Рішення № 41581354, 14.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2014 р.Справа № 916/3102/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Романенко П.В. (довіреність від 01.08.2014р.);

Від відповідача: Ходжилиєва С.М. (довіреність №967 від 02.01.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про стягнення заборгованості у сумі 187 406,04 грн., суд -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 04.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про стягнення заборгованості у сумі 187 406,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

09.09.2014 р. публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" (позивач за первісним позовом) про визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2014р. зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про визнання договору поставки недійсним - повернуто без розгляду.

17.09.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на ухвалу господарського суду Одеської області про повернення зустрічного позову від 12.09.2014р.

Ухвалою господарського суд одеської області від 18.09.2014р. зупинено провадження у справі № 916/3102/14 до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод".

25.09.2014р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" повернено скаржнику без розгляду по суті

03.10.2014р. у зв'язку із надходженням запиту Одеського апеляційного господарського суду справу № 916/3102/14 надіслано до Одеського апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2014р. відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.09.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2014р. було поновлено провадження у справі №916/3102/14 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.11.2014р.

04.11.2014р. до господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду відповідно до якого у зв'язку із надходженням до апеляційного суду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД" просить надіслати до Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/3102/14.

05.11.2014р. з метою запобігання зловживанням процесуальними правами стороною по справі, до апеляційної інстанції господарським судом було направлено копії матеріалів всієї справи №916/3102/14 для подальшого направлення до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги.

14.11.2014р. у судовому засіданні представником відповідача надано відзив (заперечення) на позовну заяву.

14.11.2014р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

02.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Одеський нафтопереробний завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" (далі - постачальник) було укладено договір на поставку № 14/114 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) партіями в асортименті і кількості, вказаних в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п 2.1. Договору, строки і умови поставки, а також ціна і ціль придбання товару визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Сторони можуть змінити або доповнити перелік документів, що передаються постачальником в додаткових угодах до даного договору. Документація повинна бути передана покупцю на російській або українській мові (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума даного договору складається із сум, вказаних в додаткових угодах до даного договору.

За приписами п. 3.2. Договору, оплата здійснюється покупцем в національній валюті України по безготівковому розрахунку в наступному порядку:

3.2.1. на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору покупець на підставі рахунку постачальника перераховує на поточний рахунок постачальника аванс в розмірі 50% від загальної вартості партії товару, вказаної в додатковій угоді до даного договору;

3.2.2. на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару покупець на підставі рахунку постачальника перераховує на поточний рахунок постачальника решту суми за поставлену партію товару, прийняту покупцем згідно видаткової накладної.

Згідно п.3.3. Договору, моментом виконання покупцем своїх грошових зобов'язань по даному договору являється момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 5.1. Договору, приймання товару здійснюється в присутності уповноваженого представника постачальника (або представника транспортної організації) і представника покупця. У випадку виявлення недостачі, некомплектності або поставки неякісного товару складається відповідний акт, при необхідності з залученням представника Торгово-промислової палати (ТПП) або незалежного експерта. Виклик представника постачальника для складання акту обов'язковий. Копія акту з відповідною рекламацією направляється а адресу постачальника не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з моменту його складання. У випадку підтвердження некомплектності, недостачі або невідповідності якості товару всі витрати, пов'язані з проведенням експертизи і викликом представників ТПП (незалежного експерта), несе постачальник.

За приписами п 5.2. Договору, товар приймається покупцем:

5.2.1. за кількістю, вказаною в видатковій накладній;

5.2.2. за якістю - у відповідності з характеристиками, вказаними в паспорті товару, виданому підприємством - виробником і сертифікаті якості.

Згідно п.п. 5.3.,5.4. Договору, приймання товару по кількості здійснюється у відповідності до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15 червня 1965 р. №П-6. Приймання товару за якістю здійснюється у відповідності з інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25 квітня 1966 р. №П-7. Днем поставки партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених даним договором, сторони несуть майнову відповідальність, передбачену даним договором та діючим законодавством України. У випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні спричинені таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

Згідно п 7.8. Договору, у випадку затримки кінцевої оплати у строки вказані в даному договорі, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,02% від суми неповерненої передоплати за кожен день просрочки.

