Постанова № 41581728, 11.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" листопада 2014 р. Справа № 903/696/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Теслюк Н.М. (довіреність №11.2-8/13301 від 20.10.2014р.);

відповідача 1- Наумчук О.В.(довіреність №5334 від 20.10.2014р.);

Яцук М.В. (довіреність №5334 від 20.10.2014р.);

Іващик Т.Л. (довіреність №5334 від 20.10.2014р.);

відповідача 2- Ольхова А.В. (довіреність №05-03/245 від 27.08.2014р.);

треьої особи- Смаль.О.М. (паспорт АЮ №196233 від 03.05.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-2 Управління Дер-жавної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Державної казначей-ської служби України у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014р. у справі №903/696/14

за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради

до 1. Відділу Державної виконавчої служби

Маневицького районного управління юстиції

2. Управління Державної казначейської служби у

Маневицькому районі Головного управління Державної казначейської

служби України у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів

Фізична особа Смаль (Ільчук) Олена Миколаївна

про стягнення 8 121 грн. матеріальної шкоди,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Позивач-Департамент соціальної політики Луцької міської ради 24.07.2014р. звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Відділу Дер-жавної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції (надалі в тексті - Відділ ДВС) 8 121 грн. надміру сплачених коштів.(т.1, арк.справи 2-3)

Ухвалою від 25.07.2014р. суд першої інстанції порушив провадження у справі №903/696/ 14, а під час провадження у справі, ухвалою від 11.08.2014р. залучив до справи в якості відповіда-ча Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Дер-жавної казначейської служби України у Волинській області (надалі в тексті - Казначейство) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповіда-чів - Фізичну особу Смаль (Ільчук) Олену Миколаївну (надалі в текст - Смаль О.М.).(т.1, арк.справи 64-70).

Прийнятим 11.09.2014р. у справі №903/696/14 рішенням господарський суд Волинської об-ласті (суддя Войціховський В.А.) задоволив позов Департаменту соціальної політики Луцької місь-кої ради (надалі в тексті - Департамент) до Відділу ДВС та Казначейства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів-Смаль О.М., прису-дивши до стягнення з Державного бюджету України через Казначейство 8 121 грн. шкоди, завда-ної неправомірними діями Відділу ДВС і поклавши на останнього 1 827 грн. витрат зі сплати су-дового збору.

Рішення вмотивоване тим, що довідки, які видавав Відділ ДВС для Смаль О.М. про неспла-ту аліментів є недостовірними, оскільки аліменти Третя особа отримувала постійно. Таким чином, суд першої інстанції встановив вину Відділу ДВС, причинно-наслідковий зв'язок між діями Відпо-відача-1 та заподіянням шкоди у вигляді неправомірно сплачених коштів Третій особі.(т.1, арк. справи 105-114).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Казначейство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014р. у даній справі як необґрунтоване.(т.1, арк.справи 131-133).

Скаржник вважає рішення суду незаконним, винесеним з порушенням приписів матеріаль-ного та процесуального права. Зазначає, що суд не дослідив всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Казначейство зазначило, що законо-давство встановлює обов'язок повернення до бюджету надміру виплаченої соціальної допомоги, оскільки згідно п.2 Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеною соціальною допомогою, який затверджено 14.12.2005р. Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України та Міністерством юстиції України - у разі виявлення при перевір-ках достовірності та повноти інформації про доходи та майновий стан подання громадянами свідо-мо документів із недостовірними відомостями - органи праці та соціального захисту населення ре-комендованим листом повідомляють одержувача допомоги про припинення надання соціальної допомоги, обсяги надміру виплачених коштів та строки їх повернення, але не менше місяця з дня отримання повідомлення. При неповерненні надміру виплачених коштів добровільно в установле-ні строки вирішують питання про стягнненя у судовому порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014р. апеляційну скар-гу Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 21.10.2014р.(т.1, арк.справи 130).

Департамент 17.10.2014р. надав відзив на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскар-жуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.(т.1, арк.справи 160-161).

Відділ ДВС у поясненнях стосовно апеляційної скарги Казначейства підтримав доводи апе-лянта у повному обсязі.(т.1, арк.справи 164-166).

Свої письмові пояснення щодо апеляційної скарги надала і Смаль О.М.(т.1, арк.справи 168-171).

