Ухвала суду № 41581465, 13.11.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_____________

УХВАЛА

"13" листопада 2014 р. Справа № 5024/1933/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, м. Київ,

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Херсонтурист", м. Херсон,

до відповідача-2 Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон,

до відповідача-3 Приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант", м. Херсон,

до відповідач-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Енерго ЛТД", м. Херсон,

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання недійсним рішення,

за участю прокурора - Федоренко О.Б., посвідчення № 004812 від 20.09.12р.;

представників:

позивача - Кувшинова А.О., представник, дов. № 461 від 17.12.13 р.;

відповідача-1 - Колесник І.В., представник, дов. від 08.07.14 р.;

відповідача-2 - не прибув;

відповідача-3 - не прибув;

відповідача-4 - не прибув.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.12.2011 року, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 25.11.1964 р. № 951. Стягнуто з виконавчого комітету Херсонської міської ради в доход держбюджету 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 28.02.2012 року судом видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року.

28.08.2014 року до суду надійшла заява приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант" (відповідач-3 по справі), якою він просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду від 12.12.2011 року на підставі ст. 112, 113 ГПК України, скасувавши його та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурору Дніпровського району м. Херсона про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 25 листопада 1965 року № 951.

Ухвалою суду від 29.08.2014 року відхилено клопотання заявника (приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант") про поновлення строку для подання заяви. Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами повернуто заявнику (приватній виробничо-комерційній фірмі "Юг-Атлант").

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року апеляційну скаргу ПВКФ "Юг-Атлант" задоволено частково, ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.08.2014 року скасовано в частині повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в іншій частині ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.08.2014 року залишено без змін. Заяву ПВКФ "Юг-Атлант" про перегляд рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011 року у справі № 5024/1933/2011 направлено для розгляду до господарського суду Херсонської області.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні заперечували проти вимог відповідача-3, викладених у заяві про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами, відповідно до відзиву прокурора на вказану заяву.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні не заперечував проти заяви відповідача-3, поклавшись на розсуд суду.

Відповідачі 2, 3 та 4, належним чином повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання, не скористались своїм правом на участь у розгляді заяви відповідача-3, що не перешкоджає її розгляду, відповідно до приписів ч. 4 ст. 114 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, що прибули на судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27 лютого 1981року № 1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановления рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення. Тобто, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

ПВКФ «Юг-Атлант», як на доказ наявності нововиявлених обставин посилається на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 по справі № 5024/1351/2011, якою зазначені обставини, на думку заявника, встановлені.

Зазначеною постановою скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2011, яким задоволено позов прокурора Дніпровського району м. Херсона в інтересах в інтересах Фонду Державного майна України до ПАТ «Херсонтурист», ПП «Лілея-Херсон», компанія MELTRICOL HOLDINGSCORPORATIONS LTD, ПВКФ «Юг-Атлант», ТОВ «Днепр-Енерго ЛТД», «База постачзбутторг ЛТД» ТОВ "База постачзбутторг», ДП АТЗТ "Виробничо-комерційне підприємство «Техінпром» «Компанія «БОНЕКС», ТОВ «Міжгалузевий торговий дім «Камелот-Сервіс», ТОВ «Торговий дім «Р-ЕИ», ПП «Сіріус-2010» про визнання права власності та витребування майна

В рішенні апеляційного суду зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю права власності у держави на спірне майно.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначається, що позивачем по справі (Фонд державного майна України) пропущено строк позовної давності.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог по суті, судовою колегією апеляційного суду не було застосовано положення позовної давності.

З урахуванням зазначених обставин заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.12.2011 по справі № 5024/1933/2011 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора Дніпровського району м. Херсона про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 951 від 25.11.1965 року.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 у справі 5024/1351/2011 задоволено касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області, постанову Одеського апеляційного суду від 12.08.2014 у справі №5024/1351/2011, на яку посилається заявник, скасовано, рішення господарського суду Херсонської області від 21.09.2011 у справі №5024/1351/2011 залишено без змін.

Вищоим господарським судом України зазначено, що висновки апеляційного суду грунтуються на помилковому тлумаченні норм права, якими врегульовано правовий статус майна профспілкових організацій.

Так, указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-ХН «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

А постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним (постанова Верховного суду України від 16.09.2014 у справі №51/227).

Судами встановлено, що туристичний комплекс готелю «Лілея», який знаходиться за адресою: Придніпровський спуск, 1 у м. Херсоні, побудований у 1971-1972 роках і переданий на баланс Херсонській обласній раді по туризму та екскурсіях.

Постановою колегії центральної ради по туризму та екскурсіях від 18.07.1988 р. № 12-4 створене Херсонське обласне туристично-екскурсійне виробниче об'єднання «Херсонтурист».

Постановою колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях від 27.11.1989 р. Херсонську обласну раду по туризму та екскурсіях ліквідовано.

Президія Ради Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур».

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду AT «Укрпрофтур» основні фонди і оборотні засоби туристично-екскурсійних підприємств і організацій профспілок.

Рішенням правління AT «Укрпрофтур» від 03.12.1991 р. створене Херсонське обласне відділення Українського акціонерного товариства по туризму і екскурсіях «Укрпрофтур» «Херсонтурист».

У той же час профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

За таких обставин на момент створення AT «Укрпрофтур» спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні (постанова Верховного суду України від 16.09.2014 у справі №51/227). В силу вимог ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судам, касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду про те, що спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірними.

Щодо строків позовної давності, то місцевим судом встановлено, що позивач дізнався про передачу у власність спірного майна, що порушило його право власності, лише після проведеної органами прокуратури перевірки в липні 2011 року. Такий висновок суду ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Вказаний висновок апеляційним судом не спростовано з посиланням на належні докази. Навпаки, апеляційний суд вказує на обізнаність ФДМ України з тим, що його права стосовно спірної нерухомості порушені посилаючись лише на нормативно-правові акти - постанову Кабінету Міністрів УРСР від 03 липня 1991 р. № 66 та постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України". Апеляційний суд взагалі не досліджував матеріали перевірки, надані прокурором.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновки місцевого суду про те, що позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності.

Отже, доводи заявника (відповідача-3) про наявність нововиявлених обставин у даній справі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду вказаної заяви.

За вказаних обставин, та відповідно до вимог ст. 114 ГПК України, заява відповідача-3 задоволенню не підлягає, а рішення у справі підлягає залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 86, 112-114 ГПК України,

у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні заяви приватної виробничо-комерційної фірми "Юг-Атлант" від 28.08.14 про перегляд рішення у справі від 12.12.2011 року за нововиявленими обставинами.

2. Рішення у справі від 12.12.2011 року залишити без змін.

Суддя Ю.В. Гридасов