Постанова № 41580949, 31.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 жовтня 2014 року 15 год. 15 хв. № 826/14044/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа: Державна казначейська служба України, про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 11 вересня 2014 року надійшов позов державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 червня 2014 року № 0001094202, № 0001104202 та № 0001114202 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Після усунення виявлених недоліків позову, ухвалою суду від 22 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2014 року задоволено відповідне письмове клопотання представника позивача та витребувано у Державної казначейської служби України: 1) довідку про суму заборгованості за підтвердженими бюджетними зобов'язаннями перед позивачем згідно з договорами № 6-2-13 від 06 лютого 2013 року та № 24-10-13 від 24 жовтня 2013 року про закупівлю послуг, укладеними із Міністерством юстиції України (акти про надання послуг № 26 від 08 листопада 2013 року на суму 75111236,50 грн., № 27 від 08 листопада 2013 року на суму 57246300,00 грн., № 1 від 30 січня 2014 року на суму 55285416,50 грн., № 2 від 26 лютого 2014 року на суму 6623583,50 грн.), станом на 11 березня 2014 року; 2) довідку про оплати, проведені Державною казначейською службою України згідно з актами про надання послуг № 26 від 08 листопада 2013 року, № 27 від 08 листопада 2013 року, № 1 від 30 січня 2014 року, № 2 від 26 лютого 2014 року; 3) засвідчену копію платіжного доручення № 1423 від 11 березня 2014 року із відміткою про дату проведення платежу.

Однак, станом на дату прийняття судового рішення по суті позову витребувані докази Державна казначейська служба України до суду не подала, причини та поважність причин неподання витребуваних доказів суду не пояснила.

У судовому засіданні 13 жовтня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Державну казначейську службу України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 29 вересня 2014 року та протягом судового розгляду справи.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що позивач несвоєчасно сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, а саме авансові внески з такого податку, що є порушенням норм податкового законодавства, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 27 жовтня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 16 травня 2014 року складено акт № 518/28-10-42-20/25287988 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань своєчасності сплати позивачем податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

На підставі акту перевірки, 04 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0001094202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 45000,00 грн.; № 0001104202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 306161,20 грн.; № 0001114202, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 1681424,46 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Перевірку відповідачем проведено на підставі наказу від 08 травня 2014 року № 65, копію якого разом із повідомленням від 08 травня 2014 року № 461 того ж дня вручено під розписку головному бухгалтеру позивача ОСОБА_1.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п.п. 36.1-36.3, 36.5 ст. 36, п. 38.1, 38.3 ст. 38, п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п. 31.1 ст. 31, абзацом 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 27 лютого 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку подано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, у якій задекларовано у рядку 14 податок на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 19174585,00 грн. та у рядку 20 - суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку, у розмірі 3061612,00 грн.

З урахуванням вище викладених норм, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 22236197,00 грн. є 11 березня 2014 року.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Крім того, як пояснили у ході судового розгляду справи представники позивача та підтверджується інтегрованими картками позивача з податку на прибуток за 2014 рік (зворотні боки), враховуючи переплату позивача з даного податку у розмірі 1910340,41 грн., сума податкового зобов'язання на граничний строк сплати склала 20325856,60 грн.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що факт погашення позивачем податкового зобов'язання у розмірі 20325856,60 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 13 березня 2014 року № 544 на суму 450000,00 грн. та від 17 березня 2014 року № 549 на суму 1702261,00 грн. і № 551 на суму 18174585,00 грн.

При цьому, вище переліченими платіжними дорученнями також підтверджується несвоєчасність сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік, а саме за платіжним дорученням № 544 на 2 дні, за платіжними дорученнями № 549 та № 551 на 6 днів.

Тобто, позивачем порушено правила сплати податку на прибуток, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Зокрема, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стосовно доводів представників позивача на відсутність у нього об'єктивної можливості сплатити узгоджені податкові зобов'язання у граничні строки за обставин залежності від надходження коштів бюджету на рахунок позивача суд зазначає наступне.

Норми розділу ІІІ ПК України, що регулюють порядок справляння податку на прибуток підприємств, не містять положень щодо звільнення від своєчасності сплати самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань, визначених державним підприємством, а тому такі доводи представників позивача не звільняє його від обов'язку щодо сплати податку у строки, визначені нормами податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа: Державна казначейська служба України, про скасування рішень відповідача, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

2. Стягнути із державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (код за ЄДРПОУ 25287988) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин