Постанова № 41581695, 13.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа№ 910/15473/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Грабова І.А. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014

у справі № 910/15473/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

про стягнення 36 164, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі, відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 36 164, 29 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 36 164, 29 грн. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 827 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/15473/14 та прийняти нове.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що до матеріалів справи долучено договір добровільного страхування та додаткову угоду № 1 до нього, в яких замість від імені позивача майнові інтереси були застраховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», що підтверджується печаткою на останніх сторінках договорів. На думку відповідача, оскільки позивач не надав належним чином завірену довіреність на підписання від його імені договору, є правові підстави вважати, що відповідний договір повинен бути визнаний недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, скаржник зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що відомість виплат № АХА00000044 від 21.01.2014 не завірена та не оформлена належним чином, а відтак, не може бути доказом перерахування страхового відшкодування.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у справі № 910/15473/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.10.2014.

08.10.2014 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його з'явитися у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 13.11.2014.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні 13.11.2014 проти її задоволення заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

30.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Колосовим О.В. укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 113330Га/13к (далі, Договір) (том 1, а.с. 18-28), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Renault Laguna. Інформація про застрахований транспортний засіб міститься у пункті 5 Договору страхування.

Додатковою угодою № 1 від 08.05.2013 (том 1, а.с. 29) до Договору страхування пункт 5 Договору викладено у іншій редакції, зокрема, вказано реєстраційний номер автомобіля АА4638МТ, свідоцтво про реєстрацію ААЕ063443.

17.12.2013 на перехресті вулиць Каунаська та Березнева в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Мазда», д.р.н. АА8303КК, яким керувала Бітко І.В., з автомобілем «Рено», д.р.н. АА4638МТ, яким керував Колосов О.В., внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.02.2014 встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення Бітко І.В. пункту 16.11. Правил дорожнього руху України.

У відповідності до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.01.2014 (далі, Звіт) (том 1, а.с. 42-46) встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Renault Laguna АА4638МТ станом на 13.01.2014 складає 85 735,29 грн.

Відповідно до пункту 28.1. Договору страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування страхового акту, який складається страховиком.

Позивачем за умовами Договору страхування визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та, враховуючи Звіт оцінювача від 13.01.2014 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, 20.01.2014 складено страховий акт № 1.002.13.13975/VESKO1699 (том 1, а.с. 57), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 37 164,29 грн.

Розрахунок страхового відшкодування наведено у додатку № 1 від 14.01.2014 до страхового акту № 1.002.13.13975/VESKO1699 (том 1, а.с. 56).

Як підтверджується копією платіжного доручення № 84801 від 21.01.2014 (том 1, а.с. 58) та відомістю деталізації виплат (том 1, а.с. 59) позивач здійснив виплату страхового відшкодування за Договором страхування в розмірі 37 164,29 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Бітко І.В., як особи, яка експлуатує автомобіль «Мазда», д.р.н. АА8303КК, на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/0065788 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000 грн., франшиза - 500 грн.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом № АЕ/0065788 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля на час ДТП.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача (страхова компанія, яка застрахувала відповідальність винної особи в ДТП) з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, проте, дані вимоги відповідачем виконані не були. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Так, як уже зазначалося вище, гр. Колосовим А.В., який є власником автомобіля Renault Laguna АА4638МТ, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 113330Га/13к.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Під поняттям страхової суми відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» слід розуміти грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 37 164,29 грн. право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток - відповідача, на якого полісом № АЕ/0065788 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту оцінювача від 13.01.2014 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, завдана внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 85 735,29 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Доказів на спростування встановленого вищевказаним Звітом розміру оціненої шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було.

Інших висновків сертифікованих оцінювачів або аварійних комісарів щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наведені у вищевказаному Звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту. Доказів протилежного суду не надано, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

При цьому, посилання відповідача на відсутність у особи, що склала Звіт, відповідних підтверджуючих документів на право зайняття оціночною діяльністю судом відхиляються, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, проведення огляду застрахованого автомобіля після ДТП за відсутності представників відповідача жодним чином не спростовує достовірності та правильності висновків Звіту оцінювача та викладених в ньому обрахунків розміру оціненої вартості робіт, деталей та матеріалів, необхідних для відновлення застрахованого автомобіля. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Посилання відповідача у позовній заяві на «незрозумілість» для нього розрахунків позивача не свідчить про неправильність останніх, при цьому, контррозрахунку та/або інших належних доказів на спростування викладених в розрахунку позивача відомостей та застосованих формул, відповідачем суду не надано.

Також, суд зазначає, що документом, який підтверджує виплату страхового відшкодування у даному випадку є платіжне доручення № 84801 від 21.01.2014, яке підтверджує виплату через Райффайзен Банк Аваль декількох сум страхових відшкодувань, в тому числі в розмірі 37 164,29 грн. на рахунок вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що деталізовано у відомості виплат. Зазначене платіжне доручення містить реквізити відповідно до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Натомість, «відомість виплат» не є платіжним документом (інструментом, засобом) в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому посилання відповідача на невідповідність її оформлення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті колегією суддів до уваги не приймаються.

Посилання відповідача на те, що за Договором та додатковою угодою № 1 до нього майнові інтереси були застраховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», а не позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки зі змісту Договору та додаткової угоди вбачається, що страховиком є саме Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (у пункті 1 Договору зазначено, зокрема, код ЄДРПОУ страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»). Доводи скаржника стосовно того, що Договір та додаткова угода № 1 завірені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» жодним чином не спростовують доводів позивача та наданих ним документів, які підтверджують обставини ДТП, розмір страхової виплати та обов'язку відповідача її відшкодувати, зокрема відповідачем не доведено недійсність або недостовірність наданих позивачем документів, а також не спростовано розміру шкоди. Водночас, Договір та додаткова угода № 1 були підписані представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» Нітченко Л.М., що діяла на підставі Генеральної довіреності № 3570-10Д від 31.12.2010.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/0065788 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), виходячи з оціненого розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений вищевказаним Звітом (85 735,29 грн.), але в межах суми, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (37 164,29 грн.), за мінусом франшизи (500 грн.), а отже в сумі 36 664,29 грн. Водночас, позивачем заявлені вимоги про стягнення частини вказаної суми у розмірі 36 164,29 грн., що не заборонено законом.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/15473/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/15473/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15473/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх