Рішення № 41581360, 11.11.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 915/1628/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгвої А.О.

представника позивача: Дяченко В.С. - дов. №09-01/22 від 21.03.2014,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

(54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний узвіз, 18),

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про: стягнення 4293,11 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2636 від 01.08.2002 у розмірі 1988,61 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою спожитої теплової енергії, позивачем нараховані відповідачу 71,13 грн. - 3% річних, 244,76 грн. збитків від інфляції та 1988,61 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №2636 від 01.08.2002 відповідач не повністю розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії, яка була поставлена за період опалювальних сезонів 2012-2013 років та 2013-2014 років. Позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5080,55 грн., з яких відповідачем було сплачено 3091,94 грн. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем погашена не була. Порушення з боку відповідача умов договору щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг стало підставою звернення до суду.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвала господарського суду від 13.10.2014 року про порушення провадження у справі та дату розгляду справи, направлена на адресу відповідача повернута поштовою установою до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.08.2002 між ДП «Миколаївська теплоелектроцентраль» (правонаступником якого є ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль») та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №2636 з додатками (а.с.69-74), згідно якого енергопостачальна організація (позивач у справі) зобов'язана за плату по встановлених тарифах та у визначені строки постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді (обсяги постачання якої вказані в Додатку 1/1 до договору) для теплопостачання об'єкту по вул.Чайковського, 25 у м.Миколаєві. Строк дії договору сторони визначили до 01.08.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення дії договору №2636 від 01.08.2002 суду не надано.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, підключення споживача до теплопостачання у опалювальному сезоні 2012-2013 років відбулося з 25.10.2012, що підтверджено нарядом від 25.10.2012 (а.с.14), а відключення відбулося з 15.04.2013, на підставі розпорядження голови Миколаївської міської ради №77р від 15.04.2013 (а.с.21).

Підключення споживача до теплопостачання у опалювальному сезоні 2013-2014 років відбулося з 05.10.2013, що підтверджено нарядом від 25.10.2012 (а.с.14), а відключення відбулося з 31.03.2014, на підставі розпорядження голови Миколаївської міської ради №51р від 31.03.2013 (а.с.23).

Згідно розділу 6 Договору №2636 від 01.08.2002 сторонами встановлений порядок здійснення розрахунків, за яким розрахунки за теплову енергію проводяться по тарифах, встановлених ДП «Миколаївська ТЕЦ» в грошовій формі. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії.

Позивач направляв відповідачу відповідні повідомлення про встановлені тарифи на теплову енергію, що підтверджується листами-повідомленнями та доказами їх направлення рекомендованою кореспонденцією (а.с.24-33).

В опалювальні періоди 2012-2013 років та 2013-2014 років позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5080,55 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с.52-57).

З матеріалів справи вбачається, що для оплати наданої теплової енергії позивач виставив відповідачу відповідні рахунки (а.с.41-51). Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується підписами представнику в реєстрах вручення рахунків (а.с.58-68).

Виходячи з наданих суду позивачем розрахунку заборгованості та доказів часткової сплати боргу вбачається, що відповідачем було частково погашено заборгованість за отриману теплову енергію у сумі 3091,94 грн. (а.с.36-40).

Виходячи з наведених в матеріалах справи підрахунків, несплаченою відповідачем залишається сума боргу у розмірі 1988,61 грн. (5080,55 - 3091,94).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2007 №1198, закріплює, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати теплової енергії у строки встановлені у договорі та станом на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 1988,61 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 71,13 грн. - 3% річних (за період з 12.12.2012 по 24.09.2014), 244,76 грн. збитків від інфляції (за період з січня 2013 року по серпень 2014 року).

Відповідачем розрахунки не заперечно.

Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

У відповідності ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Пунктом 7.4.2 Договору №2636 від 01.08.2002 сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-ХІV від 20.05.1999 (надалі - Закон №686-ХІV).

Згідно ст.1 Закону №686-ХІV, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як встановлює ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.7.4.2 Договору №2636 від 01.08.2002, з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ЦК України та у відповідності до Закону №686-ХІV, позивачем нарахована пеня за період з 12.10.2013 по 11.09.2014 у сумі 1988,61 грн.

Відповідачем розрахунок пені не заперечно.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська ТЕЦ» 54020, м.Миколаїв, Каботажний узвіз, 18 (р/р 260083011411 в МОУ ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 1988,61 основного боргу, 71,13 грн. - 3% річних, 244,76 грн. збитків від інфляції, 1988,61 грн. пені, та 1827,0 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 14 листопада 2014 року.