Відповідно до п. 10.1.Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року або до спливу гарантійного строку на товар у залежності від того, що наступить пізніше. У випадку, якщо на момент закінчення дії договору сторони не завершили розрахунки між собою, строк дії договору в частині виконання грошових зобов'язань підлягає автоматичній пролонгації до повного завершення розрахунків між сторонами.

02.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Одеський нафтопереробний завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" (далі - постачальник) було укладено додаткову угоду №1 до договору на поставку № 14/114 (далі - додаткова угода), відповідно до п.1.1. якої, кількість і асортиментний перелік партії товару, а також ціна за одиницю товару, який поставляється за даною додатковою угодою, визначені в специфікації, яка являється Додатком №1 до даної додаткової угоди та невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3. Додаткової угоди, загальна вартість партії товару, яка поставляється за даною додатковою угодо, складає 371 566,27 (триста сімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят шість гривень, 27 копійок), в т.ч. ПДВ 20% 61 927,71 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот двадцять сім гривень, 71 копійка). Сторони підтверджують, що ціна за одиницю товару являється звичайною.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, дана додаткова угода вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і являється невід'ємною частиною договору.

Відповідно до вищезазначеного Договору на поставку № 14/114 від 02.06.2014р., Додаткової угоди до нього №1 від 02.06.2014р. та погодженої сторонами Специфікації Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський експериментально-механічний завод» виставило рахунок Публічному акціонерному товариству "Одеський нафтопереробний завод" № 306 від 02.06.2014р. на загальну суму 371 566, 27 грн.

03.06.2014р. на підставі виставленого позивачем рахунку № 306 від 02.06.2014р. відповідач сплатив позивачу аванс у розмірі 50% від вартості товару в сумі 185 783,14 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою ПАТ «УКРСОЦБАНК» по рахунку №2604000083246 з 03.06.2014р. до 03.06.2014р.

Отже, з вищезазначеного випливає, що решту вартості товару в загальній сумі 185 783,13 грн. відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу в наступні строки:

- за накладною №261 від 11.06.2014р. - 57 918,15 грн. до 18.06.2014р.;

- за накладною №271 від 17.06.2014р. - 18 273,60 грн. до 24.06.2014р. ;

- за накладною №282 від 23.06.2014р. - 32 029,20 грн. до 01.07.2014р.;

- за накладною №292 від 25.06.2014р. - 12 658,80 грн. до 03.07.2014р.;

- за накладною №296 від 27.06.2014р. - 27 673,08 грн. до 04.07.2014р.;

- за накладною №300 від 01.07.2014р. - 37 230,30 грн. до 07.07.2014р.;

Однак зазначені кошти відповідач не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем по сплаті вартості поставленого товару по Договору на поставку № 14/114 від 02.06.2014р. у розмірі 185 783,13 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський експериментально-механічний завод» листами від 03.07.2014р. № 169, від 14.07.2014р. №172, від 16.07.2014р. №174, від 21.07.2014р. №180 зверталось до Публічного акціонерного товариству "Одеський нафтопереробний завод" з проханням про перерахувати решту суми за поставлені товари.

Проте, відповідачем належної реакції на дані листи не здійснено.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" заборгованості у сумі 187 406,04 грн.

14.11.2014р. у судовому засіданні представником відповідача надано відзив (заперечення) на позовну заяву відповідно до якого, просить суд в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський експериментально-механічний завод» відмовити повністю.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі Договору на поставку № 14/114 від 02.06.2014р. та Додаткової угоди до нього №1 від 02.06.2014р.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не додані докази, якими підтверджується належне передання товару уповноваженим представникам відповідача, суд зазначає.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії накладних №261 від 10.06.2014р.; №271 від 17.06.2014р.; №282 від 23.06.2014р.; №292 від 25.06.2014р.; №296 від 27.06.2014р.; №300 від 01.07.2014р., підписані уповноваженою особою позивача та з відміткою про прийняття товару уповноваженою особою відповідача, повноваження якої, на отримання товарів, підтверджуються доданими до накладних копіями довіреностей, на отримання метиз та метиз в асортименті, виданих керівником Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на ім'я провідного спеціаліста Пустового Віктора Володимировича, паспорт серії КЕ №454285 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 30.10.1996р., а саме: довіреність серії ААА №332880 від 10.06.2014р.; довіреність серії ААА №332909 від 16.06.2014р.; довіреність серії ААА №332924 від 18.06.2014р.; довіреність серії ААА №332949 від 25.06.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу даних норм законодавства випливає, що закон не вимагає відбитку печатки покупця на видаткових накладних, а головним є надпис уповноваженої особи покупця, чиї повноваження підтверджуються вищезазначеми довіреностями.

