Рішення № 41581199, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19567/14 11.11.14За позовом ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОПРОДПРОМ-СЕРВІС"

до ТОВ "Парадіс сервіс"

про стягнення 104 102,15 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Стефаниця Л.І. (дов. від 30.09.2014)

Локатир І.І. (дов. від 30.09.2014)

Від відповідача Риженко О.С.(дов. від 01.09.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 5 від 16.08.2013 в розмірі 104 102,15 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2014 порушено провадження у справі №910/19567/14 та призначено до розгляду на 01.10.2014.

Представники позивача з'явилися в судове засідання 01.10.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2014 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 21.10.2014.

Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 21.10.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Відповідач подав суду заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів.

Розгляд справи відкладено на 11.11.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 11.11.2014, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задвоелнні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

"16" серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОПРОДПРОМСЕРВІС" (далі - Позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАДІС СЕРВІС" (далі - Відповідач), уклали договір купівлі-продажу №5 (далі - Договір, фотокопія додається), за яким Позивач на протязі строку дії Договору прийняв на себе обов'язок передавати у власність Відповідача товари, а Відповідач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язався приймати й оплатити їх (далі - Товар) [пункт 2.1. Договору].

Пунктом 2.2. Договору визначено, що найменування, асортимент, кількість і вартість Товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною Договору.

Момент переходу права власності на Товар до Відповідача і. відповідно ризиків яких може зазнати Товар, є момент підписання Відповідачем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі Товару [пункт 3.2. Договору].

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата вартості Товарів здійснюється Відповідачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

На виконання умов Договору Позивач поставляв Відповідачу Товари, за які останній оплату вносив, однак починаючи з лютого місяця 2014 року Відповідач не виконує свої договірні зобов'язання з оплати поставленого йому Товару, у результаті чого в нього станом на "30" липня 2014 року утворився борг перед Позивачем за поставлені йому Товари відповідно до видаткових накладних на загальну суму 90576,98 гривень, з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з такого розрахунку:

Підстава поставкиДата поставкиСума поставки (грн.)Строк оплатиДата фактичної оплатиКількість днів простроченняСума (грн.) заборгованості (без пені)1234567Видаткова накладна №РН-0000010 від 09.01.2014р.09.01.2014р.13516,0910.02.2014р.23.01.2014р. 6771.21 - 6744.881716744.88Видаткова накладна №РН-0000020 від 17.01.2014р.17.01.2014р.13227,9517.02.2014р.13227.9516-113227.95Видаткова накладна №РН-0000022 від 21.01.2014р.21.01.2014р.15872.3821.02.2014р.15872.3816015872.38Видаткова накладна №РН-0000025 від 24.01.2014р.24.01.2014р.12812.1224.02.2014р.12812.1215712812.12Видаткова накладна №РН-0000030 від 28.01.2014р.28.01.2014р.13618.0228.02.2014р.13618.0215313618.02Видаткова накладна №РН-0000044 від 11.02.2014р.11.02.2014р.17093.95 14.03.2014р.17093.9513917093.95Видаткова накладна №РН-0000048 від 18.02.2014р.18.02.2014р.11207.6821.03.2014р.11207.6813211207.68УСЬОГО:90576.98

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 90 576,98 грн.

Судом на підставі: договору, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за не поставлену позивачем продукцію становить 90 576,98 грн., що є у відповідності з умовами договору та нормами Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав та пояснив, що строк оплати заборгованості не наступив, оскільки договором не встановлено строку виконання грошового зобов'язання.

Крім цього, відповідач заперечив у засіданні суду по справі факти пред'явлення йому вимоги про оплату боргу, назвав вигаданий ним факт, що такі не існують взагалі.

Проте суд зазначає, що п. 4.3. договору визначає вимогу щодо строку оплати вартості поставлених товарів на підставі Договору - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Крім цього, 21.07.2014 відповідачу пред'явлена претензія від 09.07.2014 №6 про сплату боргу за договором купівлі-продажу №5 від 16.08.2013, яка направлена йому листом з оголошеною цінністю рекомендованим повідомленням за №7902203569202.

Про одержання цієї претензії свідчить рекомендоване повідомлення №7902203569202 про вручення поштового відправлення (Форма №119), в якому зазначено, що на підставі довіреності повноважній особі Відповідача 20.08.2014 вручено лист з оголошеною цінністю, де в описі зазначені пред'явлені Відповідачу претензії за номерами 6 та 7 від 09.07.2014.

Отже, матеріали справи свідчать, що товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОПРОДПРОМ-СЕРВІС" товариству з обмеженою відповідальністю "ПАРАДІС СЕРВІС" пред'являлися претензії з вимогами про виконання ним грошових зобов'язань з різних підстав, які ним до сьогоднішнього не виконані, зокрема:

1. Претензія від 09.07.2014 №6 про сплату боргу за договором купівлі-продажу №5 від 16.08.2013 на загальну суму грошових коштів 90576,98 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят шість грн. 98 коп.) гривень.

2. Претензія від 09.07.2014 №7 про сплату боргу за договором купівлі-продажу №7 від 05.12.2013 на загальну суму грошових коштів 33541,56 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок одна грн. 56 коп.) гривень.

Отже, твердження відповідача не відповідають дійсності та наявним матеріалам справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1230,48 грн. та інфляційні збитки в сумі 9044,29 грн.

Судом встановлено, що позивач нараховує вказані суми з 10.02.2014, хоча вимога про оплату боргу отримана відповідачем 09.07.2014.

Суд перерахував дані суми:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів97348.1909.07.2014 - 30.07.2014223 %176.03Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 176,03 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі09.07.2014 - 30.07.201497348.191.004389.3997737.58Таким чином, сума індексу інфляції складає 389,39 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку суду, 3% річних становлять 176,03 грн., інфляційні збитки складають 389,39 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, позивач просить стягнути з відповідача пеню, суд відмовляє в задоволенні вимог про пеню, оскльіки відповідно до п. 4.4. договору у випадку порушеня покупцем п. 4.3. договору покупець сплачує продавцю пеню, проте в п. 4.3. довгоору не зазначено протягом якого строку покупець оплачує товар, а відтак не визначено початок строку з якого нараховується пеня.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОПРОДПРОМ-СЕРВІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіс сервіс" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Павлівська, буд. буд. 9-В, код ЄДРПОУ 33694992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОПРОДПРОМ-СЕРВІС" (79022, Львівська обл., м. Львів, вул. Виговського, буд. 5, код ЄДРПОУ 38557764) основний борг в сумі 90 576 (дев'яносто тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 98 коп., 3% річних в сумі 176(сто сімдесят шість) грн. 03 коп., інфляційні збитки в сумі 389(триста вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп., судовий збір в розмірі 1 822(одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.11.2014