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського міста Києва відповідач подав заяву про зменшення розміру пені.

В судовому 04.11.2014 року представник відповідача підтримав подане клопотання зменшення розміру пені.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги в розмірі основної суми заборгованості визнав та просив задовольнити клопотання про зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (постачальник) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) укладено договір поставки №ЦХП-05-02313-01.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування продукції: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (клеми пружні КП до пружного проміжного скріплення КПП-1, прокладки підрейкові до пружного проміжного скріплення КПП-1 для рейок Р65, Р50, UIC60, вкладиші підпружинні ізолюючі до пружного проміжного скріплення КПП-1 для рейок Р65, Р50, UIC60) (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1. статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2013 р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (п.13.7 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору поставки від 21.12.2013 року пункт 13.7 договору прийнято в наступній редакції: термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання до 12.03.2014р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання

Згідно з п.4.1 договору, ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці згідно рознарядки замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до данного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чиним законодавством, пов'язані з виконанням даного договору, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Відповідно до п.4.3 договору, загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 56 343 600,00 грн., крім того ПДВ 20% - 11 268 720,00 грн., що разом складає 67 612 320,00 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки від 21.12.2013 року внесено зміни до п.4.3 договору поставки та викладеного його в наступній редакції: загальна сума даного договору складає 64 759 600,00 грн., крім того ПДВ 20% - 12 951 920,00 грн., що разом складає 77 711 520,00 грн.

Згідно з п.5.1 договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.).

Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, зазначеного в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.

На виконання умов договору, позивач протягом жовтня 2013 року по лютий 2014 відвантажив відповідачу товар на загальну суму 22 023 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими сторонами актами приймання-передачі продукції, а саме:

- №630 від 24.10.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №631 від 05.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №632 від 06.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №633 від 06.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №634 від 07.11.2013 року на суму 631 200,00 грн.;

- №635 від 07.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №636 від 14.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №637 від 14.11.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №638 від 09.12.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №639 від 09.12.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №640 від 09.12.2013 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №650 від 23.01.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №651 від 23.01.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №652 від 27.01.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- від 29.01.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №654 від 05.02.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №655 від 06.02.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.;

- №656 від 06.02.2014 року на суму 1 262 400,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

А також, в матеріалах наявні виставлені позивачем рахунки на оплату.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 75 (сімдесяти п'яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п. 5.2.

Згідно з п. 6.3 договору, остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами.

В матеріалах справи наявними підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт №8 звірки поставок та розрахунків між ДП "Укрзалізничпостач" та ТОВ "Євроінвестстрой" по договору №ЦХП-05-02313-01 від 05.08.2013 станом на 31.03.2014, відповідно до якого заборгованість ДП "Укрзалізничпостач" перед ТОВ "Євроінвестстрой" складає 22 023 600,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №ЦХП-05-02313-01 від 05.08.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 22 023 600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнані відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 924 941,52 грн. (станом на 15.09.2014 року).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.10.6 договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

В судовому засіданні 04.11.2014 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50% в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. В обґрунтування заяви зазначив, що протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація в зв'язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходження коштів, а також необхідність постійного ремонту та підтримання в належному стані рухомого складу, призвела до значного скорочення фінансування ДП "Укрзалізничпостач". Крім того, враховуючи зміни кон'юктури ринку і постійне зростання цін на матеріально-технічні ресурси та дизельне паливо, поставка яких стратегічно важлива для забезпечення безперебійної роботи всього залізничного транспорту, відповідач не має змоги сформувати фінансовий запас, тому на підприємстві утворилась велика кредиторська заборгованість.

Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 462 470,76 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до абз.4 п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ч.1 ст.83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" (83044, Донецька обл., місто Донецьк, Пролетарський район, вул. Комуністична, будинок 4, код ЄДРПОУ 34436084) основний борг в розмірі 22 023 600 (двадцять два мільйони двадцять три тисячі шістсот) 00 коп., пеню в розмірі 462 470 (чотириста шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 76 коп., а також 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий