Ухвала суду № 41580960, 14.11.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

14 листопада 2014 р. Справа № 902/1607/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши без виклику сторін заяву СФГ "Конкурент" про забезпечення позову по справі

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Конкурент", с. Спичинці Погребищенського району Вінницької області

до: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ

про внесення змін до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 16Ф від 15.01.2014 р. та зупинення процедури звернення стягнення за Договором застави від 15.01.2014 р., зареєстрованого в реєстрі за № 25.

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про внесення змін до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 16Ф від 15.01.2014 р. та зупинення процедури звернення стягнення за Договором застави від 15.01.2014 р., зареєстрованого в реєстрі за № 25.

Ухвалою суду від 14.11.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1607/14 та призначено до розгляду.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву без номера від 10.11.2014 р. про забезпечення позову.

Враховуючи, що за вказаним позовом ухвалою від 14.11.2014 р. порушено провадження у справі № 902/1607/14, судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову позивач посилається на те, що в разі здійснення стягнення за Договором застави від 15.01.2014 р. виконання рішення суду, винесеного на користь позивача стане неможливим, оскільки відповідач отримає грошові кошти передбачені Договором застави за рахунок заставного майна, штрафні санкції та інші витрати, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду про зміну умов договору, оскільки виконання договору стане недоцільним і не потрібним для відповідача.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В пункті 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Дослідивши та надавши оцінку заяві, а також матеріалам позовної заяви в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки прохальна частина заяви про забезпечення позову є тотожною другій вимозі позивача, викладеній в позовній заяві без номера від 10.11.2014 р.

Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не доданого жодного доказу в її обґрунтування.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву без номера від 10.11.2014 р. Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" про забезпечення позову відхилити.

2. Ухвалу надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - с. Спичинці, Погребищенський район, Вінницька область, 22250.

3 - відповідачу - вул. Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001.