Рішення № 41581031, 10.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.14р. Справа № 904/1358/14

За позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 67 623,72 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Русанова В.В., представник, дов. № 30 від 01.01.2014 року

від відповідача - Чобанюк Т.М., представник, дов. № 52-16/77 від 23.01.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

04.03.2014р. державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості у сумі 67 623,72 грн., з яких: 66 162,00 грн. - плата за користування вагонами, 1 461,72 грн. - збір за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що взаємовідносини позивача з відповідачем щодо подачі та забирання вагонів регулюються як Статутом залізниць України, так і укладеним між ними договором № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч від 06.11.2008 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказує, що залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони власності ТОВ "ЄвразТрансУкраїна", ТОВ "Укррейл лоджистікс", ТОВ "ІСТЕК", ТОВ "МТК" на адресу ВАТ "Південний ГЗК". Однак, на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, вагони були затримані на станції Мусіївка, Новоблочна Придніпровської залізниці відповідно до наказів № 481 від 03.09.2013 року, №483 від 04.09.2013 року за актами про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 року, № 103 від 04.09.2013 року та за актами загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013, №103 від 04.09.2013 року через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію.

На підставі зазначених актів, позивачем складені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки із розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, які відповідачем підписані із застереженням щодо готовності прийняти спірні вагони.

Як зазначає позивач, на момент видання наказів про затримку вагонів на станції призначення Кривий Ріг усі колії були зайняті вагонами, які несвоєчасно вивозилися комбінатом на свою під'їзну колію. За цим фактом складені акти загальної форми ГУ-23, які доводять вину ВАТ "Південний ГЗК" у зайнятості колій станції призначення, що унеможливлювало доставку залізницею вантажу до станції призначення.

За вказаних обставин позивач стверджує про безпідставність заперечень відповідача у відомостях плати за користування вагонами та у накопичувальних картках про те, що ВАТ "Південний ГЗК" було готове прийняти затримані на підходах вагони на свою під'їзну колію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014р. (суддя Колісник І.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) у справі № 904/1358/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 66 162, 00грн. та збір за зберігання вантажу у сумі 1 461, 72 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.14р, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.14р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.14р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.14р. у справі № 904/1358/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. (а.с. 148-151 т. 3)

Автоматизованою системою розподілу справ, справу №904/1358/14 передано на новий розгляд судді Кармазіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.14 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.10.2014р.

16.10.2014р. представник позивача до судового засідання надав письмові пояснення по справі, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.(а.с.156-164 т.3)

Представник відповідача до судового засідання надав клопотання про призначення судової експертизи (а.с.172-174 т.3) та додаткові пояснення по справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 26.08.14р., в яких зазначив, що акти загальної форми ГУ-23, на які посилається позивач, як на доказ в підтвердження своїх позовних вимог не підписано, в порушення п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, представниками вантажоотримувача, тому не можуть служити доказами на підтвердження викладених в них обставин.(а.с.192-193 т. 3) Просив суд в позові відмовити.

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 04.11.2014р.

04.11.2014р. представник позивача до судового засідання надав письмові пояснення по справі (а.с.198-203 т.3)

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2014р.

10.11.2014р. представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

10.11.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (позивач-залізниця) та публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач - власник колії) укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч від 06.11.2008р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Предметом договору є регулювання відносин щодо подачі та збирання вагонів.

Умовами договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.(а.с.45-50 т.1)

Цей договір укладається терміном на 5 років і діє з 11.12.2008 року до 10.12.2013 року включно (пункт 21 договору).

Відповідно до п. 11 договору, час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:- за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.(п.16 договору)

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 договору).

На виконання укладеного між сторонами договору, позивач прийняв за накладними №№ 40003493, 40003469, 40003576, 40003436, 40003568, 40003402, 40003527, 40003618, 40003428, 40003519, 40003921, 40003444, 40003394, 40003352, 40003337, 40003329, 40003485, 40003675, 40003642, 40003626, 40003634, 40003535, 40003360, 40003345, 40003311, 40005256, 40005290, 40005274, 40008039, 40008310, 40008146, 40005266, 40007999, 40008947, 4000823, 40008179, 40007981, 40003550, 40003477, 40003667, 40003410, 40003386, 40003592, 40003501, 40005225, 40005241, 40003600, 40003543, 40003451, 4000222, 40003669, (а.с.98-147 т.1), №№ 42967166, 40007692, 40007767, 40007593, 40007585, 40007775, 40007726, 42971119, 40006629, 40006827, 40006777, 40006769, 40006801, 40008344, 40006728, 40006702, 40006785, 40006652, 40006736, 40006686, 40004442, 40007718, 40004434, 40004319, 40004343, 40004350, 40004335, 40007700, 40007635, 40004400, 40004368, 40006793, 40006744, 42971127, 42971093, 40006678, 40007676, 40007668, 40007809, 40007791, 40007577, 40007734, 40007569, 40007684, 42970970, 42971192, 42971135 (а.с.152-198 т.1) порожні вагони власності ТОВ "ЄвразТрансУкраїна", ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до перевезення на адресу одержувача ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9,10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами (далі Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, вищезазначені вагони були затримані на станціях Мусіївка, Новоблочна на підставі наказів № 481 від 03.09.13р. та №483 від 04.09.13р. через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію, за цим фактом було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 року (а.с.96 т.1), № 103 від 04.09.2013 року (а.с.150 т.1) та акти загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013р. (а.с.97 т.1), №103 від 04.09.2013 року (а.с.151 т.1).

