Ухвала суду № 41581819, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1300/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дарницького прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач - Дарницький прокурор Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Держави в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення на користь Держави 67 306,52 витрат, пов'язаних із утриманням позивача.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та зупинити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був звільнений з військової служби за службову невідповідність, що має наслідком відшкодування коштів, витрачених на його утримання за час навчання. Докази неправильного визначення розміру та складу витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, як і сплати заборгованості відсутні. Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 27.07.2009 року №137 відповідача зараховано у списки особового складу першого курсу цього інституту, присвоєно звання «солдат», призначено на посаду курсанта факультету іноземних мов та військового перекладу, поставлено на усі види забезпечення з 27.07.2009 року.

Згідно з укладеним між позивачем та відповідачем контрактом від 25.06.2010 року останній взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

Відповідно до п.3 наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 10 липня 2013 року №127 відповідача, який мав звання старшого сержанта, курсанта 431-гс навчальної групи факультету іноземних мов та військового перекладу за спеціальністю «Геодезія, картографія та землеустрій», відраховано зі складу курсантів за недисциплінованість та відповідно до пункту «е» (через службову невідповідність) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення, передбачено видачу продовольчого атестату та направлено для постановки на військовий облік до Черкаського міського військового комісаріату.

21.10.2013 року наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка №199 вищевказаний наказ про відрахування відповідача скасований на підставі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №823/2698/13-а, що була допущена до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2. Наказом від 07.11.2013 року №212 відповідач був поставлений на усі види забезпечення з 08.10.2013 року.

Однак, у зв'язку зі скасуванням Київським апеляційним адміністративним судом вищезазначеного рішення суду першої інстанції наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 30.12.2013 року №248 дія наказу від 10 липня 2013 року № 127 в частині відрахування відповідача зі складу курсантів та зняття його з усіх видів забезпечення поновлена. Крім того, наказано начальнику фінансово-економічної служби зазначеного інституту стягнути з відповідача кошти, пов'язані з його утриманням, в сумі 67306,52грн.

Зважаючи на не сплату відповідачем у добровільному порядку вказаних витрат, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Згідно з ч.5 вказаної Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "й" ч.6 ст.26 цього Закону, відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2232-XII відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок відшкодування витрат).

П.3 вказаного Порядку встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Розрахунок фактичних витрат за приписами п.4 Порядку відшкодування витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно з п.8 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

Судом встановлено, що відповідно до довідок-розрахунків витрат (а.с.18-26) витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за період з 27.07.2009 до 10.07.2013 та з 08.10.2013 до 30.12.2013 становлять 67306,52грн., а саме: витрати, пов'язані з продовольчим забезпеченням - 44553,34грн.; речовим забезпеченням - 11570,54грн.; медичним забезпеченням - 720,00грн.; забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 3492,00грн.; забезпечення військово-перевізними документами - 109,00грн.

Докази неправильного визначення розміру та складу витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, як і сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Водночас оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач не спростовує вищенаведених фактичних обставин та не вказує на неправильне застосування судом норма права. Натомість обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідача зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно поновлено провадження у даній справі. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.

Підстави для зупинення та поновлення провадження у справі визначено у ст. 156 КАС України. Зокрема, підстави відповідно до яких суд зобов'язаний зупинити провадження визначено у частині 1 цієї норми та є вичерпаними.

Колегією суддів встановлено, що підстави визначених у вказаній нормі для зупинення провадження у вказаній справі у суду першої інстанції були відсутні. Відсутні такі підстави і у суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, частиною 2 вказаної статті суду надано право зупинити провадження у справі в разі: 1) захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до її одужання; 2) знаходження особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з відрядження; 3) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; 4) наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 28 травня 2014 року було зупинено провадження у справі та зобов'язано ОСОБА_2 надати суду належні докази неможливості прибуття в судове засідання у зв'язку з хворобою та документи щодо результату перегляду Вищим адміністративним судом України судових рішень про спір щодо його відрахування.

Разом з тим, ухвала суду виконана не була, вказані в ухвалі докази суду не надані. При цьому, колегією суддів підстав наведених у частинах 1 та 2 ст. 156 КАС України для зупинення провадження у справі не встановлено, оскільки доказів щодо захворювання позивача, що підтверджується медичною довідкою, суду не надано, а факт перегляду Вищим адміністративним судом України судових рішень про спір щодо відрахування позивача не є підставою для зупинення провадження у справі.

Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції від 28 травня 2014 року оскаржена не була, провадження у справі поновлено протокольною ухвалою від 30 липня 2014 року, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги щодо зупинення провадження в справі безпідставними, а відтак і вимоги щодо скасування оскаржуваної постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.