В судовому засіданні 21.10.2014р. оголошувалась перерва до 11.11.2014р.(т.1, арк.справи 180-182).

Під час перерви Відділ ДВС 03.11.2014р. надіслав на адресу суду клопотання про долучен-ня до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа від 25.07.2005р. №2-9736, виданого Луцьким міськрайонним судом, зазначаючи, що Смаль О.М. повідомляла Відділу ДВС про неотримання аліментів від колишнього чоловіка, внаслідок чо-го і виник спір.(т.1, арк.справи 187-188, 189-261).

З огляду на таке, апеляційний суд зауважує, шо межі перегляду справи в апеляційній інстан-ції встановлені статтею 101 ГПК України. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господар-ський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додат-кові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на зазначене, докази, на які покликається Відділ ДВС, підтримуючи доводи Скар-жника (т.1, арк.справи 189-261) - не подавались і не досліджувались місцевим господарським су-дом, проте враховуючи пояснення неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього - вилучення вищестоящим органом ДВС матеріалів виконавчого провадження для службової перевірки, апеляційний суд, з підстав ч.1 ст.101 ГПК України долучає зазначені до-даткові докази до матеріалів справи.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 21.10.2014р. та 11.11.2014р. представник Пози-вача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав свої пояснення.

Представники Відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Третя особа надала свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2005р. Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання рішення у цивільній справі від 22.12.2004р. у справі №2-9736/2004р. видано виконавчий лист за позовом Ільчук Олени Миколаївни до Ільчука Володимира Миколайовича про стягнення аліментів на утримання дитини.(т.1, арк.справи 51, 83).

Матеріали справи свідчать, що головним державним виконавцем Відділу ДВС Ляшуком А.М. 28.07.2005р. винесено постанову ВП №23566879 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Ільчука В.М. аліментів на утримання неповнолітньої доньки Ільчук А.В.(т.1, арк. справи 52).

Матеріалами справи, а саме копіями виконавчого провадження, стверджено, що впродовж 2009-2011 років Відділом ДВС вчинялися виконавчі дії відповідно до Закону України «Про вико-навче провадження».(т.1, арк.справи 190-261).

Як вбачається з матеріалів справи, впродовж 2009-2011 років відділ ДВС видав п'ять дові-док Смаль О.М. про неотримання аліментів:

- довідку від 01.06.2009р. №1586 за період з 01.12.2008р. по 01.06.2009р.(т.1, арк.справи 9);

- довідку від 02.12.2009р. №5270 за період з 01.06.2009р. по 01.12.2009р.(т.1, арк.справи 13);

- довідку від 07.06.2010р. №2641 за період з 01.12.2009р. по 01.06.2010р.(т.1, арк.справи 17);

- довідку від 02.12.2010р. №6875 за період з 01.06.2009р. по 01.12.2010р.(т.1, арк.справи 20);

- довідку від 14.06.2011р. №3171 за період з 01.12.2009р. по 31.05.2011р.(т.1, арк.справи 24).

Матеріалами справи стверджено, що на підставі вказаних довідок Третя особа звернулася до Департаменту із відповідними заявами та отримала впродовж 01.06.2009р. - 30.11.2011р. тимча-сову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на загальну суму сумі 8 121 грн.(т.1, арк.справи 8, 10-11, 12, 14-15, 16, 18, 19, 21-22, 23,25).

З матеріалів справи вбачається, що на запит заступника директора Департаменту соціаль-ної політики Луцької міської ради від 112-8/2510 від 03.03.2014р. Відділом ДВС надано довідку №1237 від 11.03.2014р., відповідно до якої Смаль О.М. за період з 12.12.2008р. по 31.01.2012р. от-римала від Ільчука В.М. на утримання доньки Ільчук А.В. кошти в сумі 2 390 грн., що також підт-верджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій Укрпошти про переказ Ільчуком В.М. коштів.(т.1, арк.справи 26, 53-55).

Матеріалами справи стверджено, що державні соціальні інспектори провели перевірку пра-вильності та повноти інформації, що надавалася Смаль О.М. для призначення державних соціаль-них допомог, за результатами якої було виявлено помилки в сумах нарахувань у довідках, вида-них Відділом ДВС, про що складено акт №129 від 28.03.2014р.(т.1, арк.справи 26-зворот).