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг вручено представникам ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в порядку і строки, визначені п.10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. за №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 7201/7243, 7217, 7218, 7219, 7220/7269, 7270, 7271, 7272, 7233, 7241, 7242, 7235, 7236, 7237, 7238, 7239/7260, 7261, 7262, 7263, 7264, 7265, 7266, 7267, 7268/7345, 7346, 7347, 7348, 7273, 7274, 7275, 7276, 7277, 7278, 7279, 7280, 7281/7291, 7229, 7293, 7294, 7295, 7296, 7297, 7298, 7299, 7282, 7283, 7284, 7285, 7286, 7287/7329, 7330, 7331, 7332, 7333, 7334, 7308, 7309/7342, 7343, 7313, 7314, 7315, 7316, 7317/7337, 7338, 7339, 7340, 7341, 7318, 7319, 7320/7371, 7372, 7373. (а.с.199-250 т. 1, а.с.1-10 т.2 )

Враховуючи викладені обставини, щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Новоблочна та Мусіївка Придніпровської залізниці, позивачем розраховано та заявлено до стягнення плату за користування вагонами у загальній сумі 66162 грн. 00 коп., яка включена до відомостей плати за користування вагонами ф. ГУ-46 №№09099784, 09099786, 09099787, 9099788, 10099789, 10099790, 13099802 (а.с. 69-93том 1). Крім того, позивачем нараховано збір за зберігання вантажів у загальній сумі 1461,72 грн. за накопичувальними картками ф. ФДУ-2 №№ 09099181, 09099182. Відомості плати та накопичувальні картки працівниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписані із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 66162 грн. 00 коп. та збір за зберігання вантажів у загальній сумі 1461,72 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

Відповідно до положень частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, (далі - Статут), визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Про зазначене також зазначено у пункті 14 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" та у пункті 5.3. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.09.2008 року №04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею". При цьому згідно вказаного Роз'яснення підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як вбачається з матеріалів справи, станціями затримки Новоблочна та Мусіївка Придніпровської залізниці та станцією призначення Кривий Ріг були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станціях Новоблочна та Мусіївка Придніпровської залізниці відповідно до наказів № 481 від 03.09.2013 року, № 483 від 04.09.2013 року, відповідно до Тарифного керівництва № 1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356) розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 № 09099784, 09099786, 09099787, 9099788, 10099789, 10099790, 13099802 (а.с. 69 - 93 том 1) у загальній сумі 66162,00 грн. з ПДВ та збір за зберігання вантажів за накопичувальними картками ф. ФДУ-2 №№ 09099181, 09099182 на загальну суму 1461,72 грн. з ПДВ.

Судом здійснено перевірку розрахунків наданих позивачем, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про їх обґрунтованість.

Враховуючи, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, що підтверджується актами про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 року (а.с.96 т.1), № 103 від 04.09.2013 року (а.с.150 т.1) та актами загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013р. (а.с.97 т.1), №103 від 04.09.2013 року (а.с.151 т.1), які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, суд вважає що позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Таким чином, судом встановлено, що через те, що ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" несвоєчасно звільняв колії станції Кривий Ріг від вантажу, який прибув на його адресу - спричинив ситуацію, з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним і довезти власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підходах до неї, з вини відповідача була знижена пропускна спроможність для перевезення і інших поїздів.

Згідно з частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення відповідач суду не надав. Натомість його вина підтверджується наступним.

За змістом пунктів 5,6 укладеного між сторонами договору № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч від 06.11.2008 року, про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, передача (здача) порожніх вагонів під навантаження для під'їзної колії здійснюється локомотивом залізниці через інтервал часу 1,5 год. на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Відповідно до пункту 8 цього договору, про готовність вагонів до забирання, диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Жодних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком, відповідно до умов договору чи іншим чином, щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення відповідач суду не надав. Доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав.

