Рішення № 41581183, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18888/14 21.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "Європейський газовий банк" Ковальова Віктора Михайловича;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті груп";

про стягнення 84 889 750,38 грн. та 152 335,62 дол. США, що еквівалентно 1991530,90грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Олефіренко О.В., представник, довіреність № 195-юр від 04.08.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "Європейський газовий банк" Ковальова Віктора Михайловича звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті груп" про стягнення 84 889 750,38 грн. та 152 335,62 дол. США заборгованості за кредитним договором № 434-240611 від 24.06.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати кредиту та процентів за користування кредитом згідно кредитного договору № 434-240611 від 24.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.10.2014 року представником відповідача подано клопотання про призначення судової експертизи. Суд відхиляє подане клопотання, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення відповідної судової експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. було оголошено перерву у справі до 21.10.2014 р.

У судовому засіданні 21.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не направив в судове засідання 21.10.2014 р. своїх повноважних представників.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника відповідач, яка міститься у матеріалах справи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 21.10.2014 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом пов'язаної з нею іншою справою № 910/17672/14. Зазначене клопотання судом відхилено, оскільки судом не встановлено неможливості повного та всебічного розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншою справою.

Також, 21.10.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про оголошення перерви у справі з метою представлення доказів по справі. Зазначене клопотання суд також відхиляє як безпідставне та таке, що спрямоване на затягування розгляду справи. При цьому суд керується тим, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 16.09.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому в ньому було достатньо часу для представлення усіх можливих заперечень проти позовних вимог.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 21.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роял Хоспітелеті Груп» (позичальник) 24 червня 2011 року був укладений кредитний договір № 434-240611 (далі - договір).

Протягом дії кредитного договору між сторонами укладалися договори про внесення змін до договору, а саме договором про внесення змін від 17.06.2013 року внесено зміни до п. 1.1. кредитного договору; договором про внесення змін від 21.03.2014 року викладено кредитний договір у новій редакції; договором про внесення змін від 12.06.2014 року змінено валюту кредитування та переведено у гривні.

Договором про внесення змін від 13.06.2014 року сторони домовились викласти п. 1.1. договору № 434-240611 від 24.06.2011р. в наступній редакції:

« 1.1. Банк надає позичальнику відновлювану відкличну мультивалютну кредитну лінію (надалі-кредит) з лімітом максимальної заборгованості 81 930 000,00 грн., що станом на 13.06.2014 р. за курсом НБУ складає в доларовому еквіваленті 6 985 347,31 дол. США»

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що за користуванням кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.2. строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі: 20 процентів річних за кредитні кошти в доларах США; 30 процентів річних за кредитні кошти в національній валюті України.

Згідно з п. 2.3. договору, сплата процентів здійснюється з останнього банківського робочого дня звітного місяця по 25 число місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.2. договору, в день дострокового погашення заборгованості або його частини, або в день дострокового розірвання договору. Моментом (днем) сплати процентів визнається день зарахування коштів на відповідний рахунок банку.

Відповідно до п. 4.2.7. договору, банк має право відмовитися від надання кредиту частково або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції зокрема у випадку, зокрема, невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Позивач обґрунтовуючи свою позовну заяву зазначає, що позичальник припустився порушення строку погашення чергової заборгованості, внаслідок чого у відповідача утворилося заборгованість в сумі 1 244 933,06 грн. та 148 180,55 дол. США, а тому банк набув право достроково стягнути всю суму заборгованості з позичальника.

У зв'язку із порушенням умов кредитного договору, листом від 08.08.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами щодо погашення простроченої заборгованості.

Проте відповідач жодних коштів не сплатив, наявну заборгованість за кредитом та нарахованими процентами не погасив.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 434-240611 від 24.06.2011 р. становить 84 889 750,38 грн. та 152 335,62 доларів США, яка складається з: непогашеної строкової заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 81 548 253,43 грн.; непогашеної строкової заборгованості по процентам в сумі 2 077 804,71 грн.; простроченої заборгованості по процентах у розмірі 148 180,55 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ, станом на 19.08.2014р., складає - 1 937 210.41 грн.) та 1 244 933,06 грн. у гривні.; сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів складає 4 155,07 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ, станом на 19.08.2014р., складає - 54 320,51 грн.) та 18 759,18 грн. у гривні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, зокрема, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 244 933,06 грн. та 148 180,55 дол. США не сплатив, доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем умов договору, на підставі п. 4.2.7. договору, банк набув право відмовитися від надання кредиту в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості позичальником за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки непогашеної строкової заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 81 548 253,43 грн. та непогашеної строкової заборгованості по процентам в сумі 2 077 804,71 грн., господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок правильний та зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.5 договору, при недотриманні строків повернення кредиту та\або недотриманні строків сплати процентів сплачувати банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України,що діяла у період, за який стягується пеня.

На підставі пункту 6.5 договору позивачем нараховано пеню у сумі 4 155,07 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ, станом на 19.08.2014р., 54 320,51 грн.) та 18 759,18 грн. у гривні.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 4 155,07 доларів США та 18 759,18 грн. у гривні, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок також правильний та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ними, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору №6434-240611 від 24.06.2011 р., а тому судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 889 750,38 грн., з яких: непогашена строкова заборгованість по основній сумі кредиту - 81 548 253,43 грн., непогашена строкова заборгованість за нарахованими процентами - 2 077 804,71 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 1 244 933,06 грн. та 148 180,55 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на 19.08.2014р. - 1 937 210.41 грн.) грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 18 759,18 грн. та 4 155,07 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ станом на 19.08.2014р. - 54 320,51 грн.)

Згідно із пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті груп" (інд. 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 13-А, кв. 4, код ЄДРПОУ 34694915) на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (інд. 04073, м. Київ, просп. Московський, 16, код ЄДРПОУ 34693790) заборгованість по кредитному договору № 434-240611 від 24.06.2011 р. на загальну суму 84 889 750 (вісімдесят чотири мільйони вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 38 коп. та 152 335 (сто п'ятдесят дві тисячі триста тридцять п'ять) доларів США 62 центи, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 19.08.2014 р. 1 991 530 (одному мільйону дев'ятсот дев'яносто одній тисячі п'ятсот тридцяти) грн. 90 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Хоспітелеті груп" (інд. 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 13-А, кв. 4, код ЄДРПОУ 34694915) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 05.11.2014 р.