Пропозиція перерахувати Департаменту 8 021 грн. надміру виплачених коштів за призна-ченою гр.Смаль О.М. тимчасовою державною допомогою, яка вбачається з листа Позивача №11. 28/3964 від 07.04.2014р. - залишена Відділом ДВС без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.спра-ви 28).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Волинського окружного адміністративного су-ду від 15.07.2014р. у справі №803/1422/14 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту до Відділу ДВС про стягнення коштів в сумі 8 121 грн.(т.1, арк. справи 30-31).

Адміністративний суд зокрема, вказав, що відповідно до ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі в тексті - КАС України) - вимоги про відшкодування шкоди, заподія-ної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адмі-ністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.(т.1, арк.справи 30-зворот).

Після того, Позивач з таким же позовом (з урахуванням заяви від 06.08.2014р.) звернувся до господарського суду Волинської області, про що зазначалось вище.(т.1, арк.справи 2-3, 36-37).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково, а рі-шення місцевого суду підлягає скасуванню, з огляду на таке:

Предметом даного спору є стягнення з Відділу ДВС заподіяної шкоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові осо-би зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти-туцією та законами України.

Згідно ст.56 Конституції України, кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незакон-ними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.(ст.1173 ЦК України).

Зазначени нормам кореспондує ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» - шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підля-гає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень су-дів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до за-конів України. У своїй діяльності ДВС керується, зокрема, Законом України «Про виконавче про-вадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

В силу приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установ-леному порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передба-чених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємни-цької діяльності.(ч.2 ст.1 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що господарські суди розглядають справи у спорах, що вини-кають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК Ук-раїни, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Відповідно до п.3.2 зазначеної Постанови пленуму - господарські суди на загальних підс-тавах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зо-крема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи без-діяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'-єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирі-шити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.

Господарськими судами, відповідно до ч.2 п.16 Постанови пленуму, розглядаються на зага-льних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивіль-них чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи гос-подарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).

Тому колегія суддів вважає, що визначальним критерієм підвідомчості спорів господарсь-кому суду є господарський характер правовідносин, з яких виник спір.

Не відноситься до компетенції господарських судів розгляд справ у спорах про оскаржен-ня суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого само-врядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що вип-ливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Колегія суддів встановила, що даний спір виник не з господарських правовідносин, оскіль-ки на підставі виданих Відділом ДВС довідок в межах виконання виконавчого листа у цивільній справі - Третя особа отримувала і частину аліментів, і державну соціальну допомогу у повному розмірі.

Апеляційним судом приймається до уваги і те, що відповідно до Постанови пленуму Вищо-го адміністративного суду України від 13.12.2010р. №3 «Про практику застосування адміністратив-ними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності держав-ної виконавчої служби» - критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приво-ду оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус по-зивача як сторони у виконавчому провадженні.

Оскільки Департамент не є стороною ні у цивільній справі, ні у виконавчому провадженні вбачається, що спір не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, частиною четвертою статті 50 КАС України передбачено, що громадяни Укра-їни можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у ви-падках, встановлених законом.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 21.11.1992р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», на норми якого покликається Позивач - всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Частиною другою статті 22 зазначеного Закону передбачено, що суми державної допомо-ги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Враховуючи наведене, такий спір за зверненням суб'єкта владних повноважень підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у пп.3 п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03. 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у даній справі належить припинити, з підстав п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Проте, суд першої інстанції, залишив зазначені обставини поза увагою і порушивши прави-ла підсудності спору - розглянув даний спір по суті, прийнявши рішення, яке вимогам законності та обґрунтованості не відповідає.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи стверджується часткова обґрунтованість доводів Скаржника, яка зумов-лює часткове задоволення апеляційної скарги. Порушення місцевим судом норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014р. у даній справі, згідно до п.6 ч.2 ст.104 ГПК України, оскільки рішення при-йняте з порушенням правил предметної підсудності.

Скасування рішення зумовлює перерозподіл судових витрат.

На Позивача покладаються витрати зі сплати судового збору на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 12-13, 33, 34, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби у Маневицькому районі Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014р. у справі №903/696/14 - задоволити част-ково.

2. Рішення суду першої інстанції - скасувати, прийнявши нове рішення про припинення про-вадження у справі.

3. Стягнути з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради в дохід Державного бюджету України 609 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №903/696/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.