Рішення № 41581130, 11.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21748/14 11.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Берт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" простягнення 131 592,39 грн. Суддя Головатюк Л.Д.

за участю представників:

Від позивачаСколибог О.С. (довіреність б/н від 08.01.2014 р.)Від відповідачаІліка Н.І. (довіреність № 139-06/14 від 23.06.2014 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 14/2014 від 14.03.2014 р. в розмірі 131 592,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21748/14 та призначено до розгляду на 28.10.2014 р.

28.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 р. через неявку в засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів.

06.11.2014 р. позивачем було подано до суду копію витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

10.11.2014 р. до суду надійшло клопотання відповідача про витребування адвоката Сколибог О.С. розрахунку вартості наданих правових послуг позивачу та відстрочення виконання рішення суду на один рік, а також клопотання про перенесення розгляду справи через неможливість прибуття його уповноваженого представника.

11.11.2014 р. в судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача обґрунтував підстави позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача обставини прострочення у господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" не спростував, проти позовних вимог не заперечив за виключенням стягнення 13 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, що є завищеними порівняно з ціною позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берт" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 14/2014 (далі - Договір) із протоколом розбіжностей до нього від 14.03.2014 р. (далі - Протокол розбіжностей).

Згідно з предметом Договору постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчі товари у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору в редакції узгодженій у Протоколі розбіжностей оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

У пункті 8.2 Договору в редакції узгодженій у Протоколі розбіжностей його сторони визначили, що у випадку порушення строків і порядку оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу від суми прострочення.

Позивач зазначає суду про те, що ним було належним чином виконано умови Договору та поставлено відповідачу товар, в свою чергу, відповідачем були порушені умови Договору в частині оплати повної вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 114 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар на загальну суму 234 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000084 від 26.03.2014 р. на загальну суму 57 000,00 грн.; № РН-0000095 від 01.04.2014 р. на загальну суму 57 000,00 грн.; № РН-0000110 від 07.04.2014 р. на загальну суму 60 000,00 грн.; № РН-0000120 від 15.04.2014 р. на загальну суму 60 000,00 грн., які підписані представниками відповідача та скріплені відбитками печатки відповідача та штампу останнього (засвідчені копії накладних наявні у справі, а їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 4.7 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача оплатив частково (засвідчені копії банківських виписок наявні в матеріалах справи), що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 114 000,00 грн.

Судом встановлено, що в липні 2014 року постачальник звернувся до покупця з претензіє про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про оплату відправки поштової кореспонденції та фіскальним чеком, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в розмірі 114 000,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 114 000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 9 338,63 грн., а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних в сумі 1 300,43 грн. та інфляційних втрат розміром 6 953,33 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 9 338,63 грн., 3 % річних в сумі 1 300,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 6 953,33 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Окрім описаних вище вимог, позивач просить стягнути з відповідача 13 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Як слідує з пояснень відповідача, він заперечує проти вказаної суми, оскільки та явно завищена порівняно з ціною позову.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду в копіях договір № 1 про надання правової допомоги від 03.07.2014 р., укладений між ним та адвокатом Сколибогом Олександром Сергійовичем, акт № 1 здачі-прийому наданих послуг від 17.09.2014 р. за договором № 1 про надання правової допомоги від 03.07.2014 р., платіжне доручення № 1624 від 03.10.2014 р. на суму 13 000,00 грн. з призначенням платежу сплата за надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 870 від 30.05.2011 р., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 44, Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, керуючись принципами розумності та співрозмірності витрат на правову допомогу та заявленої суми позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або своєю ініціативою суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція викладена у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яким визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, в даному випадку, такі обставини у відповідача відсутні, а ті, на які він посилається в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду, зокрема, тяжке фінансове становищ внаслідок негативних змін в економіці України, не можуть вважаться такими, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, відповідач не зазначає існування виняткового випадку, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданої заяви про відстрочку виконання рішення, оскільки в ній не зазначено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" (02094, м. Київ, Деснянський район, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 30406297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берт" (69005, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, бул. Центральний, б. 12-Б, кв. 13, код ЄДРПОУ 24911968) основний борг в розмірі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн., 9 338 (дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 63 коп. пені, 1 300 (тисячу триста) грн. 43 коп. 3% річних, 6 953 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на послуги адвоката та 2 631 (дві тисячі шістсот тридцять одну) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

СуддяЛ.Д. Головатюк

Повне рішення складено: 12.11.2014 р.