Щодо заперечень відповідача щодо невідповідності актів загальної форми ГУ-23, складених на станції призначення, вимогам пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у зв'язку з тим, що вони не підписані уповноваженою особою з боку відповідача, суд вважає їх необґрунтованими, враховуючи наступне:

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника; в акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до приписів пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Бланк акту загальної форми ГУ-23 є додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами та містить примітку - „Акт підписують особи, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше ніж дві особи".

Відповідно до пункту 5.3 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-05/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Згідно з пунктом 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності жодна із сторін не має права відмовитися від підпису акта загальної форми; у разі незгоди із змістом акта сторона може викласти свою думку; у випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні; при цьому у акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта; ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.

Отже, на станції призначення, відповідно до Правил складання актів, акт форми ГУ-23 може бути складений без участі представника вантажовласника, лише за участі не менше двох осіб для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акти загальної форми ГУ-23 станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені не про затримку вагонів на передавальних коліях станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, про що йдеться у пункті 8 Правил користування вагонами і контейнерами, а на віднесення на відповідальність вантажовласника зайнятості колій призначення порожніми вагонами (тобто такими, які не призначені для їх вивантаження та перевантаження) з причин їх скупчення з вини вантажовласника.

Судом встановлено, що ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не заперечує, що не використовувало вагони у зазначені в договорі та у Статуті строки, а причини затримки вагонів, викладені в цих актах, відповідають дійсності. Сам по собі факт відмови представника вантажовласника підписати складений представником станції акт про затримку вагонів на станції не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами. (Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі № 904/5819/13, від 02.09.2014р. у справі №904/6846/13,.)

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем акти загальної форми (форма ГУ-23) відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Таким чином, наведені акти форми ГУ-23 були складені для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу (на віднесення на відповідальність вантажовласника), а не про затримку вагонів на станції призначення, і могли бути складені за участі не менше двох осіб без участі представника вантажовласника.

На підставі вищевикладеного, посилання відповідача на підписання актів загальної форми, складених на станції призначення неповноважними особами з його боку чи не підписання їх ними не приймаються судом до уваги, оскільки зазначені вище акти загальної форми ГУ-23 підписані особами, посадові обов'язки яких мають безпосереднє відношення до організації приймання потягів, а тому є належними доказами вини відповідача у затримці вагонів.

Щодо заперечень відповідача з приводу недоведеності того факту, що затримка вагонів відбулась саме з вини відповідача, суд зазначає наступне:

В обґрунтування правової позиції, щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач надав довідку щодо зайнятості колій на станції Допоміжна на момент видачі наказу № 481 від 03.09.2013 року, з якої вбачається, що колії №№ 1,7,8,9 були вільні, довідку щодо зайнятості колій на станції Допоміжна на момент видачі наказу № 483 від 04.09.2013 року, з якої вбачається, що колії №№ 1,4,6 - були вільні (а.с. 122-123 том 2). Але навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це може бути свідченням саме його вини у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні його вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій, зазначене спростовує твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 року №5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

За таких обставин висновок відповідача про наявну можливість позивачу доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій, вільних проміжків часу на деяких з них на фоні встановлених ним випадків перевищення позивачем часу обробки поїздів, проведення на цих коліях маневрової роботи та інших технологічних операцій, який зроблений за результатом самостійного аналізу наданого позивачем Положення про зайнятість колій на станції призначення, носить суб'єктивний характер. Надане позивачем Положення про зайнятість колій на станції призначення носить інформативний характер.

Разом із тим безспірним є та обставина, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Крім того, суд звертає увагу, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо обов'язкового використання ДП "Придніпровська залізниця" тих чи інших колій станції призначення у разі прибуття на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вантажу. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про обов'язок залізниці використовувати усі існуючі колії (у тому числі вільні та придатні за своїм призначенням) для прийняття вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Отже, відповідно до наявних матеріалів у справі, відповідачем не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 03.09.2013 року у справі № 904/2287/13 та у постановах ВГСУ у справах №№ 904/5778/13, 904/5819/13, 904/6846/13.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що не підписання відповідачем актів загальної форми та наявність заперечень останнього у відомостях плати не є згідно з вимогами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належними і допустимими доказами відсутності вини відповідача у спричиненні скупченості вагонів на станції призначення, відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Подане відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи, задоволенню не підлягає за відсутності на те підстав, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Отже, суд вважає, що викладені вище обставини свідчать, що затримка вагонів мала місце з вини вантажоодержувача (відповідача), яким несвоєчасно забиралися вагони на свою під'їздну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) плату за користування вагонами у сумі 66 162 грн. 00 коп., збір за зберігання вантажу у сумі 1 461 грн. 72 коп. та судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 13.11.2014р.