Щодо посилань відповідача, що відповідно до довіреностей, не можливо встановити факт передання саме того товару, який зазначений у специфікаціях до Договору, а також у видаткових накладних, суд зазначає що, у довіреностях на отримання метиз та метиз в асортименті, виданих керівником Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на ім'я провідного спеціаліста Пустового Віктора Володимировича, паспорт серії КЕ №454285 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 30.10.1996р., а саме: довіреність серії ААА №332880 від 10.06.2014р.; довіреність серії ААА №332909 від 16.06.2014р.; довіреність серії ААА №332924 від 18.06.2014р.; довіреність серії ААА №332949 від 25.06.2014р., є посилання на Договір на поставку № 14/114 від 02.06.2014р. та Додаткову угоду до нього від 02.06.2014р. №1, які містять повний перелік товару, який поставляється покупцю. Також, довіреності містять підпис керівника Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" що є підтверджуючим фактом дій спрямованих на отримання товару за накладними виписаними за відповідними договорами.

Щодо посилань відповідача на те, що зобов'язання відповідача щодо оплати, передбачене пунктом 3.2.2. договору, не наступило, суд зазначає.

Відповідно до п 2.3. Договору, постачальник разом з товаром зобов'язується передати покупцю наступні документи: 2.3.1. товарно-транспортну накладну V; 2.3.2. залізничну накладну; 2.3.3. податкову накладну V; 2.3.4. сертифікат якості V; 2.3.5. сертифікат відповідності; 2.3.6. паспорт товару, виданий підприємством - виробником; 2.3.7. інструкцію з монтажу підприємства - виробника; 2.3.8. видаткову накладну V; (документи, які підлягають передачі відмічаються наступним знаком: V)

Згідно підпункту 3.2.2. Договору, на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на відповідну партію товару покупець на підставі рахунку постачальника перераховує на поточний рахунок постачальника решту суми за поставлену партію товару, прийняту покупцем згідно видаткової накладної.

Отже, питання передачі документів, передбачених у п. 2.3. договору не має впливу на виконання обов'язку покупця оплатити товар, а тому не мають відношення до предмету спору.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що існують правові підстави для визнання договору на поставку № 14/114 від 02.06.2014р., укладеного між сторонами недійсним, з підстав відсутності необхідного обсягу повноважень у особи, яка його підписала від відповідача .

Дані посилання підлягають спростуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 241. ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд зазначає, що 03.06.2014р. на підставі виставленого позивачем рахунку №306 від 02.06.2014р. відповідач сплатив позивачу аванс у розмірі 50% від вартості товару в сумі 185 783,14 грн., дані відомості підтверджується наявною в матеріалах справи випискою ПАТ «УКРСОЦБАНК» по рахунку №2604000083246 з 03.06.2014р. до 03.06.2014р.

Перерахування відповідачем коштів за Договором на поставку № 14/114 від 02.06.2014р. та Додаткову угоду до нього від 02.06.2014р. №1 є фактом визнання відповідачем дійсності договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 185 783,13 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 185 783,13 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 1 150,21 грн. та 3% річних в сумі 472,70 грн., наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 3 748,12 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1; код ЄДРЮО та ФОП 00152282; розрахунковий рахунок 26009010439812 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експериментально-механічний завод" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., смт. Ювілейне, вул. Польова, 1; код ЄДРЮО та ФОП 31419244; розрахунковий рахунок 26004000083246 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023) суму основного боргу в сумі - 185 783 /сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят три/ грн. 13 коп., пеню в сумі - 1 150 /одна тисяча сто п'ятдесят/ грн. 21 коп., 3% річних у сумі 472 /чотириста сімдесят дві/ грн. 70 коп., судовий збір в сумі - 3 748 /три тисячі сімсот сорок вісім/ грн. 12 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14.11.2014 р.

Суддя Ю.О. Зайцев